Рішення № 80314341, 04.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/4162/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-13335-17.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що контролюючим органом при складанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-13031-17 не враховано зупинення ним права на зайняття адвокатської діяльності й факт сплати за нього єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування роботодавцями, тому спірну вимогу просить визнати протиправною та скасувати.

Ухвалою суду від 08.01.2019 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.01.2019 на адресу суду представником відповідача подано відзив, в якому просить відмовити в задоволені позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в органах ДФС як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, з обліку не знята, а тому, відповідно до Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, зобов’язана нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану та отримання прибутку. Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що для зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах, необхідною умовою є припинення такої незалежної діяльності, а відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-13031-17 є правомірною.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскільки відповідно до діючого на той час законодавства України передбачалось, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску було: а) провадження фізичною особою незалежної професійної діяльності та б) отримання доходу від такої діяльності, а позивач, в період з 18.05.2012 по 01.01.2014 адвокатську діяльність не здійснювала та з 01.01.2014 право позивача на заняття адвокатською діяльністю було вже зупинено, відтак - позивач є особою, яка і не здійснювала адвокатської діяльності і, відповідно, не отримувала і доходу від такої діяльності. Таким чином, у зв’язку з тим, що з 01.01.2014 право на зайняття адвокатською діяльністю у позивача взагалі є зупиненим і зазначена інформація внесена до Єдиного реєстру адвокатів України та є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, аргументи відповідача, що ОСОБА_3 станом на сьогоднішній день є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю не відповідають дійсності, а вимога Головного управлінням ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-13031-17 у сумі 15819,54 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

18.05.2012 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 639 (а.с. 13)

01.01.2014 на підставі заяви позивача та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” право на заняття адвокатською діяльністю зупинено, що підтверджується витягом з реєстру Національної асоціації адвокатів України (а.с.15).

Відповідно до трудової книжки серії АЕ № 788926 від 03.05.2010, позивач працювала в різних установах (а.с. 25-29).

08.11.2018 ГУДФС в Чернігівській області винесено вимогу про заборгованість зі сплати єдиного внеску від 08.11.2018 № Ф-13031-17 в розмірі 15819,54 грн.

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VІ (далі-Закон №2464-VІ), згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 ч. 3 ст.31).

Положеннями ст. 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч.ч. 5, 6 ст. 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд дійшов висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Вказаний правовий висновок зазначений в постанові Верховного суду від 05.11.2018 по справі № 820/1538/17, який відповідно до положень ст. 242 КАС України судом враховується до спірних правовідносин.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, з 01.01.2014 право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено.

Отже, судом встановлено, що з 01.01.2014 позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Поряд з цим, відповідно до даних трудової книжки позивач працювала в різних установах з 11.02.2014. Відомості, що з цього періоду вказані у трудовій книжці установи не перераховували єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відсутні.

Крім цього, ані ПК України, ані Законом № 2464-VІ не врегулювано особливості сплати грошових зобов'язань самозайнятою особою у разі зупинення останньою такої діяльності, тому виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, суд дійшов висновку, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права. Отже, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч. 1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз доданих до заяви документів свідчить, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи, надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 10.12.2018, ордер серії ЧН №002377 від 25.02.2019, детальний опис робі від 13.12.2018, та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 10.12.2018 № 23 на суму 11400,00 грн. (а.с.41, 42, 55-56,71).

При цьому суд зазначає, що розрахунок витрат проведений згідно з рекомендаціями щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару затверджених рішенням ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 № 57, зокрема застосовувались наступні вимоги: розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

Станом на 04.03.2019 відповідно до Закону України “Про державний бюджет України” прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921,00 грн., відповідно - 50% прожиткового мінімуму.

З наданих документів вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу за вивчення документів, необхідних по справі з наданням консультації 2 год. (вартість 1600,00 грн.); аналіз законодавства та судової практики, у тому числі практики Верховного Суду 0,75 год. (вартість 600,00 грн.); узгодження позиції з клієнтом, складання позову, виготовлення копій документів та додатків до позову 4 год. (3200,00 грн.); участь в суді першої інстанції з урахуванням мінімальних ставок гонорару, затверджених Радою адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 становить 1 год. 16 хв., що складає 1216,63 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем були понесені витрати на професійну правову (правничу) допомогу, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача суму судових витрат в розмірі 6616,63 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, відтак на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 08.11.2018 № Ф-13031-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) сплачені відповідно до квитанції від 03.01.2019 № 0.0.1229599316.1 та витрати на правничу допомогу в розмірі 6120,37 грн. (шість тисяч сто двадцять гривень 37 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 07.03.2019.

Позивач: ОСОБА_3 (вул. Захисників України, 8/1, м. Чернігів, 14030, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Суддя І.І. Соломко