Ухвала суду № 80314539, 11.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

11 лютого 2019 року м. Київ№ 826/9041/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Козанчук Н.Ю. (довіреність від 11.05.2018 року №33), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особаНедержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" Рада адвокатів м. Києвапро визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії , ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Рада адвокатів м. Києва (далі також - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправними дії Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", (ідентифікаційний код 38488439) щодо навмисного приховування та знищення з набору відкритих даних у вигляді Єдиного реєстру адвокатів України, розміщеному на веб-порталі www.unba.org.ua, публічної інформації щодо позивача, адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.07.2016 р. серія НОМЕР_2);

- зобов'язати Недержавну некомерційну професійну організацію "Національна асоціація адвокатів України" (ідентифікаційний код 38488439, 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, будинок 3, 2-й поверх), в особі Ради адвокатів України відновити для публічного доступу відомості про адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.07.2016 р. серія НОМЕР_2) в Єдиному реєстрі адвокатів України, зокрема шляхом надання відкритого доступу до них користувачам офіційного веб-сайту Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" (www.unba.org.ua).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 06.08.2018 року.

Через канцелярію суду 11.07.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Через канцелярію суду 26.07.2018 року позивачем подано відповідь на відзив.

У підготовче судове засідання 06.08.2018 року прибули позивач та відповідач. Належним чином повідомленою, відповідно до матеріалів справи, про дату, час та місце розгляду справи, третьою особою явку уповноваженого представника не забезпечено, заяв та клопотань до суду не подано.

Судом поставлено на обговорення питання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Позивач та відповідач проти закінчення підготовчого провадження не заперечували.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.09.2018 року.

Через канцелярію суду 30.08.2018 року третьою особою подано пояснення на відзив.

Через канцелярію суду 05.09.2018 року відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовано тим, що позивач дізнався про відсутність відомостей стосовно нього в Єдиному реєстрі адвокатів України в січні 2017 року, що вбачається із змісту позовної заяви.

Водночас, позовну заяву позивачем подано до суду 12.06.2018 року, тобто, після спливу шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України для подання позовної заяви до адміністративного суду.

У судове засідання 05.09.2018 року прибули позивач, представники відповідача та третьої особи.

Під час судового засідання судом поставлено на обговорення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Представником відповідача повідомлено, що це клопотання іншим учасникам справи з метою їх своєчасного реагування, не надсилалося.

Судом поставлено на обговорення питання щодо розгляду цього клопотання у судовому засіданні 05.09.2018 року.

Позивач наполягав на розгляді клопотання про залишення позову без розгляду у цьому судовому засіданні без ознайомлення із останнім, з огляду на що, судом роз'яснено позивачу положення частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано позивачу надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та роз'яснено наслідки неподання такої заяви, передбачені частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем зазначено, що ним буде подану таку заяву, з огляду на що, у судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2018 року.

Через канцелярію суду 02.10.2018 року позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Через канцелярію суду 19.10.2018 року відповідачем подано письмові пояснення щодо клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

У судове засідання 15.11.2018 року прибули представники сторін.

Судом поставлено на обговорення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Позивачем зазначено, що відповідачем вчинено триваюче правопорушення прав позивача з 2016-2017 роки, та коли саме воно почалося і коли закінчилося, встановити неможливо. Проте, про своє порушене право позивач дізнався у квітні 2018 року з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/1765/18 за позовом ОСОБА_3 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, третя особа Рада адвокатів м. Києва про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Позивач вважає цю справу аналогічною справі №826/9041/18, оскільки позивачем у справі №826/1765/18 є колега позивача, та, зазначив, що цим рішенням встановлено, що "профайл" зник не лише ОСОБА_1, а й ряду інших адвокатів, які звернулися до Київського окружного адміністративного суду та суд задовольнив їх вимоги.

Про своє порушене право, як зазначено позивачем, він дізнатися раніше не мав можливості, оскільки не може постійно перевіряти відомості, які містяться у Єдиному реєстрі адвокатів України.

З огляду на викладене, просить визнати суд поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Представник відповідача, у свою чергу, проти заяви позивача заперечив, з огляду на те, що з позовної заяви вбачається, що позивачем зазначаються, що відомості відносно нього знаходилися у Єдиному реєстрі адвокатів України по січень 2017 року, проте потім зникли. У жовтні ж 2017 року, як зазначає позивач у позовній заяві, його "про файл" взагалі зник.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивачу стало відомо про порушення свого права у 2017 році, та він не мав перешкод для звернення до суду з адміністративним позовом у встановлений строк, а обставин, які б можна було визнати поважними причинами пропуску звернення до суду позивачем, на думку представника відповідача, надано не було.

Представником третьої особи підтримано заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в повному обсязі.

Заслухавши позивача та представників відповідача та третьої особи, суд дійшов наступних висновків.

Посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/1765/18 судом сприйнято критично, оскільки правовідносини у цій справі стосувалися конкретної особи, проте не позивача у справі №826/9041/18.

Крім іншого, позивачем підтверджено, що він не брав участі у справі №826/1765/18 в якості третьої особи, що, за результатами розгляду вказаної справи, могло б вплинути на його права і обов'язки.

Також, судом зауважено про знеособленість учасників справи у реченні рішення №826/1765/18, використаної позивачем в якості цитати, зазначеної у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Зокрема, в межах розгляду клопотання про залишення позову без розгляду, судом досліджено позовну заяву, з якої встановлено, що, як сам зазначає позивач: "…відомості відносно мене з'явилися в ЄРАУ та знаходилися по січень 2017 року, але потім знов зникли". "В жовтні 2017 року мій профайл взагалі зник з ЄРАУ, доступний користувачам на офіційному веб-сайті НААУ - www.unba.org.ua (п.6.7. Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України (далі - ЄРАУ), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2017 року №26)".

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про відмову у визнанні поважними причин пропуску звернення до суду з адміністративним позовом, вказаних у заяві позивача від 02.10.2018 року, оскільки судом не може бути визнано ці обставини саме «причинами» пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом.

Враховуючи викладене, судом запропоновано позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обставини, які свідчать про поважність причин пропущення звернення до адміністративного суду із позовом протягом двох наступних тижнів та оголошено перерву у судовому засіданні.

В порядку статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України судом повідомлено учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання, яке відбудеться 11.02.2019 року.

Через канцелярію суду 26.11.2018 року позивачем подано заяву про відкликання клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду як таке, що помилково подано.

Водночас, 26.11.2018 року позивачем подано заперечення про залишення позову без розгляду, в якому останнім зазначено, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки дізнався про своє порушене право "у березні - травні 2018 року" з відповідей на адвокатські запити позивача, де містилася інформація про те, що інформація про нього, як адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутня.

Через канцелярію суду 07.02.2019 року представником відповідача подано письмові пояснення про відкликання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та заперечень проти клопотання про залишення позову без розгляду.

Відповідачем звернуто увагу, що у кожному процесуальному документі (позовна заява, клопотання та заяви) позивачем зазначаються різні відомості щодо дати, коли позивач дізнався про своє порушене право.

Крім іншого, відповідачем зазначено, що позивачем у позовній заяві вказано, що з вересня 2016 року останньому було відомо про конфлікт між Радою адвокатів міста Києва та Національною асоціацією адвокатів України та як помста керівництву Ради адвокатів України, посадові особи Національної асоціації адвокатів України закрили вільний доступ до Єдиного реєстру адвокатів України стосовно адвокатів міста Києва.

З огляду на таке твердження позивача, відповідач вважає, що фактично, про своє порушене право позивач дізнався у вересні 2016 року.

Враховуючи викладене, відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду.

У судове засідання 11.02.2019 року прибули позивач та представник відповідача. Третьою особою, належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Під час судового засідання позивач підтримав подану заяву про відкликання клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з підстав, вказаних у заяві, просив її задовольнити.

На запитання суду щодо розуміння наслідків відкликання клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зазначив, що наслідки йому відомі та зрозумілі.

Також, позивач зазначив суду, що вважає це клопотання поданим помилково, оскільки строки ним не пропущено.

Ознайомившись із вказаною заявою, переконавшись, що позивач розуміє наслідки відкликання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зважаючи на диспозитивне право позивача про відкликання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, судом задоволено заяву позивача від 26.11.2018 року про відкликання клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Заслухавши вступні слова присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши докази, відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11.02.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи №826/9041/18, позовну заяву подано 12.06.2018 року через канцелярію суду, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії суду та зареєстровано за вх. №826/9041/18.

Відповідно до частини першої статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" щодо навмисного приховування та знищення з набору відкритих даних у вигляді Єдиного реєстру адвокатів України, розміщеному на веб-порталі www.unba.org.ua, публічної інформації щодо позивача, адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.07.2016 р. серія НОМЕР_2).

Позивач вважає, що строк звернення до суду не потребує поновлення судом, оскільки ним дотриманий.

У позовній заяві позивачем зазначено, що у вересні 2016 року йому стало відомо про конфлікт між Радою адвокатів України та Національною асоціацією адвокатів України, що спричинило закриття вільного доступу до Єдиного реєстру адвокатів України стосовно адвокатів міста Києва, яким, серед інших, є позивач. З грудня 2016 року, як зазначено позивачем, відомості щодо останнього знаходилися у Єдиному реєстрі адвокатів України, проте у січні 2017 року - зникли. У жовтні 2017 року позивачем зазначено, що його "профайл" взагалі зник з вільного доступу Єдиного реєстру адвокатів України.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що події, які вказані позивачем у позові та дії, які ним оскаржуються, мали місце у січні 2017 року.

Відповідно до частин першої другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 року зазначено: "порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше".

З огляду на те, що позивачем не наведено інших обставин, що свідчили про поважність причин пропуску до суду ніж вказані причини у клопотанні позивача від 02.10.2018 року, яке під час судового засідання 11.02.2018 року було самостійно відкликано позивачем, суд дійшов висновку, що про своє порушене право позивач мав дізнатися та дізнався у січні 2017 року, однак до суду звернувся лише 12.06.2018 року із порушенням строку звернення до суду, що підтверджується відбитком штемпеля на адміністративному позову.

Крім іншого, суд звертає увагу, що у позовній заяви та інших клопотаннях та заявах, поданих у межах вирішення питання щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, позивачем, у кожній заяві по суті справи, зазначено різні часові межі орієнтовного початку відліку строку звернення до адміністративного суду.

Щодо твердження позивача про неможливість встановлення точної дати, з якої позивачу стало відомо про його порушене право, оскільки правопорушення з боку відповідача є тривалим, суд зазначає наступне.

З метою гарантування дотримання принципу правової визначеності як важливого елементу принципу верховенства права, запроваджено інститут строків звернення до суду.

В теорії права триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Тому, важливо, щоб вказане триваюче правопорушення існувало на момент звернення до суду з позовом. Оскільки, у разі, якщо порушення є таким, що триває у часі (порушення, що характеризується безперервністю його вчинення протягом певного часу; таке порушення безперервно зберігається невизначено тривалий час з початку його вчинення), на момент звернення до суду з позовом строк звернення до суду не застосовується.

Суд звертає увагу, що позивачем оскаржується протиправність саме дій відповідача, в той час, як поняття «триваюче правопорушення» більш притаманно бездіяльності суб'єкта.

Щодо протиправних дій, суд вважає, що вони мають відповідати наступним ознакам, як безперервність та вчинення одних і тих же дій через короткі проміжки часу.

З матеріалів справи судом встановлено, що, як зазначено самим позивачем, «триваюче правопорушення» з боку відповідача тривало з 2016 року по січень місяць 2017 року. Оскільки, у січні місяці 2017 року відомості щодо адвоката ОСОБА_1 зникли з Єдиного реєстру адвокатів України, а в жовтні 2017 року з Єдиного реєстру адвокатів України взагалі зник «профайл» позивача, як адвоката, відтак, слід дійти висновку, що відповідачем вчинено дію, яка завершилася певною подію - виключенням відомостей щодо позивача у січні 2017 року та його «профайлу» з Єдиного реєстру адвокатів України у жовтні 2017 року, після чого, до відомостей щодо адвоката ОСОБА_1 та його «профайлу» доступу не відновлено, з огляду на що, суд дійшов висновку, що вказані позивачем обставини не носять характеру триваючих.

Отже, з огляду на те, що позивач звернувся до суду 12.06.2018 року, вбачається, що на момент звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 із позовною заявою, триваючого правопорушення його прав та інтересів не існувало, що свідчить про необхідність застосування інституту строків звернення до адміністративного суду із позовною заявою в порядку, встановленому статтею 122 КАС України.

Крім іншого, судом встановлено, що відлік строку звернення позивача до адміністративного суду мало б бути обраховано або з січня 2017 року, або з жовтня 2017 року, тобто, у разі обрахунку строку з січня місяця 2017 року, слід дійти висновку, що останнім місяцем строку звернення до суду є липень 2017 року, а у разі обрахунку строку звернення до суду з жовтня 2017 року, слід дійти висновку, що кінцевим терміном для подання позовної заяви до адміністративного суду є квітень 2018 року, в той час, як із цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише у червні 2018 року, що свідчить про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та не обґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду у позовній заяві, встановленого чинним законодавством відповідно до статей 122, 123 КАС України, натомість вказано про звернення до суду в межах шестимісячного строку, з огляду на що, позовну заяву слід залишити без розгляду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01. 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та з урахуванням європейської судової практики, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду в порядку реалізації пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтями 118-123, 240, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1);

Відповідач: Недержавна некомерційна професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" (код ЄДРПОУ 38488439, адреса:04070, м. Київ, вул.. Борисоглібська, буд.3, 2й поверх);

Третя особа: Рада адвокатів міста Києві (код ЄДРПОУ 38517528, адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30).

Повний текст складено 15.02.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна