Рішення № 80315114, 04.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/4114/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2018 № 2408/25-01-53-06 та вимоги від 06.11.2018 № Ф-145-17.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення винесені, на думку позивача, протиправно, оскільки у спірних правовідносинах пріоритетність мають положення Податкового кодексу України.

15.01.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.

01.02.2019 представником відповідача подано відзив, в якому зазначено, що за даними інтегрованої картки, позивач має заборгованість зі сплати ЄСВ, тому оскаржувані рішення вважає правомірними.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є фізичної особою-підприємцем, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 18-19). З 09.01.2013 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно відомостей з інтегрованих карток Головного управління ДФС у Чернігівській області платника ЄСВ, ФОП ОСОБА_1 має заборгованість:

у 2013 недоїмка на 01.01.2013 (залишки, передані Пенсійним Фондом) становила 7417грн.76 коп., нараховано платником ЄСВ згідно звітів 1194 грн.,03 коп., оплата ЄСВ не здійснювалась, заборгованість (недоїмка) на кінець 2013 року - 8611 грн.79коп.;

у 2014р. недоїмка на 01.01.2014 становила 8611 грн.79коп., нараховано платником ЄСВ згідно звітів 5022 грн.52коп., сплачено ЄСВ 320,00 грн., заборгованість (недоїмка) на кінець 2014 -13 314 грн.31 коп.;

у 2015 недоїмка на 01.01.2015 складала 13314 грн.31 коп., нараховано платником ЄСВ згідно звітів 5127грн.32 коп., оплата ЄСВ не здійснювалась, заборгованість (недоїмка) на кінець 2015 -18441 грн.63коп.;

у 2016 недоїмка на 01.01.2016 складала 18441 грн.63 коп., нараховано платником згідно звітів 4242 грн.15 коп., сплачено ЄСВ 2807 грн.64 коп., заборгованість (недоїмка) на кінець 2016- 19876грн.14 коп.;

у 2017 недоїмка на 01.01.2017 складала 19876 грн.64 коп., нараховано платником згідно звітів 7326 грн., сплачено ЄСВ 22326 грн., заборгованість (недоїмка) на кінець 2017 року - 4 876 грн.14 коп.;

у 2018 ( за період з 01.01.2018 по 22.06.2018) сплачена сума заборгованості (недоїмки) з ЄСВ, 7026 грн.36 коп.

У зв'язку з цим ГУ ДФС у Чернігівській області винесено рішення від 11.10.2018 №2408/25-01-53-06 про застосування штрафних санкцій у загальній сумі 5124 грн.95 коп. та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 24098 грн.35 коп., до якого доданий Розрахунок вказаних сум та сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 р. №Ф-145-17, всього на суму 29233 грн. 30 коп., у тому числі штрафи - 5 124 грн.95 коп., пеня - 24098 грн.35 коп.

Не погоджуючись з даними рішеннями позивач звернувся до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до статті 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2).

Виключно цим Законом визначаються зокрема: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску (частина друга статті 2).

Серед визначених статтею 3 Закону №2464 принципів збору та ведення обліку єдиного внеску наступні: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Пунктом першим частини першої статті 4 Закону №2464 до платників єдиного внеску віднесено роботодавців, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До визначених частиною другою статті 6 Закону №2464 обов'язків платника єдиного внеску зокрема віднесено: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, якою передбачено, що:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті зокрема шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (перша половина першого речення частини п'ятої статті 9);

- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина шоста статті 9);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9);

- днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9).

З огляду на положення частини 10 статті. 9 Закону № 2464 та підпункту 3 пункту 2 розділу ІУ Інструкції № 449 днем сплати єдиного внеску вважається:

у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів — день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

у разі сплати єдиного внеску готівкою — день прийняття до виконання банком або іншою установою — членом платіжної системи документа та переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Приписами частини 12 статті 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Крім того, в абзаці 2 частини 12 статті 9 Закону № 2464 вказується на пріоритетність зобов’язань зі сплати ЄСВ. Так, за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою ( пункт 6 частини 1 ст.1 Закону №2464, пункт 2 розділу VI Інструкції № 449), яка стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону №2464).

Аналогічне положення передбачено частиною 11 статті 9 Закону №2464, відповідно до якого у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що зазначене нормативне регулювання і його застосування у спірних правовідносинах Закону №2464, який є спеціальним, покладає на позивача, як платника єдиного соціального внеску (у відповідності до пункту 1 частини першої статті 4), безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п'ята статті 9).

Пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 також визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Такі заходи впливу та стягнення визначені статтею 25 закону № 2464 та деталізовані в розділі VII Інструкції № 449.

Необхідно підкреслити, що законодавець у статті 25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко визначив відповідальність платника у вигляді штрафу за несвоєчасне перерахування або несвоєчасну сплату ЄСВ (ч.11 ст.25 Закону №2464) та передбачив сплату пені на суму недоїмки (ч. 10 ст.25 Закону № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум ( в редакції, що діяла до 01.01.2015 року).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77- VIII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" внесено зміни до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, а саме збільшено розмір штрафної санкції за порушення, що виникли з 01.01.2015, до 20.відсотків своєчасно несплачених сум єдиного внеску.

Такий самий розмір штрафних санкцій передбачений підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст.25 Закону №2464, п. 5 розділу VII Інструкції №449 ).

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464, п.5 розділу VII Інструкції № 449 ).

Прийняття рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених Законом № 2464, відповідно до пункту 14 статті 25 вказаного закону, віднесено до повноважень органу доходів і зборів.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. При цьому, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Порядок формування та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) визначається Законом № 2464 та Інструкцією № 449.

До цих правовідносин, всупереч наведеному у позові правовому обґрунтуванні, положення Податкового кодексу України не застосовуються, оскільки:

по-перше, ЄСВ не є податком, що випливає з терміну, наведеному у п.2 частини 1 ст.1 Закону №2464;

по-друге, чинним законодавство прямо передбачено, що до правовідносин з обліку, нарахування, сплати та збору ЄСВ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів застосовуються положення Закону № 2464 (преамбула Закону) та Інструкції № 449 ( пункт 1 розділу І Інструкції).

Пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу вручається платнику органами доходів і зборів, якщо, серед іншого, платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за встановленою формою, що є відповідним додатком до Інструкції № 449 ( п.4 розділ VI Інструкції).

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (п.16 ст.25 Закону №2464, п. 13 розділу VII Інструкції).

Згідно з частиною 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Позивачем неналежним чином виконувались норми ст. 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок за залишками, переданими Пенсійним фондом України за III - IV квартали 2013 року ( підстави - ст.4 та ст.5 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 04.07.2013 р. № 406- VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи»), а також за І - IV квартали 2014 року, І - IV квартали 2015 року, І - IV квартали 2016 року, І - IV квартали 2017 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

Так, згідно інтегрованих карток платника ЄСВ у позивача є заборгованість:

у 2013 р. недоїмка на 01.01.2013 (залишки, передані Пенсійним Фондом) становила 7 417грн.76 коп., нараховано платником ЄСВ згідно звітів 1 194 грн. 03 коп., оплата ЄСВ не здійснювалась, заборгованість (недоїмка) на кінець 2013 року - 8 611 грн.79коп.;

у 2014р. недоїмка на 01.01.2014 становила 8 611 грн.79коп., нараховано платником ЄСВ згідно звітів 5 022 грн.52коп., сплачено ЄСВ 320,00 грн., заборгованість (недоїмка) на кінець 2014р. -13 314 грн.31 коп.;

у 2015р. недоїмка на 01.01.2015р. складала 13 314 грн.31 коп., нараховано платником ЄСВ згідно звітів 5 І27грн.32 коп., оплата ЄСВ не здійснювалась, заборгованість (недоїмка) на кінець 2015р. - 18 441 грн.63коп.;

у 2016р. недоїмка на 01.01.2016р. складала 18 441 грн.63 коп., нараховано платником згідно звітів 4 242 грн.15 коп., сплачено ЄСВ 2807 грн.64 коп., заборгованість (недоїмка) на кінець 2016р. - 19 876грн.14 коп.;

у 2017 р. недоїмка на 01.01.2017р. складала 19 876 грн.64 коп., нараховано платником згідно звітів 7 326 грн., сплачено ЄСВ 22 326 грн., заборгованість (недоїмка) на кінець 2017 року - 4 876 грн.14 коп.;

у 2018 р. ( за період з 01.01.2018 по 22.06.2018р.) сплачена сума заборгованості (недоїмки) з ЄСВ, 7 026 грн.36 коп.

Розрахунок фінансової санкції (штрафу) за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів ( підпункт 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449.

Відповідно до положень пункту 5 розділу VII Інструкції № 449 підставою для нарахування пені є документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням).

Дані інформаційної системи органу доходів і зборів відображаються в Інтегрованій картці платника (далі - ІКП).

Відповідно до терміну, наведеному у пункті 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Мінфіну від 07.04.2016 № 422 ( зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 р. за N 751/28881), інтегрована картка платника є формою оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами ІКП відкриваються органами ДФС за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску, та містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу; інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій ( пункту 1 підрозділу 1 розділу II Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Надані відповідачем ІКП за 2013-2018 роки, сформовані по платнику єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (вид бюджету 70 - Цільові фонди), вміщують інформацію, що з огляду на вище викладені положення підпункту 2 пункту 2 та пункту 5 розділу VII Інструкції № 449 є підставою для нарахування штрафів та пені, а саме дані щодо: сум заборгованості (недоїмки) з ЄСВ; сум єдиного внеску, нарахованих платником податку з посиланням на відповідний звіт платника; сплачених сум ЄСВ з посиланням на реквізити платіжного доручення; сум зменшення боргу (недоїмки); сум нарахованої пені з посиланням на період, за який нараховано пеню, та день закінчення строку внесення ЄСВ; сум нарахованих штрафів з посиланням на розмір штрафу, період прострочення сплати внеску, а також інформацію щодо нарахування ЄСВ ( строку оплати) згідно звіту платника.

З викладеного вбачається, що вказані ІКП є належними, достовірними та достатніми доказами, що підтверджують правомірність визначення позивачу штрафів та пені, зазначених в оскаржуваних рішенні від 11.10.2018 №2408/25-01-53-06 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 №Ф-145-17.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що дані щодо штрафів та пені, наведені у Розрахунку до оскаржуваного Рішення від 11.10.2018 №2408/25-01-53-06 повністю відповідає даним інформаційної системи органу доходів і зборів, відображеним в ІКП.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням про нарахування пені та застосування штрафів ФОП ОСОБА_1 оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 05.12.2018 скарга позивача, залишена без задоволення, а рішення відповідача без змін.

В позовній заяві ФОП ОСОБА_1 зазначає, що контролюючим органом порушено строки розгляду скарги, а саме 20 денний термін, на підставі чого платник вважає, що його скарга є задоволеною повністю.

Процедура подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» регулюється Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим Наказом Мінфіну від 09.12.2015 № 1124 ("зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 за N 178/28308).

Відповідно до пункту 1 розділу IV зазначеного Порядку розгляду скарг платника, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом ЗО календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Скарга позивача надійшла до ДФС України 05.11.2018 року за вхідним №11940/Ф0п, що підтверджується наданими доказами (інформацією щодо відстеження поштових відправлень із сайту Укрпошти).

Рішення про результати розгляду цієї скарги прийняте 05.12.2018 року, тобто протягом 30 календарних днів наступних за днем отримання скарги, та у той же день надіслано позивачу, що підтверджується наданими доказами.

З викладеного вбачається, що скарга позивача не є узгодженою, оскільки відповідь на неї надана своєчасно.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Матеріалами справи та в ході судового засіданні відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень, в той же час як позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 07.03.2019.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14017, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Суддя І.І. Соломко