Рішення № 80314467, 05.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/67/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2016 року №71019-13.

При обґрунтуванні позову позивач покликається на те, що справляння транспортного податку за 2016 рік на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України (далі – ПК України) не є правомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства щодо необхідності прийняття рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок. Стверджує що належний йому на праві власності автомобіль не підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, оскільки його середньоринкова вартість становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 податкового (звітного) року, тобто менше 1033500,00 грн. Також звертає увагу, що відповідач порушив строки прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Правова позиція відповідача викладена у заперечені на адміністративний позов та додаткових поясненнях. Стверджує, що визначення позивачеві грошового зобов’язання за податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2016 № 71019-13 повністю відповідало Податковому кодексу України (в редакції Закону України від 24.12.2015 № 909-VIII), оскільки автомобіль позивача марки LEXUS RX 350 2013 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. є об’єктом оподаткування транспортним податком, відповідно до приписів нормативно-правових актів, що підлягають застосуванню, а ставка транспортного податку і порядок його визначення, які були застосовані Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, також відповідають нормам податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2016 року №71019-13.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 ОСОБА_3 суд 31 жовтня 2018 року прийняв постанову, якою постановив: касаційну скаргу задовольнити частково; постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Львівського окружного суду від 28 січня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України (далі – Мінекономрозвитку).

18.02.2019 Мінекономрозвитку подало суду письмові пояснення щодо позовної заяви. Зазначає, що згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу та Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, для цілей віднесення середньоринкової вартості легкових автомобілів до об’єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році, Мінекономрозвитку було розраховано середньоринкову вартість автомобілів, подано ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та забезпечило роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна та тип коробки переключення передач та пробіг. Розрахована за допомогою калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля LEXUS RX 350 з об’ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів становила 934 923, 000 грн. (з ПДВ).

У судове засідання позивач не прибув, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, просив розглядати справу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу марки LEXUS RX 350, об'єм двигуна 3456 куб. см., 2013 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу.

14.07.2016 Дрогобицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 та пп.267.6.2 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України прийняла податкове повідомлення-рішення №71019-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням №71019-13 від 14.07.2016, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд керувався наступними правовими нормами.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу).

01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України у редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

У відповідності до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об’єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576).

Відповідно до п.3 ОСОБА_5 інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).

Згідно пункту 5 ОСОБА_5, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї ОСОБА_5 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального. (п. 13 ОСОБА_5 в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна та тип пального(п. 14 ОСОБА_5 в редакції чинній на час спірних правовідносин).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 ОСОБА_5 впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до ОСОБА_5 не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.

Наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.

Обов’язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку саме податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної ОСОБА_5.

Одним з ключових у питанні надання правової оцінки спірному податковому повідомленню-рішенню є встановлення наявності або відсутності у контролюючого органу при визначені оспорюваного податкового зобов’язання інформації про вартість конкретного транспортного засобу, яка була отримана від органу, уповноваженого її визначати - Мінекономрозвитку.

При цьому, в постановах Верховного Суду за наслідками перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції в аналогічних правовідносинах суд касаційної інстанції зазначив, що суди не можуть підміняти органи державної влади та здійснювати покладені на них повноваження, розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснений судом на сайті Мінекономрозвитку не може бути достовірним доказом, оскільки не враховує певних параметрів, які були актуальні на час визначення податкового зобов’язання (постанови ВС від 05.06.2018 у справі №826/17092/16, від 12.06.2018 у справі №826/11959/16).

Аналіз викладених позицій Верховного Суду у взаємозв’язку з викладеними положеннями Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що контролюючий орган може визначити податкове зобов'язання з транспортного податку лише у разі надходження від Мінекономрозвитку інформації про середньоринкову вартість транспортного засобу.

Чинне законодавство виключає можливість визначення контролюючим органом податкового зобов’язання з транспортного податку в інший спосіб, зокрема, шляхом проведення визначення середньоринкової вартості транспортного засобу за власною ініціативою, у тому числі на підставі даних та інформації, розміщеної на сайті Мінекономрозвитку.

Направляючи справу на новий розгляд ОСОБА_3 Суд звернув, зокрема, увагу, що відповідачем не виконано обов’язок щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов’язання. Натомість, судом, в порушення принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. В той час як розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об’єкту оподаткування транспортним податком.

Враховуючи позицію Верховного Суду та з'ясовуючи, чи мав відповідач інформацію, отриману у встановленому законом порядку, що могла бути джерелом для висновків про вартість транспортного засобу, відповідач мав надати суду:

- отриману від Мінекономрозвитку інформацію про вартість автомобіля, на підставі якої позивачу було визначене податкове зобов'язання з транспортного податку;

- розрахунок вартості автомобіля відповідного року випуску.

Ухвалою від 28.01.2019 суд зобов’язав учасників справи надати додаткові докази та пояснення у справі, враховуючи зміст постанови Верховного Суду від 31.01.2018.

Так, як вбачається з пояснень Мінекономрозвитку, середньоринкова вартість легкового автомобіля LEXUS RX 350 з об’ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів становила 934 923, 000 грн. (з ПДВ), що не складає 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1 033 500 грн.).

Натомість відповідачем доказів того, що транспортний засіб мав вартість більшу, ніж та, що розрахована за методикою, затвердженою постановою КМ України №66, суду не надано.

При цьому долучений відповідачем до матеріалів справи перелік Мінекономрозвитку автомобілів за 2016 рік, не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку. Суд враховує те, що розбіжності середньоринкової вартості транспортного засобу можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Однак, даних щодо пробігу автомобіля позивача при визначенні середньоринкової вартості, відповідно до пп.267.2.1 п.2567.2 ст.267.2 Податкового кодексу, з використанням ОСОБА_5 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 403 від 10.04.2013 контролюючим органом не застосовано.

Враховуючи встановлені судом обставини та беручи до уваги вимоги вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що належний позивачу на праві власності автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком, в силу вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2016 року №71019-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

У той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо правомірності оскаржуваних рішень.

За наведених обставин, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №71019-13 від 14.07.2016.

Стягнути з Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (82100, м.Дрогобич, вул.Шевченка, 9, код ЄДРПОУ 39507175) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Роксолани, 15/3) судовий збір в сумі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2019.

Суддя В.М. Сакалош