Ухвала суду № 80314015, 05.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05.03.2019 № 520/11725/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника відповідача, Міністерства юстиції України, - Горбунової К.Ю.,

розглянувши в загальному порядку у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/11725/18 за позовом ОСОБА_2 до Ізюмської районної державної адміністрації, Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Горбань Руслани Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 26546638 від 27.11.2015 про державну реєстрацію права власності на 3/4 частку земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 6,0318 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Харківська область, Ізюмський район, Бригадирівська сільська рада, за ОСОБА_5;

- скасувати рішення державного реєстратора Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області Ольшанського Валерія Геннадійовича про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34659816 від 06.04.2017 про державну реєстрацію права власності на 3/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3 площею 5,4596 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Харківська область, Ізюмський район, Бригадирівська сільська рада, за ОСОБА_5.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 04.02.2019 подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, Ізюмської районної державної адміністрації, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник Міністерства юстиції України, в судове засідання прибув, просив відмовити в задоволенні позову.

Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, 04.02.2019 від ОСОБА_5 надійшла заява про слухання справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач в позовній заяві зазначає про слідуюче.

Земельні ділянки з кадастровими номерами № НОМЕР_3 та НОМЕР_2 належали на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частки; ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частки та ОСОБА_5 в розмірі 4/6 частки, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, № НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_2, серії НОМЕР_4, НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_4, а також державними актами на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_6, № НОМЕР_7 виданими 19 грудня 2012 року Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.11.2015, що набрала законної сили 18.11.2015 по справі № 623/3868/15-ц закрито провадження по справі та визнано мирову угоду, укладену 13 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, за якою ОСОБА_5 визнає за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину земельної ділянки; а також визнано таким, що частково втратив чинність державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10 від 13 грудня 2012 року, виданий міським Управлінням Держкомзему у м. Ізюмі і Ізюмському районі Харківської області в частині визнання права власності за ОСОБА_3 на 1/4 частину земельної ділянки, кадастровим номером НОМЕР_2, у зв'язку із переходом права власності на дану частку до ОСОБА_3

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2017, що набрала законної сили 27.02.2017, з урахуванням виправленої описки ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.03.2017, що набрала законної сили 15.03.2017, по справі № 623/3372/16-й закрито провадження по справі та визнано мирову угоду, укладену 21 лютого 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, за якою ОСОБА_5 визнає за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину земельної ділянки; а також визнано таким, що частково втратив чинність державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 15 грудня 2012 року, виданий міським Управлінням Держкомзему у м. Ізюмі і Ізюмському районі Харківської області в частині визнання права власності за ОСОБА_3 на 1/4 частину земельної ділянки, з кадастровим номером № НОМЕР_3, у зв'язку із переходом права власності на дану частку до ОСОБА_3

Державним реєстратором Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області Горбань Р.М. 24.11.2015 зареєстровано право власності на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої судом.

Державним реєстратором Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області Ольшанським В.Г. 31.03.2017 зареєстровано державну реєстрацію права власності на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номер НОМЕР_3 за ОСОБА_3 на підставі мирової угоди, затвердженої судом.

Позивач вважає, що замість залишення за ОСОБА_5 5/12 часток (4/6 - /4) земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, державними реєстраторами помилково проведено державну реєстрацію на 3/4 часток земельної ділянки, як від цілої земельної ділянки (1 - 1/4), не врахувавши наявність інших співвласників (ОСОБА_2 з 1/6 часткою та ОСОБА_4 з 1/6 часткою) та належність ОСОБА_5 4/6 часток згідно додатку до його державного акту.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Поряд з цим, суд звертає увагу на наступне.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З наведеного слідує, що адміністративні суди правомочні розглядати спори щодо правомірності прийняття суб'єктами владних повноважень або їх посадовими особами рішень про державну реєстрацію права власності, однак, за відсутності спору про право власності на об'єкт нерухомого майна.

Так, в межах адміністративної юрисдикції суд надає оцінку правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, зокрема, перевіряє дотримання державним реєстратором законодавства при здійсненні реєстраційної дії, однак, не може вирішувати спір про наявність або відсутність у особи права на об'єкт нерухомого майна, правомірність набуття якого не визнається та оспорюється іншими особами.

Натомість, вирішення даного спору потребує вирішення судом спірного питання стосовно часток земельних ділянок з кадастровими номерами № НОМЕР_3 та НОМЕР_2.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Разом з тим, суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в даній справі виник спір про право спільної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами № НОМЕР_3 та НОМЕР_2, а тому, спірні правовідносини носять не публічний, а приватно - правовий характер та вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, виходячи із суб'єктного складу сторін та предмету спору, суд приходить до висновку, що даний спір має розглядатись загальним судом в порядку цивільного судочинства згідно правил підсудності, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд зазначає, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1409,60 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1202518086.1 від 04.12.2018.

Відповідно до норм частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Тобто, вказаною нормою чітко передбачено, що у разі закриття провадження у справі, судові витрати повертаються з бюджету.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне повернути сплачений судовий збір позивачу з бюджету України.

Керуючись ст. 47, 189, 194, 238, 241, 246, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Ізюмської районної державної адміністрації (місцезнаходження - площа Центральна, буд. 1, м. Ізюм, Харківська область, 64300, ідентифікцаійний код - 04059527), Міністерства юстиції України (місцезнаходження - вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 00015622), треті особи: ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (місце проживання - АДРЕСА_3), ОСОБА_5 (місце проживання - АДРЕСА_4) про скасування рішень.

Повернути ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) з Державного бюджету України (УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код 37999628, банк отримувача - Казначейство України, код банку - 899998, рахунок - 34318206084012) судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн 60 коп., сплачений згідно квитанції № 0.0.1202518086.1 від 04.12.2018.

Роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 07 березня 2019 року.

Суддя А.С. Мороко