Рішення № 80314192, 06.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2019 року № 826/14021/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у спрощеному проваджені адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 в розмірі 90% від сум грошового забезпечення згідно з статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 20%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 95% премії у розмірі 10%, які він отримував до перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 включаючи надбавку за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 20%, надбавку за особливо важливі завдання у розмірі 95%, премію у розмірі 10%, починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 лише 50% суми підвищення пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року.

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та судовий збір у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що він є пенсіонером військовослужбовцем, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У квітні 2018 року відповідачем позивачу перераховано пенсію з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої уповноваженим органом.

Відповідно до вказаної довідки, як вказав позивач у позовній заяві, розмір його грошового забезпечення складається з посадового окладу - 9 300,00 грн, окладу за військовим званням - 1 550,00 грн, процентної надбавки за вислугу років (50%) - 5425,00 грн, а всього 16 275,00 грн.

Проте, позивач наголосив на тому, що під час проведення перерахунку, відповідачем зменшено основний розмір пенсії у відсотках від грошового забезпечення з 90% на 70%, що, на думку позивача, є протиправним.

Крім того, позивач не погоджується й з діями відповідача щодо виплати лише 50% підвищення до пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідачем проведено позивачу перерахунок його пенсії з 01 січня 2018 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом, з урахуванням передбачених видів грошового забезпечення.

На думку представника відповідача, перерахунок пенсії позивача проведено у відповідності до вимог діючого законодавства України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Стосовно позовних вимог про визнання дій щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70%, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час застосування 70% від суми грошового забезпечення при нарахуванні позивачу пенсії відповідач керувався статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що свідчить про відсутність протиправних дій з боку відповідача в цій частині.

Представник позивача 14 листопада 2018 року подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду в частині, а саме просив залишити без розгляду позовну вимогу щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 20%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 95% премії у розмірі 10%, які він отримував до перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 включаючи надбавку за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 20%, надбавку за особливо важливі завдання у розмірі 95%, премію у розмірі 10%, починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи норми статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України суд задовольняє заяву представника позивача та залишає без розгляду позовну вимогу щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не врахування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 20%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 95% премії у розмірі 10%, які він отримував до перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 включаючи надбавку за роботу з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 20%, надбавку за особливо важливі завдання у розмірі 95%, премію у розмірі 10%, починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 2004 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII) у розмірі 90% сум грошового забезпечення.

В подальшому, у 2018 році відповідач, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі по тексту - Постанова № 103), здійснив ОСОБА_3 перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року на підставі наданої уповноваженим органом довідки про грошове забезпечення, виходячи із 70% сум грошового забезпечення.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при призначенні пенсія була обчислена в розмірі 90% грошового забезпечення.

В подальшому, у статтю 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII вносились зміни Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 01 травня 2014 року до 70%.

Тобто, зміна встановленого максимального розміру пенсії здійснювалась вже після призначення позивачу пенсії.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави та порядок перерахунку раніше призначених пенсій регулює стаття 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII змін не зазнавали.

Крім того, внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII зміни до статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Наведене в сукупності свідчить про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 і згодом 70 процентів грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у частині 2 статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної йому пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Всупереч наведеному, при здійснені перерахунку пенсії позивача, відповідач безпідставно керувався положеннями Постанови № 103, та застосував норми, які регулюють питання призначення пенсії, а не її перерахунку.

Так, відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-420а13.

За таких підстав, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку пенсії позивача та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 90% на 70% від сум грошового забезпечення на підставі Постанови №103.

Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії в розмірі 90% від суми грошового забезпечення невідкладно та однією сумою, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити про те, що зобов'язання на підставі судового рішення відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу само по собі передбачає виплату заборгованості по ній, а тому додаткового встановлення судовим рішенням наявності заборгованості та зобов'язання здійснити її виплату не потребується.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 лише 50% суми підвищення пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплачувати 100% cуми підвищення пенсії ОСОБА_1, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Пунктом 2 Постанови № 103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 січня 2018 року.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Постанова № 103 на час звернення позивача до суду останнім не оскаржується, є чинною, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 р. № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №818/1076/18.

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови № 103, що кореспондується з приписами частини четвертої статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови порядку виплати пенсії, а тому позовній вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі №2540/2651/18.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткової відмови у задоволенні позовних вимог та часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 лише 50% суми підвищення пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплачувати 100% cуми підвищення пенсії ОСОБА_1, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.

При цьому, наявні підстави для задоволення позову в частині вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо перерахунку пенсії позивача та зменшення відсотку основного розміру пенсії з 90% на 70% від сум грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 352,40 грн.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з наданої суду копії договору про надання правової допомоги від 10 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Івана Хомича», останнє на підставі звернення ОСОБА_1 прийняло на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги, у тому числі, щодо представництва у встановленому порядку інтересів ОСОБА_1 в судах всіх інстанцій, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення та виплачувати 100% підвищення до пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року (підпункт 2.1. пункту 2 Договору).

Підпунктом 4.1. пункту 4 Договору передбачено, що за надання юридичних послуг за цим Договором ОСОБА_1 сплачує адвокатському бюро суму в розмірі 40% від суми перерахованої та виплаченої пенсії Клієнту за весь період перерахунку, проведеного на підставі рішення суду, в строк протягом 5-ти днів з дня отримання Клієнтом всієї суми перерахованої пенсії.

У відповідності до підпункту 4.3. пункту 4 Договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, адвокатське бюро може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

Згідно з підпунктом 7.1. пункту 7 Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

В той же час, ані позивачем, ані його представником не надано акту.

У відповідності до розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 29 серпня 2018 року, адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем надано, а ОСОБА_1 отримано правничу допомогу за Договором про надання правової допомоги від 10 липня 2018 року у справі за позовом Клієнта до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності (дій) протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Розмір витрат клієнта, як зазначено у розрахунку, складає 20 000,00 грн за 20 годин роботи, пов'язаної з наданням наступних послуг:

- консультації з правових питань - 3 000,00 грн за 3 годин;

- правова оцінка та аналіз судової практики - 3 000,00 грн за 3 годин;

- збирання (отримання) доказів - 6 000,00 грн за 6 години;

- написання позовної заяви - 6000,00 грн за 6 години;

- підготовка позовної заяви та копії документів до неї для направлення до суду - 2000,00 грн за 2 годину.

В матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги серії КВ № 215006 від 17 липня 2018 року.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт сплати ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 20 000,00 грн, а посилання в розрахунку витрат на професійну допомогу не відповідають Підпунктом 4.1. пункту 4 Договору передбачено, що за надання юридичних послуг за цим Договором ОСОБА_1 сплачує адвокатському бюро суму в розмірі 40% від суми перерахованої та виплаченої пенсії Клієнту за весь період перерахунку, проведеного на підставі рішення суду, в строк протягом 5-ти днів з дня отримання Клієнтом всієї суми перерахованої пенсії, а тому судом не приймається до уваги.

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Проте, таких доказів позивачем та його представником суду надано не було.

Також, суд вважає за доцільне звернути увагу й на те, що умовами укладеного договору про надання правової допомоги від 10 липня 2018 року визначено оплату не лише наданих юридичних послуг, а ще й факту досягнення позитивного для особи, в інтересах якої укладено договір, результату судового розгляду даної адміністративної справи (підпункт 4.2. пункту 4 Договору).

Інтереси ОСОБА_1, як сторони договору (клієнт), безумовно не обмежуються отриманням власне послуг адвоката Адвокатського бюро «Івана Хомича», а спрямовані на досягнення певного результату - «позитивного судового рішення», проте, досягнення такого результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг. В той же час, зі змісту договору взагалі не вбачається, які саме юридичні послуги будуть надані після фактичного виконання рішення суду, яким задоволено позовні вимоги.

При цьому, суд наголошує, що рішення суду у адміністративній справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права, а свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.

Тобто, позивачем не доведено, а судом не встановлено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у адміністративній справі у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_2 з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 в розмірі 90% від сум грошового забезпечення згідно з статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за період з 01 січня 2016 року, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23 грудня 2015 року №900-VIII, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ, постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268», на підставі довідки №45307 від 09 червня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01 січня 2016 року, виданої Головним управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляду сплаченого судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко