Рішення № 80313963, 05.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 р. Справа№200/601/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій щодо незаліку стажу та заробітку при призначенні пенсії за віком протиправними, скасування рішення № 452 від 07.11.2018 року про незалік стажу та заробітку при призначенні пенсії, зобов’язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи та проходження строкової військової служби та провести перерахунок пенсії за віком,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – Відповідач) про визнання дій щодо незаліку стажу та заробітку при призначенні пенсії за віком протиправними, скасування рішення № 452 від 07.11.2018 року про незалік стажу та заробітку при призначенні пенсії, зобов’язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи та проходження строкової військової служби та провести перерахунок пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 18 жовтня 2018 року звернувся до Відповідача з заявою про призначення пенсії за віком. Після розгляду поданих документів Позивачу призначено пенсію, однак рішенням Відповідача № 452 від 07.11.2018 року неправомірно не зарахував до страхового стажу періоди роботи з 23.09.1975 року по 20.11.1976 року, з 09.12.1988 року по 18.10.1992 року та період проходження строкової військової служби з 15.11.1976 року по 20.11.1978 року, а також не врахував архівну довідку про розмір заробітної плати, що вплинуло на розмір пенсії Позивача. Позивач вважає, що рішення про незалік стажу та заробітку при призначенні пенсії за віком було прийнято Відповідачем неправомірно.

Просить суд:

- дії Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області стосовно незаліку ОСОБА_1 стажу та заробітку при призначенні пенсії за віком визнати неправомірними,

- рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 452 про незалік стажу та заробітку при призначенні пенсії за віком від 07 листопада 2018 року скасувати,

- зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.09.1975 року по 20.11.1976 року в Дзержинському ЦЕММ, період роботи з 09.12.1988 року по 18.10.1992 року в Комбінаті побутового обслуговування м. Дзержинська та період проходження строкової військової служби з 15.11.1976 року по 20.11.1978 року і провести перерахунок ОСОБА_1 пенсію за віком з 17.08.2018 року.

Ухвалою суду від 04 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/601/19-а в порядку спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання.

В судове засідання представники сторін не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належними чином.

Станом на час розгляду справи Відповідачем не надано до суду відзив на адміністративний позов.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, зареєстроване місце проживання: 85207, Донецька обл., м. Торецьк, вул. С.Разіна, б. 4, кв. 1, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач - Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

18 жовтня 2018 року Позивач звернувся до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 452 від 07.11.2018 року при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком не зараховано до трудового стажу періоди роботи з 23.09.1975 року по 04.11.1976 року, з 09.12.1988 року по 18.10.1992 року, в зв’язку з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, період військової служби з 15.11.1976 року по 20.11.1978 року, в зв’язку з тим, що на фотографії власника військового квитка відсутня печатка. Крім того, при розрахунку пенсії не взято до уваги Архівну довідку АООТ «Хвиля» № 351, так як відсутня дата видачі довідки, а також довідка не відповідає вимогам розділу 2 підрозділу 2.1. п. 3 та додатку 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії. Провести перевірку достовірності документа та підстав його видачі немає можливості, у зв’язку з тим, що первинні документи знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб’єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 8 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки Позивач в спірні періоди працював:

- з 23.09.1975 року по 05.04.1976 року – учеником електрослюсаря у Дзержинському ЦЕММ,

- з 06.04.1976 року по 04.11.1976 року – слюсарем контрольно-вимірювальних пристроїв у Дзержинському ЦЕММ,

- з 09.12.1988 року по 18.10.1992 року – виконуючим обов’язком головного інженера в Комбінаті побутового обслуговування м. Дзержинська.

Так в записі щодо відомостей про прийняття на роботу, переміщеннях по роботі та звільненні міститься виправлення лише в частині розряду посади Позивача. Відомості щодо наказів про прийняття Позивача на роботу та звільнення внесені без виправлень.

Проте допущення роботодавцем виправлення в трудовій книжці Позивача в частині зазначення розряду посади Позивача не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Крім того, суб'єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.

У зв'язку з наведеним орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував відповідний період до трудового стажу, посилаючись наведені ним обставини.

Період роботи з 10.12.1988 року по 18.10.1992 року підтверджується архівною довідкою військово – цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області № 09-07-08/1905 від 21.09.2018, архівним витягом з наказу № 355/к від 16.10.1992 року.

Якщо зіставити записи у трудовій книжці та записи архівних довідок, то з довідок вбачається, що ім’я та по-батькові Позивача зазначено скорочено. Однак очевидним є те, що вказані записи стосуються роботи Позивача.

Щодо періоду проходження Позивачем військової служби у період з 15.11.1976 року по 20.11.1978 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. ч. 2 ст. 56 Закону України до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Для підтвердження періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи Позивачем було надано довідку про проходження військової служби №72 від 29.08.2018 року з Торецького міського військового комісаріату та військовий квиток НУ № 7938122. Відповідно до вказаних документів Позивач проходив службу в лавах Збройних сил СРСР в період з 15.11.1976 року по 20.11.1978 року.

Підставою для не зарахування до страхового стажу цього період є те, що на фотографії власника військового квитка відсутня печатка.

Разом з цим, матеріали справи не містять, а суд не вбачає підстав вважати записи у військовому квитку недійсними чи підробленими. Жодних зовнішніх ознак (витирання, виправлення, замазування тощо), суд не виявив. Записи завірені підписом командира військової частини та печаткою військової частини, а тому підстав ставити під сумнів відомості, що містяться у військовому квитку суд не вбачає.

Виходячи із навчених норм законодавства, враховуючи те, що позивач проходив службу у складі Збройних сил СРСР у період з 15.11.1976 по 20.11.1978, що підтверджується записами у військовому квитку, суд вважає необхідним зарахувати цей період до трудового стажу Позивача, а відтак рішення Відповідача про незалік трудового стажу в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо врахування при призначенні пенсії архівної довідки АООТ «Хвиля» № 351.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Трудовий стаж Позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких Позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти Позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де Позивач набув пільговий стаж роботи.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв'язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidouv. Turkey», «Cyprusv. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozerv/the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Othersv. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

На підставі п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення Відповідача про відмову Позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що достатнім та необхідним способом захисту порушеного права Позивача є скасування спірного рішення Відповідача.

Одночасно, оскільки з заявою про призначення пенсії за віком Позивач звернувся до Відповідача 18.10.2018 року, то саме з 18.10.2018 року суд дійшов висновку зобов’язати Відповідача провести перерахунок пенсії.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн., суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь Позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85207, Донецька обл., м. Торецьк, вул. С.Разіна, 4/1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) про визнання дій щодо незаліку стажу та заробітку при призначенні пенсії за віком протиправними, скасування рішення № 452 від 07.11.2018 року про незалік стажу та заробітку при призначенні пенсії, зобов’язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи та проходження строкової військової служби та провести перерахунок пенсії за віком – задовольнити частково.

Скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 452 від 07 листопада 2018 року про незалік стажу та заробітку при призначенні пенсії за віком.

Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного Фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.09.1975 року по 20.11.1976 року в Дзержинському ЦЕММ, з 10.12.1988 року по 18.10.1992 року в Комбінаті побутового обслуговування м. Дзержинська, період проходження строкової військової служби з 15.11.1976 року по 20.11.1978 року і провести перерахунок пенсії за віком з 18.10.2018 року, з урахуванням архівної довідки АООТ «Хвиля» № 351.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення складене в повному обсязі 05 березня 2019 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.