Рішення № 80314123, 07.03.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2846/18

07 березня 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чортківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене протоколом № 98 від 28.11.2018 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на п'ять років, починаючи з 04.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.11.2018 позивач звернувся до відповідача зі заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Однак відповідач рішенням, оформленого протоколом від 28.11.2018 № 98, відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії, мотивуючи тим, що перевіркою первинних документів, поданих для призначення пенсії, встановлено розбіжності між записами в трудовій книжці та первинними документами. Зокрема, в первинних документах значиться, що позивач переведений наказом № 29-к від 25.05.1992 електрогазозварником, однак у трудовій книжці записано, що позивач переведений на зазначену посаду з 26.06.1992. Також у розрахункових листах по зарплаті за 1992 -1999 рр. вказано посаду позивача слюсар, а в період роботи з 2000 - 2004 рр. - електрозварник.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки він надав всі необхідні документи, які підтверджують те, що він має загальний трудовий стаж понад 35 років та працював понад 12 років 6 місяців на роботах зі шкідливими та важками умовами праці, а тому він має право на призначення зазначеної пенсії.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 23.01.2019.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 23.01.2019, 19.02.2019 оголошувалась перерва на підставі статті 223 КАС України.

Водночас, судове засідання, призначене на 01.02.2019 не проводилося у зв’язку із перебуванням головуючої судді Мірінович У.А. у відрядженні, розгляд справи відкладено на 19.02.2019.

Сторони у судове засідання не з’явилися, подали до суду заяви від 04.03.2019, в яких просять розглядати дану справу в порядку письмового провадження.

Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні зазначеної пенсії, оскільки перевіркою первинних документів, поданих для призначення пенсії, встановлено розбіжності між записами в трудовій книжці та первинними документами. Зокрема, в первинних документах значиться, що позивач переведений наказом № 29-к від 25.05.1992 електрогазозварником, однак у трудовій книжці записано, що позивач переведений на зазначену посаду з 26.06.1992. Також у розрахункових листах по зарплаті за 1992 -1999 рр. вказано посаду позивача слюсар, а в період роботи з 2000 - 2004 рр. – електрозварник (арк. справи 61-62).

У зв'язку з неявкою у судове засідання 04.03.2019 всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Також, з урахуванням заяв сторін від 04.03.2019 про розгляд справи в порядку письмового провадження, - суд згідно ухвали від 04.03.2019 перейшов до розгляду справи № 500/2846/18 в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів відповідно до статті 194 КАС України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, що 16.11.2018 позивач звернувся до відповідача зі заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

За результатами розгляду заяви, відповідач рішенням, оформленого протоколом від 28.11.2018 № 98, відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії, мотивуючи тим, що перевіркою первинних документів, поданих для призначення пенсії, встановлено розбіжності між записами в трудовій книжці та первинними документами. Зокрема, в первинних документах значиться, що позивач переведений наказом № 29-к від 25.05.1992 електрогазозварником, однак у трудовій книжці записано, що позивач переведений на зазначену посаду з 26.06.1992. Також у розрахункових листах по зарплаті за 1992 -1999 рр. вказано посаду позивача слюсар, а в період роботи з 2000 - 2004 рр. - електрозварник (арк. справи 11-13).

Водночас, як слідує із зазначеного протоколу, позивач додав до заяви про призначення пенсії наступні документи: заяву; копію паспорта; копію РНОКПП; копію трудової книжки БТ-№ 8438697; копію диплому В № 644803; копію військового квитка НУ № 7961720; довідку про пільговий характер роботи з ВАТ "Тернопільгазбуд" № 8 від 05.09.2018; довідки про заробіток з ВАТ "Тернопільгазбуд" № 8 від 05.09.2018.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як слідує з трудової книжки позивача серії БТ- I № 8438697 та відповідних наказів (арк. справи 15-23, 27-32) та не заперечується позивачем у справі, що:

- з 26.05.1992 відповідно до наказу № 29-к Державного будівельно - монтажного підприємства "Тернопільгазбуд" від 25.05.1992 позивача було переведено з посади слюсаря на посаду електрогазозварника 4 розряду;

- з 01.09.1997 в порядку переведення прийнято на посаду електрозварника 5 розряду філії "Спецбуд" ВАТ "Тернопільгазбуд" (наказ № 716-к ВАТ "Тернопільгазбуд" від 02.09.1997 та наказ № 5 Філії "Спецбуд" ВАТ "Тернопільгазбуд" від 01.09.1997);

- з 01.03.2002 по 31.08.2004 позивач працював на посаді електрозварника 5 розряду ВАТ "Тернопільгазбуд" по контракту, що слідує з пункту 17 наказу № 6-к філії "Спецбуд" ВАТ "Тернопільгазбуд" від 04.03.2002 про звільнення з посади електрозварника та пункту 16 наказу № 4-к ВАТ "Тернопільгазбуд" від 04.03.2002 про прийом на роботу на посаду електрозварника 5 розряду по контракту.

Водночас, як слідує з довідки від 05.09.2018 № 8, виданої ВАТ "Тернопільгазбуд", що позивач повний робочий день працював з 26.06.1992 по 31.08.2004 в Тернопільському спеціалізованому будівельно – монтажному управлінні по газифікації тресту "Івано – Франківсьгазкомунбуд" в якості електрозварника, що передбачено Списком № 2. На зазначеній посаді виконував повний робочий день роботи по електрозварюванню стальних трубопроводів газопостачання при влаштуванні внутрішніх та зовнішніх сантехсистем житлових будинків та об’єктів соцкультпобуту (арк. справи 14).

Також, суд встановив, що підприємство проводило атестацію переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на пільги та компенсації за результатами проведеної атестації робочих місць, що вбачається з наказу № 83 від 10.11.1995 та підтвердило право на пільгову пенсію за Списком № 2, в тому числі для таких професій і посад: 23200000-11618 - газорізальник; 23200000-11620 - газозварник; 2320000-19906 - електрозварник ручного зварювання та ін. (арк. справи 33-34).

Як слідує з висновку щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці від 04.04.2002 № 041/05, що наказом по ВАТ "Тернопільбуд" від 04.12.2000 № 12 підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 працівникам робочих місць: електрозварник (2320000-19756), газозварник (2320000-11620), електрозварник ручного зварювання (2320000-19906) та ін. (арк. справи 36).

Щодо розбіжності між записами в трудовій книжці та первинними документами, суд враховує, відповідно до пункту 20 Порядку № 637, наказ Державного будівельно - монтажного підприємства "Тернопільгазбуд" від 25.05.1992 № 29-к, згідно якого позивача було переведено з посади слюсаря на посаду електрогазозварника 4 розряду, а тому суд дійшов висновку, що позивач саме з 26.05.1992 працював на зазначеній посаді.

Водночас, суд не бере доводи відповідача про те, що у розрахункових листах по зарплаті за 1992 -1999 рр. вказано посаду позивача слюсара, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, згідно якої слідує те, що позивач за період з 1992 - 1999 рр. працював на посадах "електрогазозварника" та "електрозварника", що підтверджується також зазначеними наказами.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4 постанови КМУ "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач за період з 26.05.1992 по 31.08.2004 працював у ВАТ "Тернопільгазбуд" на посадах "електрогазозварника" та "електрозварника".

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".

Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 210, передбачалися професії "газозварювальник", "електрозварювальник".

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 11.03.1994 № 162 затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені професії "електрозварники" та "газозварники".

Таким чином, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 26.05.1992 по 31.08.2004 на посадах "електрогазозварника" та "електрозварника" у ВАТ "Тернопільбуд" відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Водночас, як слідує з копій диплому В № 644803 та військового квитка НУ № 7961720, що позивач навчався в технічному училищі з 01.09.1978 по 16.07.1981 та перебував на строковій військовій службі з 01.11.1982 по 14.11.1984 на посаді електрозварника.

Відповідно до пунктів "в", "д" статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу періоди навчання в технічному училищі з 01.09.1978 по 16.07.1981 та перебування на строковій військовій службі з 01.11.1982 по 14.11.1984 на посаді електрозварника також зараховуються до страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 233/1254/17, від 07.03.2018 № 233/2084/17, від 12.09.2018 № 673/283/17, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що на дату звернення із заявою про призначення зазначеної пенсії позивач мав загальний трудовий стаж більше 35 років, з них пільговий стаж не менше 12 років 6 місяців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні зазначеної пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить, зокрема збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача призначити та нарахувати позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на п'ять років, починаючи з 04.10.2018.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, код ЄДРПОУ 41248539) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом № 98 від 28.11.2018, Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, код ЄДРПОУ 41248539) щодо відмови ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

Зобов’язати Чортківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, код ЄДРПОУ 41248539) призначити та нарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII на п'ять років, починаючи з 04.10.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чортківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, код ЄДРПОУ 41248539) в користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір на суму 1409 (одну тисячу чотириста дев’ять) грн. 60 коп. згідно квитанції № 37563391 від 14.12.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.03.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.