Ухвала суду № 80315987, 05.03.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3024/14-ц

Провадження № 4-с/265/2/19

У Х В А Л А

05 березня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря Себко Г.Л,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» на дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

заінтересована особа: ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Заявник, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк», ОСОБА_2, звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.05.2018 року у виконавчому провадженні №52446561 з примусового виконання виконавчого листа №2/265/1596/14 від 30 грудня 2014 року, виданого Орджонікідзевским районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "РОДОВІД БАНК" витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 гривень. В обґрунтування скарги посилався на те, що 29.05.2018 року АТ "РОДОВІД БАНК" отримало копію постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.05.2018 року у вищевказаному виконавчому провадженні. Вказана постанова мотивовану тим, що за відповідями ДФС та ПФУ боржник не працює, пенсію не отримує, розрахункові рахунки в установах банків не відкриті. Транспортні засоби, нерухоме майно, за боржником не зареєстроване. Встановити місце знаходження боржника не можливо. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Утримань не було. При цьому, виконавець не вдався до додаткових (альтернативних) заходів відшукання майна у боржника, а також не вчиняв перевірок майнового стану боржника в строк та з періодичністю, встановленими ст.48 ЗУ "Про виконавче провадження". Посилаючи на норми законодавства, просив скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.05.2018 року у виконавчому провадженні №52446561 та відновити вказане виконавче провадження.

У судове засідання Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк», ОСОБА_2, не з’явився надавши заяву з проханням розглянути справу без його участі. Скаргу просить задовольнити.

Представник Лівобережного ВДВС м. Маріуполь ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась надавши заперечення проти задоволення скарги.

Зацікавлена особа, ОСОБА_1, до зали судових засідань не прибула за невідомих суду причин. Про день та час розгляду справи повідомлялась своєчасно.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 447 частиною першою статті 448 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають,що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

30 грудня 2014 року на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 30 вересня 2014 року, був виданий виконавчий лист по справі №265/3024/14-ц (провадження №2/265/1596/14) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн.

Постановою старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_4 від 21 травня 2018 року виконавчий документ у виконавчому провадженні №52446561 з примусового виконання виконавчого листа №2/265/1596/14 від 30 грудня 2014 року, виданого Орджонікідзевским районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "РОДОВІД БАНК" витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. було повернуто до виконання. Згідно вказаної постанови відповідями ДФС та ПФУ боржник не працює, пенсію не отримує, розрахункові рахунки в установах банків не відкриті. Транспортні засоби, нерухоме майно, за боржником не зареєстроване. Встановити місце знаходження боржника не можливо. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Утримань не було.

Згідно заперечень старшого державного виконавця Лівобережного ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області, 01 жовтня 2016 року відділу повторно надійшов виконавчий лист №2/265/1594/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 грн. 03.10.2016 року Державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 07 березня 2017 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно відповіді з Територіального сервісного центру 1441 будь-яке рухоме майно за боржником не зареєстровано. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухомого майно не зареєстровано. Згідно відповідей з ПФУ та ДФС України боржник на обліку не перебуває, пенсію не отримує. Виходом за адресою боржника 15.03.2017 року державним виконавцем встановлено, що вдома нікого не було, про що складено відповідний акт. 20.03.2017 року державним виконавцем було складено акт відповідно до якого, ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у виконавчому документі, не мешкає більше десяти років. Вказаний будинок належить зовсім іншій особі. В зв’язку з цим 21.05.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа без виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1, 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, права державного виконавця підчас здійснення виконавчого провадження передбачені ч.3ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Так, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням.

Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено,що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно п.19 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України та оголошенням боржника у розшук.

Відповідно до п.5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу/посадової особи/-до виконання зобов’язань.

Виходячи з аналізу положень законів обмеження боржника у виїзді за межі України можливе лише за доведеності факту його свідомого ухилення від виконання рішення. Цей факт має бути об’єктивно наявним і вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, готових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

В даному випадку відсутні відомості про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження, відсутні документи, які підтверджують факт отримання боржником рекомендованим листом з повідомленням постанови про відкриття виконавчого провадження. При таких обставинах невиконання боржником рішення суду не може свідчити про його ухилення від виконання покладених на нього рішенням обов’язків, тому підстави для звернення державного виконавця до суду з поданням про обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Проте, 20 березня 2017 року, державним виконавцем спрямований запит Голові Лівобережної рай адміністрації з метою встановлення місця реєстрації боржника.

Відповідь на запит отримано не було, місце проживання боржника встановлено не було.

Повторний запит не направлявся, принаймі відомостей про його надіслання суду надано не було.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обовязковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(надалі - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За практикою Європейського суду прав людини, зокрема у рішення «Шмалько проти України» зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою частиною права на доступ до суду, передбаченогост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішенням, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невідємна складова частина судового розгляду. Відповідно до ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право на справедливий суд, однак дане право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося на шкоду однієї із сторін. Тлумачення ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи наведене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що з метою захисту законних прав та інтересів стягувача, виконання рішення суду, постанову старшого державного виконавця Лівобюережного відділу державної виконавчої служби міста маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецький області ОСОБА_4 ВП № 52446561 від 21 травня 2018 року - слід скасувати.

Крім того, слід зауважити, що згідно ст.41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобовязані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження предявити його до виконання.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» на дії Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, заінтересована особа: ОСОБА_1 - задовольнити .

Постанову старшого державного виконавця Лівобюережного відділу державної виконавчої служби міста маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецький області ОСОБА_4 ВП № 52446561 від 21 травня 2018 року, про повернення Публічному акціонерному товариству «РОДОВІД БАНК» виконавчого документу №2/265/1596/14 , виданого 30 грудня 2014 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 654,00 гривні - скасувати.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її вручення.

Ухвалу складено та підписано 05 березня 2019 року.

Суддя: