Рішення № 80314501, 07.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 р. № 1440/2273/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54003

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:скасування рішення від 15.08.2018 № 58/7 та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального об’єднаного управління пенсійного фонду України м. Миколаєва (далі -відповідач) про скасування рішення від 15.08.2018 № 58/7 про відмову в призначенні пенсії, зобов’язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що має право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, проте рішенням від 15.08.2018 № 58/7відповідач відмовив йому в призначенні пенсії.

Відповідач заперечує проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, в відзиві на позовну заяву зазначив, що у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пільгової пенсії за віком.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

ОСОБА_1, вперше, звернувся до управління Пенсійного фонду 25.07.2017 року із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області № 73/8 від 20.10.2017 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який відповідно до п. б ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Не погоджуючись з рішення відповідача, позивач оскаржив його до суду. Рішенням від 24.04.2018 року по справі 814/704/18 позов задоволено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 року апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області задоволено частково, скасовано рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 20.10.2017 № 73/8, зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду м. Миколаєва Миколаївської області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області № 58/7 від 15.08.2018 позивачу, повторно, відмовлено в призначенні пенсії, у зв’язку з відсутністю спеціального стажу.

Надаючи правової оцінки діям відповідача щодо того, що позивачу вдруге відмовлено в призначенні пенсії, у зв’язку з відсутністю спеціального стажу, суд виходить з того, що згідно з п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання. До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків (ст.56 Закону України “ Про пенсійне забезпечення”).

Твердження відповідача, щодо неврахування позивачу стажу за квітень-травень, липень-серпень, та жовтень-листопад суд до уваги не бере, з огляду на те, що рішенням рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2018 року по справі № 814/704/18 даний спір вже було вирішено, та зараховано позивачу в стаж необхідний для призначення пенсії. Окрім того, Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 по зазначеній справі в цій частині суд також дійшов висновку про врахування до загального стажу позивача період в 9 місяців за 2001 р., та визнав протиправним та таким що підлягає скасуванню рішення відповідача.

Судовим рішенням від 24.04.2018 у справі № 814/704/18 стаж позивача визначено - 26 років 7місяців 3 дні, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також відповідач у відзиві зазначає, що відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача таких періодів: з 01.07.1978 по 29.04.1980, з 08.09.1982 по 01.01.1983, коли позивач працював у винрадгоспі “Шлях до Комунізму” виробничо-радгоспного об’єднання “Дагвино” РРФСР, оскільки у трудовій книжці позивача записи про прийняття на роботу не відповідають даті наказу про прийняття та звільнення з роботи.

Суд критично оцінює такі твердження пенсійного органу, як підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії, оскільки, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 не передбачає наслідків для особи щодо якої вона складена, порушення порядку ведення трудової книжки.

Підпунктом 2.3 Пункту 2а Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 передбачено, що записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про заохочення і нагородження вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненнях - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

На запит відповідача від 21.02.2018 та 30.03.2018 до Відділення Пенсійного фонду Російської Федерації по ОСОБА_2 з проханням надати довідку, підтверджуючу період роботи позивача у винрадгоспі “Шлях до Комунізму” виробничо-радгоспного об'єднання “Дагвино” РРФСР, отримано довідку від 25.04.2018 № 107-с, видана “агрофірмою “ім. Г.Давидовой” (Російська Федерація, республіка ОСОБА_2), яка підтверджує період роботи з 01.07.1978 по 29.04.1980 та з 08.09.1982 по 01.01.1983 у винрадгоспі “Шлях до Комунізму”.

Крім того, відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Відтак, рішення № 58/7 від 15.08.2018 належить скасувати.

Відповідно до ст. 83 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Відповідно до п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату прийняття відповідачем рішення про відмову у призначення позивачу пенсії, він має необхідний стаж роботи відповідно до п “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

При прийнятті рішення № 58/7 від 15.08.2018 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії.

Тобто, відповідач розглянув заяву позивача по суті та за її розглядом прийняв рішення про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 з підстав, які визнані судом необґрунтованими та такими, що не можуть бути застосовані у даних правовідносинах, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства.

Отже, в даному випадку, за встановлених судом обставин, оскільки Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області розглянуло заяву позивача по суті та прийняло рішення по суті заяви, відповідні повноваження відповідача щодо призначення пенсії в даних спірних правовідносинах не є дискреційними повноваженнями.

Тому, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області призначити ОСОБА_1Е пенсію за віком на пільгових умовах з 25.07.2017 року (дата звернення за призначенням пенсії) підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018 ідентифікаційний код 41250753) задовольнити повністю.

2. Скасувати Рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 15.08.2018 № 58/7 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_3

3. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області призначити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 25.07.2017 року

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник