Ухвала суду № 80314194, 06.03.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про передачу адміністративної справи

Справа № 500/46/19

06 березня 2019 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзій О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування вимоги та постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, в якій просить: визнати протиправними та скасувати вимогу виконавця від 12.12.2018 року та постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак З.М. від 22.12.2018 року ВП №54731874 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавче провадження ВП №54731874 про примусове виконання виконавчого листа №607/10140/16-а, виданого 14.09.2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії з 08.08.2016 року з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби, сум індексації заробітної плати, підвищеного посадового окладу, одноразової допомоги при звільненні згідно довідки про даткові види грошового забезпечення №07-13/117 від 03.08.2016 року та №07-13/116 від 03.08.2016 року, з яких було сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивач вважає, що вказане рішення суду позивачем виконано добровільно в межах компетенції, про що повідомлено відповідача листом від 28.09.2017 року №5274/03 від 28.09.2017 року. Однак, в межах виконавчого провадження ВП №54731874 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак З.М. винесено 12.12.2018 року вимогу здійснити виплату згідно виконавчого листа №607/10140/16-а від 14.09.2017 року ОСОБА_2 відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 02.11.2018 року №731/18-22 в термін до 20.12.2018 року та 22.12.2018 року постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.

На думку позивача, оскільки постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.03.2017 року у справі №607/10140/16-а виконана в повному обсязі у порядку та спосіб визначені законом, оскаржувані вимога виконавця та постанова про накладення штрафу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання на 21.01.2019 року.

Ухвалою судді від 21.01.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове засідання було відкладено на 08.02.2019 року.

Ухвалою суду від 08.02.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України продовжено процесуальний строк розгляду справи, оголошено перерву до 06.03.2019 року.

В судове засідання представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду відповідно до ч.1 ст.268 КАС України, не з'явились.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч.1, 9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов таких висновків.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом із тим, у відповідності до ч.1 ст.287 КАС України, якою передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Такий порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб встановлено зокрема, ст.74 Закону України "Про виконавче провадження".

Так згідно ч. 1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі а штрафів стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є, зокрема, юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Водночас, суд відмічає, що даних правовідносин обов'язковому застосуванню підлягають вимоги ч. 5 ст. 287 КАС України, відповідно до якої, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Як слідує зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач, який виступає боржником у виконавчому провадженні ВП №54731874, оскаржує вимогу виконавця від 12.12.2018 року (тобто рішенння державного виконавця) та постанову про накладення штрафу від 22.12.2018 року (також рішенння державного виконавця), винесених у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №607/10140/16-а, виданого 14.09.2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

За викладених обставин та враховуючи, що позивачем оскаржуються вимога виконавця від 12.12.2018 року та постанова про накладення штрафу від 22.12.2018 року прийняті у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого документу, який виданий місцевим загальним судом як адміністративним судом, суд приходить до висновку, що дана адміністративна справа підсудна Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області як адміністративному суду.

Разом з тим, суд зазначає, що вимоги ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" щодо оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафів до відповідного адміністративного суду та спеціальні норми ч. 5 ст. 287 КАС України є взаємодоповнюючими то однозначно вказують на юрисдикцію місцевого загального суду як адміністративного судом, який видав виконавчий лист.

В силу приписів ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо, зокрема, після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, оскільки вирішення даного спору належить до юрисдикції (підсудності) Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, суд вважає за необхідне матеріали даної адміністративної справи передати на розгляд цього суду.

Керуючись ст.29, 241, 248, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу № 500/46/19 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування вимоги та постанови передати на розгляд Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області як адміністративному суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 06 березня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

Копія вірна

Суддя Мандзій О.П.