Рішення № 80313884, 07.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 р. № 400/2781/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54001

до відповідача:Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування рішення від 26.09.2018 № 3818 та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування рішення відповідача у формі повідомлення № 3818 від 26.09.2018 року про відмову у наданні субсидії з 01.05.2018 року ОСОБА_1; зобов'язання відповідача повторно вирішити питання щодо надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01 травня 2018 року ОСОБА_1 шляхом прийняття рішення яке б відповідало вимогам законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком та в зв'язку з невеликим розміром пенсії отримував субсидію з липня 2017 року. Проте 29.09.2018 року, позивача повідомлено, що він не має права на отримання субсидії. Повідомленням про призначення субсидії на ЖКП до особової справи № 11738 від 26.09.2018, згідно із яким повідомляється що опалювальна площа 666,10 кв.м., площа, на яку призначається субсидія: 48,87 кв.м., не призначено житлову субсидію з 01 травня 2018 р. з таких підстав: площа будинку більше 200 кв.м. Позивач вважає, що таке рішення відповідача підлягає скасуванню з тих підстав, що відповідно до договору купівлі-продажу від 07.02.1984 року, ОСОБА_1 є власником частини домоволодіння 5/200, що розташоване у м. Миколаєві, вул.. Громадянська, 5. Вважає дії та рішення відповідача протиправними, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що за приписами абз. 2 п. 6 Положення, в якому підставою для відмови у призначенні субсидії (станом на дату розгляду звернення позивача) визначена загальна площа житлового приміщення, що перевищує 120 кв. метрів для квартири і 200 кв. метрів для індивідуального будинку (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, а також сімей, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування). Будинок в якому мешкає позивач, має загальну площу понад 200 кв.м., Управління не має правових підстав задля призначення субсидії, а тому позовні вимоги є необґрунтованими. Просить суд відмовити повністю у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, пояснення позивача та відповідача, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено таке.

Позивач перебуває на обліку в управлінні соціальних виплат та компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, як отримувач житлової субсидії з жовтня 2015 року.

Засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово- комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин від 11.06.2017, далі - Закон № 1875-4).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 цього закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Частиною 1 статті 2 Закону 1875-4 передбачено, що державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема, дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.

Разом з цим, положеннями частини 2 статті 8 цього Закону встановлено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Приписами частини 1 статті 32 Закону № 1875-4 також передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, згідно з приписами частини 3 статті 32 Закону № 1875-4 порядок призначення та надання житлових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, слідує, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 1995 прийнято постанову № 848, якою затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій (далі-Положення № 848). Пункт 1 цього Положення (у редакції до 01.05.2018) визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Відповідно до приписів пункту 2 Положення № 848, право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Житлова субсидія на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначається у разі, коли домогосподарство не отримує комунальну послугу з постачання теплової енергії для централізованого опалення (теплопостачання) та не використовує природний газ або електричну енергію для індивідуального опалення.

Якщо для опалення житлового приміщення (будинку) одночасно використовується теплова енергія та/або природний газ, та/або електрична енергія, соціальні нормативи для опалення (теплопостачання) приміщення (будинку) під час розрахунку житлової субсидії застосовуються тільки на одну комунальну послугу.

Абзацом 10 п. 1 вказаного Положення передбачено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

За приписами п. 3 Положення призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

У територіальних громадах (в тому числі об'єднаних), у виконавчих органах яких відсутні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, прийняття заяв громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг чи їх фронт-офіси здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Підпунктом 1 п. 6 Положення визначено таку підставу для відмови у призначенні субсидії як перевищення загальної площі житлового приміщення - 120 кв. метрів для квартири і 200 кв. метрів для індивідуального будинку (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, а також сімей, в яких не менше року проживають троє і більше дітей, з урахуванням тих, над якими встановлено опіку чи піклування).

Вказана норма не містить виключень ані щодо співвласників, співкористувачів, орендарів тощо таких житлових приміщень.

Загальна площа житлового приміщення, а саме кількість метрів, з якою вона складається, є виключним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про відмову у призначенні субсидії на підставі пп. 1 п. 6 Положення.

За наявності умов, зазначених у пункті 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадку, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 цього Положення (п. 7 Положення).

Разом з тим, відповідно до п. 9 Положення, житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства.

Абзацом 9 п. 9 Положення зазначено, що якщо в житловому приміщенні (будинку) є кілька розділених особових рахунків, за рішенням комісії житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг може бути призначена кожному із таких домогосподарств на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства. Склад кожного із домогосподарств визначається на підставі відомостей, внесених до декларації. При цьому до складу різних домогосподарств у межах одного житлового приміщення (будинку) не можуть входити члени однієї сім’ї.

Отже з зазначеного суд приходить до висновку про те, що оскільки, позивач має окремі рахунки, його частка будинку відокремлена від інших окремих частин будинку, має окремий вхід, окремі від інших систем опалення, водопостачання, електро та газопостачання, то відповідачем при прийнятті рішення необґрунтовано не прийнято до уваги ці докази та відповідач не вірно тлумачить п. 6, 9 Положення.

Відповідно до ч. 1ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 5 цієї ж статті гласить, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З урахуванням вищевикладених конституційних норм, національного законодавств, що регулюють спірні правовідносини, встановлених обставин даної справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача, оскільки відповідач отримавши інформацію про прострочену понад два місяці заборгованість позивача з оплати послуг повною мірою не виконав свої зобов'язання, зазначені у Положенні №848, а також не надав доказів на підтвердження своїх дій зазначених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,Миколаїв,54001 НОМЕР_1) до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19,Миколаїв,54001 03194499) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення (повідомлення) Департаменту праці та соціального захисту Миколаївської міської ради № 3818 від 26.09.2018 року про відмову у наданні субсидії з 01.05.2018 року ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту Миколаївської міської ради повторно розглянути питання щодо надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01 травня 2018 року ОСОБА_1 (вул. Громадянська, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з врахуванням висновків суду в даному рішенні.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19,Миколаїв,54001 ЄДРПОУ 03194499) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,Миколаїв,54001 і.п.н. НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник