Рішення № 80314677, 27.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року 12:18 № 826/12353/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представників відповідача - Гончаревського О.В., Машталера О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доКиївської міської митниці ДФСпро визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100000/2018/000022/2 від 24.05.2018 та картку відмови №UA10000/2018/000022/2 від 24.05.2018,

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 лютого 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з позовом до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 39422888) про:

- визнання протиправною та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2018/00095;

- визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2018/000022/2 від 24.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначав, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття спірних рішень про коригування митної вартості Київська міська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено по справі підготовче судове засідання.

В судовому засіданні 27 лютого 2019 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У судовому засіданні 27.02.2019 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подав до Київської міської митниці митну декларацію, з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля: марки - FORD, модель - FUSION, бувший у використанні, номер кузова/VIN - НОМЕР_2.

Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

Вказаний автомобіль ввезено позивачем на підставі квитанції покупця (Buyer Receipt), Інвойсу від 12.01.2018 за № 1009579, виданого Палм Біч Авто Трейдінг ІНК (виданого за результатами інтернет-аукціону у компанії Insurance Autoauctions (США) через компанію Palm Beach Auto Traiding INC), товарно-транспортної накладної.

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії документів: вищевказані документи, що підтверджують придбання автомобіля, звіт про незалежну оцінку не розмитненого Транспортного засобу станом на 17.05.2018 та акт огляду від 17.05.2018, що був проведений компанією Смарт-СТО.

Київською міською митницею ДФС було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2018/00095, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2018/000022/2 від 24.05.2018, у зв'язку з тим, що декларантом не подано всі документи на вимогу органу доходів та зборів, а також у зв'язку з відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (в частині транспортування) та відомостей щодо ціни та наявність розбіжностей, що не дає можливості органу доходів та зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Таким чином відповідачем було зроблено висновок про те, що митна вартість імпортованого автомобіля не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим відповідачем було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості.

Позивач не погоджується зі спірними рішеннями, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Незгода позивача зі спірними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить із наступного.

У відповідності до частин першої та другої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п'ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 Митного кодексу України).

Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Київської митниці ДФС наступні документи: квитанції покупця (Buyer Receipt), Інвойс від 12.01.2018 за № 1009579, виданий Палм Біч Авто Трейдінг ІНК (виданий за результатами інтернет-аукціону у компанії Insurance Autoauctions (США) через компанію Palm Beach Auto Traiding INC), товарно-транспортну накладну, звіт про незалежну оцінку нерозмитненого Транспортного засобу станом на 17.05.2018 та акт огляду від 17.05.2018, що був проведений компанією Смарт-СТО.

Відповідно до наданих позивачем до митного оформлення товарів документів, відповідач зазначив, що позивачем не були надані банківські платіжні документи, а наданий документ про оплату транспортного засобу був оформлений неналежним чином, а саме без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за № 22, що передбачає проставлення на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку. Перелік пошкоджень, наведений в ремонтній калькуляції, наведений у висновку ТОВ «Агентство Експертної оцінки України» від 17.05.2018 за № 864/1 не відповідав переліку пошкоджень, зазначених в Акті митного огляду від 15.05.2018 за № UA500650/2018/1142. Також у коносаменті від 05.03.2018 за № ZIMUORF0765681-003 адреса компанії-перевізника (1630 Bath ave 11214 Brooklyn United States) відрізняється від адреси, зазначеної в рахунку на сплату транспортних послуг (2502 86th Street, 3d Floor Brooklyn, NY 11214 United States).

На підставі вказаних документів Київською міською митницею ДФС прийнято картку в прийнятті митної декларації, митного оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2018/00095, а також Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2018/000022/2 від 24.05.2018.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що документи, подані ОСОБА_1 до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України.

Крім того, суд сприймає критично, твердження відповідача щодо того, що позивачем не були надані банківські платіжні документи, а наданий документ про оплату транспортного засобу був оформлений неналежним чином. Оскільки позивачем було здійснено розрахунок з нерезидентом в іноземній валюті, закордон із використанням інтернет-банкінгу, отже документом, що підтверджує факт сплати є банківській свіфт, який містить дату, печатку, підпис, дані про уповноважену особу банку.

Відповідно до пп. 1.2. Постанови Національного банку України № 22, на яку посилається відповідач, інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Таким чином, положення Постанови Національного банку України № 22 застосовуються лише у випадках розрахунків в національній валюті в межах України.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» документ на переказ може бути паперовим або електронним.

Нормами ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що електронний документ має однакову юридичну силу з документом на паперовому носії. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в такому документі, несе особа, яка підписала цей документ за допомогою електронного цифрового підпису.

Щодо твердження відповідача про невідповідність переліку пошкоджень, наведених в ремонтній калькуляції, наведених у висновку ТОВ «Агентство Експертної оцінки України» від 17.05.2018 за № 864/1 та переліку пошкоджень, зазначених в Акті митного огляду від 15.05.2018 за № UA500650/2018/1142 (транспортний засіб має лише одне пошкодження, а саме: заднього бамперу), суд зазначає наступне.

Під час митного оформлення транспортного засобу позивачем надано звіт про незалежну оцінку не розмитненого транспортного засобу від 17.05.2018, а також Акт огляду транспортного засобу, складений компанією Смарт-СТО. Так, відповідно до цих документів транспортний засіб потребує заміни АКБ гібридних двигунів. Згідно з ремонтною калькуляцією Звіту вартість відновлювального ремонту АКБ гібридних двигунів складає 278 000,00 грн.

Також, як вбачається з фото-додатків до Звіту, автомобіль був привезений на евакуаторі, а тому очевидним є те, що автомобіль містить більше ніж одне пошкодження бамперу.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що у коносаменті від 05.03.2018 за № ZIMUORF0765681-003 адреса компанії-перевізника (1630 Bath ave 11214 Brooklyn United States) відрізняється від адреси, зазначеної в рахунку на сплату транспортних послуг (2502 86th Street, 3d Floor Brooklyn, NY 11214 United States). Оскільки позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджено, що адресами компанії перевізника Сотбай Транспортейшн Інк (Sotby Transportaion Inc) відповідно до офіційних джерел є 1630 Bath ave 11214 Brooklyn United States та 2502 86th Street, 3d Floor Brooklyn, NY 11214 United States.

Крім того, факт так званих розбіжностей в адресах перевізника не може бути підставою для застосування резервного методу до визначення митної вартості транспортного засобу, тим більше, що вартість перевезення була позивачем врахована під час визначення митної вартості транспортного засобу.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

З огляду на зазначене вбачається, що надані позивачем відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про не надання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Зі змісту рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100000/2018/000022/2 від 24.05.2018 судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується клопотання позивача про відшкодування витрат на правову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах-суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Тобто, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

На підтвердження витрат правничої допомоги адвоката ОСОБА_2 надано договір про надання правової допомоги від 17 липня 2018 року № 20180717 між позивачем та Адвокатським бюро «Власова «Вектор», свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія ЖТ № 000861, додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 17 липня 2018 року № 20180717, квитанцію № 0.0.1098923162.1 від 01.08.2018 про сплату послуг з надання правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги від 17 липня 2018 року № 20180717 на суму 10 000,00 грн.

Оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2018/00095.

3. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2018/000022/2 від 24.05.2018.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень), яка була йому надана відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 17 липня 2018 року №20180717, що підтверджується квитанцією № 0.0.1098923162.1 від 01.08.2018 за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 39422888).

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1 472,80 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят дві гривні 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 березня 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа