Рішення № 80313831, 05.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2019 року № 826/15063/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 06.08.2018 № 144586-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна вимога не містить відомостей про факт виникнення грошового зобов'язання. Стверджує, що не обчислював суму податкового зобов'язання та/або пені, не подавав до податкового органу податкової або митної декларації або уточнюючого розрахунку, а також не отримував жодного податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про визначення йому суми грошового зобов'язання. За наведених обставин, вважає, що за позивачем не обліковується податковий борг та не виникло обов'язку сплати будь-якої суми. Таким чином, на думку позивача, у відповідача не було правових підстав для прийняття спірної вимоги.

Ухвалою суду від 19.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15063/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

24.10.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки було встановлено ряд порушень позивачем положень Податкового кодексу України, що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.06.2018 № 0069784204, № 0069754204, № 0069764204 та № 0069774204. Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу, проте в установлені строки визначені суми грошового зобов'язання та штрафу не були сплачені. Зазначені обставини стали підставою для прийняття податкової вимоги.

09.11.2018 представником позивача ОСОБА_2 подано до суду відповідь на відзив, у якій остання зазначила, що податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу: АДРЕСА_1, за якою позивач не проживає і не обліковується.

07.12.2018 представником позивача ОСОБА_2 подано до суду клопотання, у якому остання просить суд долучити до матеріалів справи довідку Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПрАТ "Київводоканал" від 05.12.2018 № 2725/5/5/02-18, згідно якої останній надав відомості про взяття на облік як платника податків до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про ОСОБА_1 для внесення до Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС про фактичну адресу проживання: АДРЕСА_2.

Також, 07.12.2018 представником позивача ОСОБА_2 подано до суду клопотання, у якому остання просить суд витребувати у відповідача відомості адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України щодо проживання та реєстрації позивача.

Поряд з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, позаяк в матеріалах справи міститься копія паспорта позивача з відміткою про зареєстроване місце проживання останнього, а тому вказані обставини не підлягають додатковому з'ясуванню. Крім того, відповідачем не ставиться під сумнів обставини щодо місця реєстрації проживання позивача.

29.01.2019 представником позивача ОСОБА_2 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 755/17002/18.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

06.08.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 144586-17, якою зобов'язано ОСОБА_1 сплатити суму податкового боргу в розмірі 17316,82 грн, з яких:

податок на доходи фізичних осіб - 12967,55 грн, у тому числі: 9146,48 грн - основний платіж, 2456,62 грн - штрафні (фінансові) санкції, 1364,45 грн - пеня;

військовий збір - 3839,27 грн, у тому числі: 2743,94 грн - основний платіж, 685,99 грн - штрафні (фінансові) санкції, 409,34 грн - пеня;

адміністративні штрафи та інші санкції - 510,00 грн (а.с. 14).

Не погодившись з вимогою контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктами 59.1, 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що податкова вимога виставляється контролюючим органом виключно на суму узгодженого грошового зобов'язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що прийняттю спірної вимоги передувало проведення контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості успадкованого майна платника податків - ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 31.05.2018 № 2586/26-15-42-04/НОМЕР_5.

Вказаним актом зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог:

- пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - неподання до податкового органу за місцем реєстрації податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з врахуванням вимог підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 та підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України - заниження та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 9146,48 грн;

- підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України - заниження та неперахування до бюджету військового збору за 2016 рік у сумі 2743,94 грн.

18.06.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення рішення:

№ 0069784204, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 510,00 грн;

№ 0069754204, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 170,00 грн;

№ 0069764204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 11433,10 грн, у тому числі: 9146,48 грн - за податковими зобов'язаннями та 2286,62 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0069774204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 3429,93 грн, у тому числі: 2743,94 грн - за податковими зобов'язаннями та 685,99 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Саме несплата позивачем у визначені Податковим кодексом України строки грошових зобов'язань та штрафних санкцій, нарахованими зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, стала підставою для виставленню контролюючим органом останньому спірної вимоги.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 N 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за N 124/28254, у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його надісланні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при надісланні податкового повідомлення-рішення помилок та надсилає його повторно не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідного повідомлення пошти (поштової служби).

З доданої позивачем до матеріалів справи копії паспорту вбачається, що з 04.06.1991 зареєстрованим місцем проживання останнього є АДРЕСА_2.

Крім того, з довідки Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПрАТ "Київводоканал" від 05.12.2018 № 2725/5/5/02-18 вбачається, що останній надав відомості про взяття на облік як платника податків до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про ОСОБА_1 для внесення до Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС про фактичну адресу проживання останнього: АДРЕСА_2.

Поряд з цим, податкові повідомлення-рішення від 18.06.2018 № 0069784204, № 0069754204, № 0069764204 та № 0069774204 були направлені відповідачем на адресу: АДРЕСА_1.

З огляду на викладене та враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 18.06.2018 № 0069784204, № 0069754204, № 0069764204 та № 0069774204 були надіслані відповідачу на невірну адресу, а саме: АДРЕСА_1, внаслідок чого не отримані позивачем, суд дійшов висновку, що визначені вказаними рішеннями грошові зобов'язання та штрафні санкції не набули статусу узгоджених.

Правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/467/16-а.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для прийняття вимоги від 06.08.2018 № 144586-17.

Зазначені обставини свідчать про протиправність оскаржуваного рішення, що є підставою для скасування останнього.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією від 13.09.2018 № 0.0.1130851742.1.

За наведених обставин, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Так, частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Одночасно частиною четвертою вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, з доданого до матеріалів справи акта виконаних робіт від 12.09.2018, неможливо встановити розмір здійснених адвокатом ОСОБА_2 витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачеві.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 06.08.2018 № 144586-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) 704,80 грн сплаченого судового збору.

Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко