Рішення № 80314477, 21.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2019 року № 826/915/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа про Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічне акціонерне товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,за участю:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Яременко О.В.;

від відповідача (Фонд) - не з'явився

від третьої особи - Яременко О.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, (далі по тексту - Відповідач-1, Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - Відповідач-2, Фонд), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню про відшкодування коштів за договором банківського вкладу від 04.07.2014 № 43783, укладеного між Позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»;

- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити Позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що кошти, внесені Позивачем через касу банку згідно умов договору банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс», є вкладом у розумінні Закону № 4452-VI, а тому Уповноваженою особою необґрунтовано позбавлено ОСОБА_1 на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду.

10.02.2015 до суду від Уповноваженої особи надійшли заперечення на позов, у яких відповідач-1 зазначив, що правочин позивача визнано нікчемним на підставі частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI та статей 215, 228 ЦК України.

10.02.2015 суду від Фонду подані письмові заперечення, у яких Відповідач-2 вказав на те, що Уповноважена особа не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, Фонд же, у свою чергу, не володіє інформацією або будь-якими документами стосовно позивача.

У відзиві на позов, який надійшов до суду 12.02.2019, Фонд зазначив, що у останнього не настав обов'язок перед позивачем щодо виплати гарантованої суми відшкодування, позаяк такий виникає після включення Уповноваженою особою позивача до переліку. Оскільки позивача до переліку Уповноваженою особою не включено, відповідно відсутня будь-яка бездіяльність з боку Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019 адміністративну справу № 826/915/15 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено до судового розгляду у судове засідання на 21.02.2019.

Також вказаною ухвалою суду витребувано в Уповноваженої особи довідку про рух коштів по рахунку позивача.

У судовому засіданні 21.02.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено процесуальне правонаступництво у справі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєву Анну Миколаївну.

Також у судовому засіданні 21.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни про витребування оригіналів доказів у ОСОБА_1, а саме: оригіналу Договору банківського вкладу (депозиту) № 43783 від 04.07.2014 та оригіналу квитанції про внесення готівкових коштів за цим договором у розмірі 194000,00 грн у зв'язку з визнанням його необґрунтованим. Так, Уповноважена особа ні у суді першої інстанції під час первісного розгляду справи, ні в апеляційній та касаційній інстанції жодного разу не ставила під сумнів існування та укладення спірного договору та внесення коштів, у відповіді позивачу від 11.12.2014 № 001/761 посилалася на вказаний договір із зазначенням його дати та номеру. Крім того, вказане клопотання необґрунтоване належним чином щодо перебування спірного договору в автомобілі у м. Донецьку, яким протиправно заволоділи невідомі особи, враховуючи, що договір укладався у відділенні «Київської обласної дирекції ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» у Київській області.

Позивач та відповідач-2 у судове засідання 21.02.2019 не прибули, причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача-1 та третьої особи у судовому засіданні 21.02.2019 проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про правомірність дій Уповноваженої особи. Крім того, посилався на постанову Національного банку України під час укладення позивачем правочину, яким банк було визнано проблемним.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення присутнього учасника справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» від 04.07.2014 №43783, згідно умов якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 194 000 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04.10.2014 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

Матеріали справи містять копію квитанції ТR.58081.534.436 від 04.07.2014 на суму 194 000 грн. про зарахування грошових коштів на депозитний рахунок Позивача.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію третьої особи строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; для отримання коштів вкладники ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Як зазначає Позивач, звернувшись до банка-агента ПАТ «Альфа-Банк», останньому стало відомо, що він не включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, після чого позивач усно звернувся до Уповноваженої особи про причини такого не включення.

На вказане звернення Позивач отримав відповідь Уповноваженої особи від 11.12.2014 № 001/761, у якій зазначено, що договір від 04.07.2014 № 43783 та операція з внесення та перерахування коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, визнані нікчемними на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статей 215, 228 Цивільного кодексу України.

Не включення Позивача до переліку вкладників, зумовило звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

У спірних правовідносинах суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Наведеним Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

За змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI право перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.

Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Уповноваженою особою прийнято наказ від 18.11.2014 року № 6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», згідно з яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), за переліком, який додається до нього.

При цьому відповідачем-1 суду не надано доказів в підтвердження визнання нікчемним договору з Позивачем та здійснених на його виконання операцій.

Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.

Отже, викладені у наказі Уповноваженої особи від 18.11.2014 № 6 обставини не можуть бути підставами для висновку про нікчемність правочину - договору від 04.07.2014 №43783.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем-1 взагалі не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI, та не наведено, що договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» від 04.07.2014 №43783 має ознаки нікчемного правочину.

Щодо висновку Відповідача про нікчемність правочину з внесення через касу Банку на рахунок Позивача грошових коштів у сумі 194 000 грн., то суд зазначає, що операція прийняття і зараховування на рахунок коштів не є правочином між Банком та Позивачем в розумінні ст. 202 ЦК України.

Здійснюючи операції з внесення (перерахування) коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Так, статтею 1062 Цивільного кодексу України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу. Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно п. 1.7 ст. 1 наведеного Закону документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.

Матеріали справи містять відповідним чином оформлену квитанцію ТR.58081.534.436 від 04.07.2014, яка підтверджує факт зарахування коштів в сумі 194 000 грн. на розрахунковий рахунок Позивача, згідно умов Договору. У вказаній квитанції у якості платника та отримувача коштів зазначений ОСОБА_1

Отже, внесення на банківський рахунок Позивача грошових коштів через касу Банку відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, таке внесення підтверджується й долученою у судовому засіданні 21.02.2019 до матеріалів справи випискою по особовому рахунку позивача за період з 04.07.2014 по 08.12.2014.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що операція з внесення коштів на рахунок Позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

Крім того, посилання представника Уповноваженої особи у судовому засіданні на постанову правління Національного банку України, яка містила банківську таємницю та встановлювала обмеження й зупиняла здійснення окремих видів операцій, а саме, - залучення у вклади (депозити) коштів від юридичних та фізичних осіб, судом оцінюється критично, оскільки зазначена постанова становить банківську таємницю, то Позивач і не міг знати про її зміст та встановлені обмеження.

При цьому така постанова правління Національного банку України відповідачем-1, як суб'єктом владних повноважень, суду також не надана.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В свою чергу ч.2 ст. 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту порушеного права слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Таким чином, право Позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_1 та зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Поряд з цим, суд приходить до висновку про передчасність вимог заявлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині включення Позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки Загальний реєстр вкладників формується на підставі поданої Уповноваженою особою інформації щодо вкладників, а за відсутності подання такої, у Фонду ГВФО не виникає обов'язку щодо включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем за подання до суду даного позову було сплачено судовий збір в сумі 73,08 грн., що підтверджується квитанцією від 21.01.2015 № 13107534.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність відшкодувати останньому 48,72 грн. сплаченого судового збору за рахунок Відповідача-1.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (83050, м. Донецьк, пр. Миру, 5-Б, код ЄДРПОУ 26444836) щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєву Анну Миколаївну (83050, м. Донецьк, пр. Миру, 5-Б, код ЄДРПОУ 26444836) включити інформацію про ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з договором банківського вкладу (депозиту) «Вигідний Альянс» від 04.07.2014 №43783, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Савельєвої Анни Миколаївни (08350, м. Донецька, пр. Миру, 5-Б, код ЄДРПОУ 26444836) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) 48,72 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2019.