Рішення № 80316304, 04.03.2019, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/13/19

Номер провадження 2/298/74/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

головуючої – судді Лютянської М.С.

при секретарі судового засідання Брітовій Е.А.

за участі позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ» Державного ощадного банку України» про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, посилаючись на те, що батько позивачки ОСОБА_3 за життя працював у ПАТ «Укрзалізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий підрозділ «Ужгородська дистанція сигналізації і зв’язку». 28 вересня 2018 року він помер. З місця роботи на його картковий рахунок були перераховані кошти заробітної плати. Позивачка зазначала, що відповідно до вимог ст.1227 ЦК України суми заборгованої заробітної плати, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя, передаються членам його сім’ї. Оскільки вона являється дочкою померлого ОСОБА_3, прізвище згідно свідоцтва про шлюб – ОСОБА_1, звернулась до Великоберезнянського відділення АТ «Ощадбанк» з намірами отримати кошти заробітної плати, які належали її батькові ОСОБА_3, але їй було відмовлено у видачі таких коштів. На підставі викладеного позивачка просить зобов’язати відповідача здійснити виплату коштів, належних померлому батькові ОСОБА_3

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримала, просила їх задовольнити та пояснила, що після смерті батька вона неодноразово зверталась до відповідача за виплатою заробітної плати померлого батька, однак їй відмовляли. Також зазначила, що, грошові кошти заробітної плати через поточний рахунок у банківській установі АТ «Ощадбанку» переказані роботодавцем ПАТ «Укрзалізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий підрозділ «Ужгородська дистанція сигналізації і зв’язку», отримувачу ОСОБА_3, і з моменту їх зарахування на банківський рахунок, перейшли у його власність, який мав виключне право розпоряджатися ними, а банк у свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства, виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта (здійснює зберігання коштів за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів, тощо). ОСОБА_4 не є набувачем цих коштів. Платежі по заробітній платі виникли за життя померлого, сума яких складає за трьома платіжними відомостями заробітної плати в розмірі 9564 грн. 60 коп. Саме вказану суму позивачка просить зобов’язати виплатити їй як члену сім’ї.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив у позові відмовити у зв’язку з його безпідставністю, недоведеністю та вимоги , викладені в позові без посилання на належні, допустимі, достовірні та достатні докази. Також зазначив, що з вимог ст.1227 ЦК України випливає, що суми заробітної плати, що належали померлому ОСОБА_3, але не були одержані ним за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входить до складу спадщини. У відповідності до ст.94 КзПП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, між ОСОБА_3 та виробничим підрозділом «Ужгородська дистанція сигналізації і зв’язку» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» був укладений трудовий договір, за яким ОСОБА_3 виконував певну роботу, а роботодавець виплачував за це заробітну плату. В зв’язку з наведеним, обов’язок передати відповідно до ст.1227 ЦК України заробітну плату, яка належна померлому ОСОБА_3 та не одержана ним за життя, лежить саме на роботодавцеві ПАТ «Укрзалізниця», а не на АТ «Ощадбанк». За даними Департаменту Бек-офісу АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 відкриті рахунки: 23.06.2014 року № 26201500509350 за продуктом «Зарплатний»; 12.07.2017 року № 26202510509350 за продуктом «Пенсійний»; 02.08.2018 року № 26204569911458 за продуктом «Стандарт». Наведені обставини свідчать про існування між сторонами саме відносин банківського рахунку, а не трудових відносин. Окрім того, по одному з рахунків за померлим ОСОБА_3 рахується заборгованість по кредитній лінії. Також представник відповідача зазначав, що виходячи з норм матеріального права, вважається, що кошти після їх зарахування на рахунок отримувача переходять у його власність , втрачають свій цільовий статус(заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо) та набувають статусу вкладу. ОСОБА_4, в свою чергу, в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунку клієнта, здійснює зберігання коштів, проводить розрахунково- касові операції, виплачує вклад чи його частину спадкоємцям на підставі документів, визначених законодавством України. Саме з цих підстав позивачу ОСОБА_4 направлено 20.11.2018 року відповідь №106.26-09/426, яка знаходиться в матеріалах справи. Представник відповідача також вважає, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у даній справі, трудового договору з ОСОБА_3 не укладав, заробітної плати не нараховував та не виплачував, тому зобов’язати Банк вчинити дії щодо передачі члену сім’ї ОСОБА_1 заробітну плату померлого батька немає жодних правових підстав.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може грунтуватися на примущеннях.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо не невидачі заробітної плати, яка належала спадкодавцеві, але не була отримана за його життя, члену його сім'ї, який регулюється ст.1227 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1227 ЦК України сума заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ними одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

З аналізу вказаної вище норми закону випливає, що вона регулює лише суми, що мають соціальне призначення, і тому не застосовується до спадкування прав на одержання платежів за цивільно-правовими правочинами (наприклад, авторської винагороди, рентних платежів). Тому у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Із змісту цієї норми можна зробити висновок про те, що обов'язковою умовою для визнання особи членом сім'ї спадкодавця і одержання права на виплату зазначених коштів є факт спільного проживання з ним. Разом з тим, як випливає з абзаців другого та третього цієї статті ця вимога не стосується дітей спадкодавця, а також другого з подружжя, який з поважних причин не проживав спільно з ним. . Таким чином, згадані особи матимуть право на одержання сум соціальних виплат, недоодержаних спадкодавцем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є членом сім'ї померлого ОСОБА_3, який працював ПАТ «Укрзалізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий підрозділ «Ужгородська дистанція сигналізації і зв’язку» та помер 28.09.2018 року. Також встановлено, що за життя ОСОБА_3 не отримав заробітну плату в сумі 9 564,65 грн. Вказані обставини підтверджуються платіжними відомостями: - №149 від 08 жовтня 2018 року, - №166 від 06 листопада 2018 року, - №165 від 05 листопада 2018 року, свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 серії І-ФМ № 250744 від 01.10.2018 року ; свідоцтвом про народження серії І-ФМ № 378332 від 04.03.2017 року ОСОБА_5, де в графі батько зазначений померлий ОСОБА_3. Та зі свідоцтва про шлюб серії І-ФМ № 17.11.2016 року вбачається, що позивачка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_1.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.3,76,77,78, 89,259,263-265, 268 ЦПК України, ст.1227 Цивільного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Державного ощадного банку України» про зобов’язання вчинити певні дії- задовольнити.

Зобов’язати публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» здійснити виплату коштів з особового рахунку №26201500509350,належного померлому ОСОБА_3 в розмірі 9564 (девять тисяч п’ятсот шістдесят чотири) грн. 65 коп. його члену сімї, а саме:доньці ОСОБА_1.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 768(сімсот шістдесят вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуюча Лютянська М.С.