Рішення № 80315294, 06.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 березня 2019 року № 826/6368/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Дроботько О.В., представника відповідача Геращенко В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Центрсталь Плюс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

20.04.2018 Приватне підприємство «Центрсталь Плюс» (ПП «Центрсталь Плюс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2016 №2362615147 та №2372615147.

В обґрунтування позову зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 27.10.2016 №2362615147 та №2372615147 прийняті відповідачем на підставі висновків акта від 12.10.2016 №168/26-15-14-07-02-10/36387537, в якому зафіксовані результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Центрсталь Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по проведеним фінансово-господарським операціям щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Бізнес-Центр» за період з 01.01.2015 по 31.07.2016.

Вказана перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві №6072 від 27.09.2016, який виданий на виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №756/10763/16.

Позивач зазначає, що вказана ухвала не могла слугувати підставою для прийняття наказу про проведення перевірки, а тому перевірка ПП «Центрсталь Плюс» є незаконною, що вказує на протиправність податкових повідомлень-рішень від 27.10.2016 №2362615147 та №2372615147, які прийняті на підставі висновків такої перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що твердження позивача про незаконність ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №756/10763/16 є необґрунтованими, оскільки вказана ухвала не є предметом розгляду даної справи та окремо судом не скасовувалась. До компетенції контролюючого органу не належить перевірка наявності підстав для прийняття ухвал та оцінка законності останніх.

Також відповідач наголошує на тому, що позивач допустив працівників контролюючого органу до проведення перевірки, що нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази. Вказала, що ухвалою Київського апеляційного суду від 22.01.2019 апеляційну скаргу ПП «Центрсталь Плюс» задоволено і ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2016 скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про призначення позапланової документальної перевірки їх підприємства відмовлено.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, зіславшись на обґрунтування наведені у відзиві на позовну заяву.

В свою чергу суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

27.09.2016 ГУ ДФС у м. Києві винесено наказ №6072 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Центрсталь Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по проведеним фінансово-господарських операціях за період з 01.01.2015 по 31.07.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Бізнес-Центр» тривалістю 5 робочих днів з 29.09.2016.

Згідно вказаного наказу №6072 від 27.09.2016 перевірка призначена відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), на виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №756/10763/16, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100050000055 від 30.06.2016.

В період з 29.09.2016 по 05.10.2016 ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Центрсталь Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по проведеним фінансово-господарських операціях щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Бізнес-Центр» за період з 01.01.2015 по 31.07.2016.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт №168/26-15-14-07-02-10/36387537 від 12.10.2016, яким встановлено порушення ПП «Центрсталь Плюс» пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого:

- завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 306637 грн за жовтень 2015 року;

- занижено позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до бюджету на суму 15790 грн за жовтень 2015 року.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивачем подано заперечення від 19.10.2016 №19/10.

Листом від 25.10.2016 №22743/10/26-15-14-07-02-15 ГУ ДФС у м. Києві повідомило ПП «Центрсталь Плюс», що висновки, викладені в акті перевірки від 12.10.2016 №168/26-15-14-07-02-10/36387537, залишаються без змін, а заперечення без задоволення.

27.10.2016 на підставі складеного акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- №2362615147, яким ПП «Центрсталь Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19737,50 грн, з яких 15790 грн - за основним платежем та 3947,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №2372615147, яким ПП «Центрсталь Плюс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 306637 грн.

Позивач не погодився із висновками відповідача щодо допущення виявлених в ході перевірки порушень вимог ПК України, а тому звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2016 №2362615147 та №2372615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017 у справі №826/17098/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову ПП «Центрсталь Плюс» відмовлено.

Суд зазначає, що в рамках справи №826/17098/16 судом надано правову оцінку висновкам відповідача щодо порушень ПП «Центрсталь Плюс» вимог податкового законодавства, які зафіксовані в акті від 12.10.2016 №168/26-15-14-07-02-10/36387537, тоді як в рамках даної справи позивач обґрунтовує протиправність податкових повідомлень-рішень від 27.10.2016 №2362615147 та №2372615147 незаконністю проведення відповідачем перевірки, на підставі висновків якої прийняті такі рішення. Тому при розгляді даної справи суд досліджував питання правомірності підстав та процедури проведення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Центрсталь Плюс», призначеної наказом №6072 від 27.09.2016.

Отже, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно наказу №6072 від 27.09.2016 перевірка призначена відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, на виконання ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №756/10763/16, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100050000055 від 30.06.2016.

Встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №756/10763/16 надано слідчому СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Войті Я.М. дозвіл, зокрема, на проведення у кримінальному провадженні №32016100050000055 позапланової документальної перевірки ПП «Центрсталь Плюс» (код ЄДР 36387537) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Бізнес-Центр» (код 39869609) за період з 01.01.2015 по 31.07.2016, проведення якої доручено ГУ ДФС у м. Києві.

Суд звертає увагу на те, що в ПК України передбачена можливість проведення позапланової перевірки за рішенням суду (слідчого судді), яка однак не узгоджується із приписами кримінально процесуального закону стосовно повноважень слідчого судді на призначення такої перевірки за клопотанням слідчого в рамках кримінального провадження.

У Кримінальному процесуальному кодексі України (КПК України) відсутні норми, які передбачають проведення такої процесуальної дії як надання дозволу на проведення перевірки та які визначають компетенцію слідчого судді щодо вирішення питання про надання дозволу на проведення податкової перевірки. Відсутня також і процедура розгляду такого клопотання.

При цьому, відповідно до пункту 56.12 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку суд вважає за необхідне при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин застосувати правову позицію, викладену Верховним Судом в ухвалі від 06.03.2018 у справі №243/6674/17-к.

Так, у вказаному судовому рішенні Верховний Суд зазначає, що «частина друга статті 93 КПК України передбачає, серед іншого, що збирання доказів можливе за допомогою витребування та отримання висновків ревізій та актів перевірок, а частина друга статті 89 визначає як джерело доказів, серед іншого, акти перевірок.

Ці положення процесуального закону також не дають повноважень слідчому судді надавати дозвіл на призначення перевірки. Використання виразу «витребування та отримання» передбачає повноваження використовувати у якості доказів висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму. Тому помилково виводити з повноваження «витребувати» повноваження «призначити» перевірку.

Суд не може погодитися з висновком слідчого судді, що виключення з переліку повноважень слідчого чи прокурора повноваження «призначати ревізії та перевірки» означає запровадження судового контролю за такими діями слідчого і прокурора.

Пункт 18 частини першої статті 3 КПК України визначає: «слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні…».

Таким чином, законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.

Це завдання може виправдати різноманітні повноваження слідчого судді, спрямовані на забезпечення прав, свобод і інтересів осіб, навіть якщо вони недостатньо чітко передбачені законодавством. Приклад таких повноважень можна знайти у статті 206 КПК України, коли законодавство зобов'язує слідчого суддю «вжити необхідних заходів», не визначаючи перелік цих заходів.

Однак, навіть при найширшому розумінні ролі слідчого судді, неможливо узгодити з нею право слідчого судді розширювати - порівняно із законодавством - повноваження державних органів і посадовців. Слідчий суддя може лише обмежити в конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих їм законом повноважень.

У цій справі суддя прийняв рішення, яке має зовсім протилежний ефект: він надав слідчому повноваження, яких той був позбавлений законом. Це суперечить самій суті судового контролю над діями і рішеннями державних органів з метою захисту прав, свобод і інтересів осіб. Це також суперечить завданню суду як інституції в демократичному суспільстві.

Кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідувані злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв'язків, свободою підприємницької діяльності тощо.

Положення законодавства, якими виключені повноваження слідчого чи прокурора призначати перевірки, не можуть тлумачитися як зміна порядку здійснення повноважень, наприклад, як заборона здійснювати ці повноваження без дозволу слідчого судді чи суду. Законодавець цілком і безумовно виключив такі дії з кола тих дій, що дозволяються вчиняти слідчому або прокурору. В контексті цієї справи завдання слідчого судді полягало саме в тому, аби повноваження слідчого і прокурора, що були виключені законом, були також виключені на практиці.

Отже, суд вважає, що у цьому випадку слідчий суддя, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.

В постанові від 15.02.2018 у справі №757/2200/17-к Верховний Суд зазначає, що за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності. Водночас подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК України, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

Верховний Суд України в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, вказав, що невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Незважаючи на те, що справа №21-425а14 стосувалася невиїзної перевірки, системний аналіз зазначеного рішення Верховного Суду України дає підстави для висновку, що такі вимоги та наслідки їх недотримання розповсюджуються на будь-які перевірки, а не лише на невиїзні.

Таким чином, недотримання податковим органом вимог щодо підстав та процедури проведення перевірки свідчить про її незаконність та нівелює правові наслідки такої перевірки.

Тобто у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Враховуючи наведені обставини в сукупності суд вважає, що за змістом підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №756/10763/16 не може слугувати підставою для призначення перевірки. Тому, наказ №6072 від 27.09.2016 прийнято без наявності відповідних підстав і, як наслідок, перевірка ПП «Центрсталь Плюс» є незаконною, а податкові повідомлення-рішення від 27.10.2016 №2362615147 та №2372615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

В обґрунтування правомірності проведеної перевірки відповідач посилається на постанову Верховного Суду України від 24.10.2010 у справі №21-25а10 згідно якої, якщо на думку платника податків підстав для податкової перевірки немає, то свої права він має захищати шляхом недопуску інспекторів до перевірки. Якщо ж перевіряючих до перевірки допустили, то в майбутньому може бути оскаржено лише суть порушень.

Суд вважає за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 24.10.2010 у справі №21-25а10.

Так, за змістом згаданої вище постанови Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі №21-425а14, якщо податкові органи знехтували вимогами щодо призначення перевірки, встановленими підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, то наказ про призначення такої перевірки визнається неправомірним. Відповідно, констатується відсутність правових наслідків перевірки, навіть якщо перевіряючі були допущенні до її проведення.

Крім того, суд зазначає, що видання керівником податкового органу наказу про проведення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято таке рішення. Зазначений наказ є таким, що має правове значення, а, отже, є актом індивідуальної дії у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України та, відповідно, правомірність останнього може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд вважає, що позбавлення особи права на оскарження наказу про проведення перевірки як акту індивідуальної дії суперечить завданням адміністративного судочинства закріпленим в статті 2 КАС України та свідчить про обмеження права платника податків на судовий захист.

Таким чином враховуючи, що вимоги ПП «Центрсталь Плюс» є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли ГУ ДФС у м. Києві належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про необхідність захисту прав позивача в судовому порядку та задоволення позову.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення №141 від 06.04.2018, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 4895,61 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Центрсталь Плюс» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.10.2016 №2362615147 та №2372615147.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Центрсталь Плюс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4895,61 грн (чотири тисячі вісімсот дев'яносто п'ять гривень шістдесят одна копійка).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Приватне підприємство «Центрсталь Плюс» (місцезнаходження юридичної особи: 01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 41; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36387537).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39439980).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 06.03.2019.

Суддя О.М. Чудак