Рішення № 80313874, 27.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/505

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року 14:35 № 826/16707/18

За позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

Енергетичної митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Секретар І.В.Галаган

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3

Від відповідача 1,2: Домніцька О.С.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про

визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 13.09.2018 р. №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1";

визнання протиправним та скасування наказу Енергетичної митниці ДФС від 14.09.2018 р. №1647-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби від 13.09.2018 р. №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1";

зобов'язання Державної фіскальної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями з 15.09.2018р.;

стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу з 15.09.2018 р. по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно.

В судовому засіданні 27.02.2019 р. оголошено резолютивну частину рішення про задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення учасників по справі, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, почав працювати в системі органів митної служби з 03.09.2003 р. у зв'язку з призначенням на посаду провідного спеціаліста-юристконсульта відділу із забезпечення взаємодії з Верховною радою України і координації законотворчої роботи Управління правової роботи.

Наказом ДФС України від 27.04.2016 р. №1684-о "Про призначення ОСОБА_1" позивача призначено з 28.04.2016 р. на посаду заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями в порядку переведення з ДФС України.

Згідно наказу Енергетичної митниці ДФС від 21.03.2017 р. №22 "Про введення в дію штатного розпису Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік", введеного в дію з 01.01.2017 р., за "Індексом структурного підрозділу" "Керівництво" обліковувалося 4 посади, в тому числі, і обіймана позивачем посада заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу протидії митним правопорушенням.

13.05.2017 р. Енергетичною митницею ДФС прийнято наказ №39 про затвердження Переліку №1 змін до організаційної структури Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік, 09.06.2017 р. Енергетичною митницею ДФС прийнято наказ №51 "Про введення в дію Переліку змін №1 до штатного розпису Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік", що введений в дію з 06.09.2017 р., згідно з яким виведено зі штатного розпису у розділі "Керівництво" посаду заступника начальника - начальника відділу протидії митним правопорушенням.

09.10.2017 р. Енергетичною митницею ДФС прийнято наказ №113 "Про введення в дію Переліку змін №2 до штатного розпису Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік", що введений в дію з 06.10.2017 р., згідно з яким виведено зі штатного розпису Відділ протидії митним правопорушенням у складі начальника відділу, заступника начальника відділу та головного державного інспектора.

18.10.2017 р. з посиланням на накази Енергетичної митниці ДФС №39 від 13.05.2017р. та №51 від 09.06.2017 р., р. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, ст. 87 Закону України "Про державну службу" позивача попереджено про наступне вивільнення та запропоновано вакантну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення "Київ" митного посту "Центральний" Енергетичної митниці ДФС, від якої позивач відмовився, а також просив надати йому весь перелік вакансій станом на 18.10.2017р.

Переведення позивача на рівнозначну посаду заступника начальника Сумської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії згідно листа від 28.11.2017 р. №5589/7/18-70-04-58 вирішено не було.

14.03.2018 р. позивачу запропоновано перелік вакантних посад згідно затвердженого наказом Енергетичної митниці ДФС від 29.01.2018 р. №9 штатного розпису на 2018 р., від яких позивач відмовився, оскільки йому запропоновано не всі вакантні посади.

05.07.2018 р. позивачу запропоновано перелік вакантних посад згідно затвердженого наказом Енергетичної митниці ДФС від 29.01.2018 р. №9 штатного розпису на 2018 р., від яких позивач відмовився, оскільки йому запропоновано не всі вакантні посади.

Наказом Державної фіскальної служби України від 13.09.2018 р. №1647-о відповідно до ст. 87 Закону України "Про державну службу" звільнено ОСОБА_1, заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями.

Наказом Енергетичної митниці ДФС від 14.09.2018 р. №1647-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби від 13.09.2018 р. №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1" визначено дату звільнення з 14.09.2018 р., з позивачем проведено розрахунок у зв'язку зі звільненням.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказані накази протиправними та просить їх скасувати з таких підстав.

Позивач стверджує, що станом на час попередження його про наступне вивільнення, а також на момент звільнення у Енергетичній митниці ДФС та на інших митницях ДФС існували вакантні посади, що могли бути запропоновані йому, але не були запропоновані, що підтверджується штатними розписами.

З урахуванням своєї кваліфікації позивач міг виконувати роботу рівня начальника відділу, тоді як в порушення вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України та ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" такі посади позивачу запропоновані не були, не враховано положення ст. 42 КЗпП щодо рівня кваліфікації позивача та продуктивності праці.

Також позивач посилається на ту обставину, що уповноваженим органом в розумінні ст. 49-2 КЗпП України є Голова ДФС України, оскільки згідно пп. 1.1.2 п. 1.1 Порядку призначення (переведення) на посади та звільнення з посад працівників Номенклатури Голови Державної фіскальної служби України від 15.06.2017 р. №421, посади керівників та заступників керівників територіальних органів ДФС, в тому числі, і посада позивача, належать до посад призначення, переведення на які та звільнення з яких провадиться Головою ДФС.

Відповідачі - Державна фіскальна служба України та Енергетична митниця ДФС- проти задоволення позовних вимог заперечили з таких підстав.

Представник відповідачів стверджує, що при звільненні позивача дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України, а підстав для пропонування позивачу інших рівнозначних посад не було.

Також відповідач зазначає, що поновлення на посаді є дискреційним правом, і суд не може зобов'язати відповідача поновити особу на посаді.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1-3 ст. 5 Закону №889-VIII "Про державну службу" (набув чинності з 01.05.2016 р.) правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Також трудове законодавство визначає особливості вивільнення працівників, які поширюються також і на державних службовців згідно ч.3 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII.

Зокрема, згідно ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Законом №889-VIII надано визначення рівнозначної посади, якою є згідно п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Факт наявності підстави для припинення державної служби та звільнення, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII - скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу - в даному випадку встановлений наказом Енергетичної митниці ДФС №39 від 13.05.2017р. про затвердження Переліку №1 змін до організаційної структури Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік, наказом Енергетичної митниці ДФС №51 від 09.06.2017 р. "Про введення в дію Переліку змін №1 до штатного розпису Енергетичної митниці ДФС на 2017 рік", що введений в дію з 06.09.2017 р., згідно з яким виведено зі штатного розпису у розділі "Керівництво" посаду заступника начальника - начальника відділу протидії митним правопорушенням, які обіймав позивач.

Позивач вважає, що щодо нього не було дотримано вимог законодавства щодо пропонування перед звільненням іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, що прямо передбачено п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII, а також ст.49-2 КЗпП України.

Щодо вказаних тверджень суд зазначає наступне.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно долученої до матеріалів справи копій попереджень про наступне звільнення в них містяться переліки вакантних посад, тобто, формально роботодавцем виконано вимоги щодо надання відповідних пропозицій.

Проте, позивачу не запропоновано повного переліку вакантних посад на Енергетичній митниці ДФС станом на дати відповідних пропозицій, про що позивач зазначив у попередженнях.

Зокрема, згідно наданих суду доказів йому не запропоновано вакантні керівні посади, які більше відповідають критерію рівнозначності (рівноцінності) посади, і на які він міг би погодитися.

Представником позивача на запити отримано інформацію про перелік вакантних посад на Енергетичній митниці ДФС станом на 18.10.2017 р., 14.03.2018 р., 05.07.2018 р., 13.09.2018 р. (відповідь від 03.10.2018 р. №28-70-1/04/6-3279), згідно з якими були наявні вакантні посади, зокрема, заступника начальника митниці, заступника начальника адміністрування митних платежів - начальника відділу контролю митної вартості та адміністрування митних платежів, начальника відділу організації митного контролю, начальника відділу класифікації товарів та митно-тарифного регулювання управління адміністрування митних платежів, начальника відділу протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії, заступник начальника відділу по роботі з персоналом, заступника начальника відділу митного оформлення "Київ" поста "Центральний" та інші.

Вказані посади бути вакантні станом на 18.10.2017 р., коли позивач вперше отримав попередження про наступне вивільнення, згідно якого йому запропоновано лише вакантну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення "Київ" митного посту "Центральний" Енергетичної митниці ДФС.

Перелік вакантних посад станом на 14.03.2018 р., 05.07.2018 р., 13.09.2018 р. також відрізняється від запропонованих позивачу.

Відповідач не надав пояснень або заперечень щодо наявності станом на дату попередження про звільнення та дату звільнення вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачу згідно вказаних штатного розпису, і на які посилається позивач, а також пояснень, чому позивачу не було запропоновано повного переліку посад.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 01.04.2015 р. у справі №6-40цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. http://reyestr.court.gov.ua/Review/43675418

Вказана позиція також підтримана у пізніших постановах Верховного Суду, зокрема, у справі №816/1232/17 від 11.07.2018р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/75253759.

Також згідно наданих суду доказів (в тому числі, матеріалів особової справи, наданих відповідачем) позивач має вищу юридичну освіту (диплом від 28.06.2003 р. серія КВ №23103110), стаж роботи за фахом на посадах державної служби в митних органах та органах доходів і зборів з вересня 2003 р., в тому числі, на керівних посадах.

При цьому, позивач має безперервний стаж державної служби з 03.09.2003 р., і станом на час звільнення 19.09.2018 р. він становив 15 років саме в органах митної (фіскальної служби), що надає позивачу переваги у залишенні на посаді згідно ст. 42 КЗпП України як працівнику з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідачем не надано пояснень щодо дотримання процедури, передбаченої ст. 42 КЗпП України, щодо позивача при його звільненні.

З врахуванням викладеного у суду наявні всі підстави для висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності під час процедури вивільнення позивача (попередження про вивільнення та наступне звільнення) у вигляді непропонування іншої рівноцінної (рівнозначної) посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі, тоді як наявні у справі докази свідчать про їх наявність.

Щодо посилання позивача на порушення вимог ст. 49-2 КЗпП здійсненням йому повідомлення про наступне вивільнення та пропонування посад неуповноваженою особою, а також наявність обов'язку запропонувати вакантні посади не лише в системі Енергетичної митниці ДФС, а в системі Державної фіскальної служби України в цілому, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України попередження про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та пропонування іншої роботи є обов'язком власника або уповноваженого ним органу.

Вказане визначення суб'єкта - власник або уповноважений ним орган - має розумітися з врахуванням особливостей перебування і звільнення позивача саме з державної служби.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №889-VIII 7) суб'єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади, і саме за його ініціативою позивача звільнено в порядку п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII.

В даному випадку позивач призначався на посаду заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями та звільнявся з вказаної посади наказами ДФС України згідно пп. 1.1.2 п. 1.1 Порядку призначення (переведення) на посади та звільнення з посад працівників Номенклатури Голови Державної фіскальної служби України, затвердженого наказом ДФС України від 15.06.2017 р. № 421, тобто, суб'єктом призначення є ДФС України.

Згідно Положення про Енергетичну митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС України від 01.09.2014 р. №96 (в редакції наказу ДФС України від 13.10.2015 р. №789) (http://officevp.sfs.gov.ua/data/files/185993.pdf), Енергетична митниця ДФС є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС України (п. 1); Митниця є юридичною особою (п. 15).

З врахуванням вказаних особливостей структури ДФС України суб'єктом призначення в даному випадку є ДФС України; контексті ст. 49-2 КЗпП України власником є держава, а її уповноваженим органом є ДФС України як безпосередньо, так і в особі Енергетичної митниці ДФС як територіального органу.

Відповідно, і дотримання вимог ст. 49-2 КЗпП України може здійснювати як безпосередньо ДФС України, так і його територіальним органом, у якому працевлаштовано позивача, і суд не вважає порушенням ст. 49-2 КЗпП України здійснення повідомлення позивача про наступне вивільнення та пропонування посад за підписом керівника Енергетичної митниці ДФС як територіального органу ДФС України.

Також суд зазначає, що згідно ст. 49-2 КЗпП України передбачено пропонування працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації. Оскільки Законом №889-VIII не встановлено особливостей застосування вказаного положення щодо державних службовців, вказана норма підлягає до буквального застосування.

Оскільки Енергетична митниця ДФС є окремою юридичною особою, вона є установою в розумінні ст. 49-2 КЗпП, і саме в цій установі позивачу мали бути запропоновані всі вакантні посади.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком позивача про наявність обов'язку запропонувати йому всі вакантні посади не лише у структурі Енергетичної митниці ДФС, а у структурі ДФС України в цілому.

При цьому, посилання позивача як на аналогію на можливість його переведення в межах структури ДФС України не може бути визнане обґрунтованим, оскільки питання переведення державних службовців прямо врегульоване ст. 41 Закону №889-VIII, яка передбачає навіть можливість переведення до іншого державного органу.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В даному випадку судом встановлено протиправність звільнення позивача, що має наслідком поновлення позивача на державній службі на посаді, з якої позивача було звільнено.

Згідно ст. 2 Закону №889-VIII 6) рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (хоча у п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII використано термін "рівноцінна посада", вказані два терміни є взаємозамінними).

Оскільки станом на час розгляду справи по суті згідно чинного штатного розпису посада заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями відсутня, то належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Державної фіскальної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) вказаній посаді.

Також згідно ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно наданого позивачем розрахунку з дати звільнення по 27.02.2019 р. тривалість вимушеного прогулу складає 114 робочих днів (74 робочих днів за 2018 р. та 40 робочих днів за 2019 рік).

Згідно з довідкою Енергетичної митниці ДФС від 20.09.2018 р. №54 розмір середньомісячної заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням (липень-серпень 2018 р.) становив 8 774, 11 грн., середньоденна заробітна плата з врахуванням відпрацьованих робочих днів становить 356, 59 грн.

Згідно з листом ДФС від 11.10.2018 р. №15802/з/99-99-05-04-02-14 посада позивача відноситься до п'ятої групи оплати праці (юрисдикція - територія однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 р. №102, якою затверджено схеми на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 р. (у коефіцієнтах), посадовий оклад за посадою позивача дорівнює 2, 75 мінімального посадового окладу.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 р. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 762 грн.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 .

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

За змістом пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати, в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

З урахуванням викладеного розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить за 2018 р. - 27 053, 66 грн., за 2019 р. (станом на 27.02.2019 р.) - 24 918, 61 грн., що разом становить 51 972, 27 грн.

Відповідач не надав заперечень щодо наданого розрахунку, зазначивши, що суд має враховувати отриманий позивачем заробіток за місцем нової роботи.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 25.05.2016 р. у справі №6-511цс16, відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року. http://reyestr.court.gov.ua/Review/58074094

Таким чином, у суду відсутні підстави для з'ясування обставин наявності у позивача доходу від наступного працевлаштування та його врахування під час визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Як зазначено вище, згідно з довідкою Енергетичної митниці ДФС від 20.09.2018 р. №54 розмір середньомісячної заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням (липень-серпень 2018 р.) становив 8 774, 11 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 293, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 13.09.2018 року №1647-о "Про звільнення ОСОБА_1", наказ Енергетичної митниці ДФС від 14.09.2018 року №400-о "Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 13.09.2018 року № 1647-о "Про звільнення ОСОБА_1".

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Енергетичної митниці ДФС - начальника відділу боротьби з митними правопорушеннями з 15.09.2018 р.

4. Стягнути з Енергетичної митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.09.2018 р. по 27.02.2019 р. включно в розмірі 51 972, 27 грн.

5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 8 774, 11 грн.

6. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 07.03.19 р.