Рішення № 80314869, 01.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2019 р. № 520/803/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (вул. Челюскінців, буд. 110-а,сел. Сартана, м. Маріуполь, Донецька область, 87592) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ39792822) третя особа: Відділ у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Волошина, буд. 79,смт. Кегичівка, Кегичівський район, Харківська область, 64003, код ЄДРПОУ39792822) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив

Головне управління ДФС у Харківській області звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області незаконними; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 та із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства, проте йому безпідставно відмовлено у наданні такого дозволу, що обумовило звернення до суду.

Через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи, призначений 21.02.2019 року без його участі, позовні вимоги він підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з тих підстав, що відповідач діяв у межах та у спосіб, визначені діючим законодавством.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6323181300:01:000:0178, яка розташована за межами населених пунктів на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Листом від 04.12.2018 року № К-13815/0-9434/0/95-18 позивачу відмовлено у надані такого дозволу з тих підстав, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6323181300:01:000:0178 площею 18,8182 га та виділення з даного масиву однієї земельної ділянки площею 2,0000 га не є раціональним, Виділення суперечить статті 164 Земельного кодексу України, Закону України “Про охорону земель” та порушує основний принцип землеустрою, визначений статтею 5 Земельного кодексу України.

Перевіряючи оскаржувані рішення, дії (бездіяльність) відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із статтею 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Суд критично оцінює підставу відмови у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, викладену у листі від 04.12.2018 № К-13815/0-9434/0/95-18, а саме, що земельна ділянка, з приводу якої звернувся є частиною сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 6323181300:01:000:0178 площею 18,8182 га та виділення з даного масиву однієї земельної ділянки площею 2,0000 га не є раціональним, суперечить статті 164 Земельного кодексу України, Закону України “Про охорону земель” та порушує основний принцип землеустрою, визначений статтею 5 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. Із дослідженого в судовому засіданні листа відповідача від 04.12.2018 рок № К-138150/0-9434/0/95-18, вбачається, що він не містить жодних обґрунтувань нераціональності виділення земельної ділянки чи порушення таким виділенням вимог закону України "Про охорону земель" .

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б однозначно спростовували наявність у позивача суб'єктивного права на одержання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Судовим розглядом встановлено, що на заяву від позивача від 02.11.2018 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства начальником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області був наданий лист від 04.12.2018 № К-13815/0-9434/0/95-18.

З цього приводу суд зауважує, що у ч. 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗКУкраїни не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держземагенства в області (на час виникнення спірних взаємовідносин) було визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258. Пунктом 9, 11.11 Положення про Головне управління Держземагентства в області передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характер; начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держземагенства в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Таким чином відповідач, реалізуючі владну управлінську функцію у спірних правовідносинах, не забезпечив прийняття ані рішення про надання дозволу, ані рішення про відмову у наданні дозволу. Надавши відповідь листом, відповідач тим самим утримався від прийняття остаточного рішення по суті письмового звернення заявника, поданого з дотриманням вимог ч.6 ст.118 ЗК України. Відтак, відповідач не вирішив загадану заяву позивача по суті, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.

Разом з тим, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим статтею 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 № 21-11а14.

Отже, оскільки підстава відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, як наведена у листі відповідача від 04.12.2018 № К-13815/0-9434/0/95-18 не передбачена у Земельним Кодексом України, відповідачем за результатами розгляду клопотання не прийнято відповідного розпорядчого документу суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача, що полягають у відмові у наданні дозволу позивачеві на розробку проекту землеустрою, викладену листом від 04.12.2018 № К-13815/0-9434/0/95-18 та зобов'язує Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 43-246, 293, 295-296 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області за заявою від 02.11.2018 року (вх. № К-13815/0/94-18 від 06.11.2018 року).

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) повторно розглянути питання надання ОСОБА_2 (вул. Челюскінців, буд. 110-а,сел. Сартана, м. Маріуполь, Донецька область, 87592, іпн. НОМЕР_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області за заявою від 02.11.2018 року (вх. № К-13815/0/94-18 від 06.11.2018 року) з урахуванням висновків суду.

В іншій частині вимог - позов залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

У повному обсязі рішення виготовлено 07.03.2019 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.