Ухвала суду № 80314033, 04.03.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

04 березня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/4037/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 50,20 гектарів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району, наданої ОСОБА_2 в користування згідно рішення тринадцятої сесії двадцять другого скликання Решетилівської районної ради депутатів Полтавської області від 29 серпня 1996 року, в натурі (на місцевості), викладеної в листі 24 жовтня 2018 року №8978/0/26-18, та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 50,20 гектарів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району, наданої ОСОБА_2 в користування згідно рішення тринадцятої сесії двадцять другого скликання Решетилівської районної ради депутатів Полтавської області від 29 серпня 1996 року, в натурі (на місцевості).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4037/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року витребувано докази, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні.

04 березня 2019 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначено, що вказана справа не підсудна адміністративному суду у зв'язку з реєстрацією права приватної власності третіх осіб на спірну земельну ділянку.

У підготовчому засіданні представник відповідача підтримав своє клопотання про закриття провадження у справі та просив його задовольнити.

Позивач у підготовче засідання 04 березня 2019 року не з'явився, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки в підготовче судове засідання не повідомив.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 08.10.2018 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про видачу йому засвідченої належним чином копії державного акту на право постійного користування землею, виданого на його ім'я про надання ОСОБА_2 у постійне користування земельної ділянки площею 50,20 гектарів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району відповідно до рішення 13 сесії 22 скликання Решетилівської районної ради депутатів Полтавської області від 29.08.1996 /а.с. 46/.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 24.10.2018 №8979/0/26-18 позивачу відмовлено у наданні копії зазначеного державного акту з посиланням на те, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відповідно до Книги записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі інформація щодо видачі чи реєстрації державного акту на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 50,2 га, що розташована території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району на ім'я ОСОБА_2 у відділі відсутня /а.с. 47/.

Також 08.10.2018 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 50,20 гектарів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району, наданої у користування згідно рішення 13 сесії 22 скликання Решетилівської районної ради депутатів Полтавської області від 29.08.1996, в натурі (на місцевості) /а.с. 48/.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 24.10.2018 №8978/0/26-18 позивачу відмовлено у задоволенні його клопотання з посиланням на те, що у поданому клопотанні відсутні документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою площею 50,20 гектарів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району /а.с. 49/.

Позивач, вважаючи, що у нього виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 50,20 гектарів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району на підставі рішення 13 сесії 22 скликання Решетилівської районної ради депутатів Полтавської області від 29.08.1996 "Про надання земельної ділянки для розширення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2", внаслідок чого вважаючи протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 50,20 гектарів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району, наданої ОСОБА_2 в користування згідно рішення тринадцятої сесії двадцять другого скликання Решетилівської районної ради депутатів Полтавської області від 29 серпня 1996 року, в натурі (на місцевості), викладену в листі 24 жовтня 2018 року №8978/0/26-18, звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних перевезень; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталіторного режиму 1917-1991 років".

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Матеріалами справи підтверджено, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3,НОМЕР_4,НОМЕР_2,НОМЕР_1, які знаходяться у межах спірної земельної ділянки площею 50,20 га на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж на яку позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням від 08.10.2018, були передані у власність третім особам та на даний час перебувають у приватній власності третіх осіб, право власності яких зареєстровано /а.с. 78-153/.

Отже, звертаючись до суду з даним позовом, позивач фактично оспорює право власності третіх осіб на спірну земельну ділянку, вважаючи, що позивач ОСОБА_2 набув право постійного користування на спірну земельну ділянку на підставі рішення 13 сесії 22 скликання Решетилівської районної ради депутатів Полтавської області від 29.08.1996 "Про надання земельної ділянки для розширення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2". У свою чергу, у даній справі оскаржується відмова відповідача у задоволенні клопотання з посиланням саме на відсутність документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою площею 50,20 гектарів на території Лиманської Другої сільської ради Решетилівського району, тобто відповідач не визнає право постійного користування ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, на частину якої зареєстровано право приватної власності за третіми особами.

Суд зауважує, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок в оренду, у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року (справа № 21-3296а15) та аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 09.02.2016 у справі №21-5828а15.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року (справа № 761/33504/14-а), від 18 квітня 2018 року (справа №802/950/17-а), від 14 листопада 2018 року (справа № 826/240/16), постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа №750/9930/14).

Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Пунктом 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі №440/4037/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 183, 238, 239, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі №440/4037/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу право на звернення з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст ухвали складено 07 березня 2019 року.

Суддя С.С. Сич