Рішення № 80313804, 25.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 р. Справа№0540/7115/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.,

при секретарі Картавих Г.В.

за участю:

позивач не з’явився;

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 12.10.2017 по 23.05.2018, -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2018 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 12.10.2017 по 23.05.2018.

В обґрунтування позову зазначив, що у провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходилась справа № 2а0/0570/17817/2011 за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Донецькій області за участі третьої особи – виконуючого обов’язки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. 24.05.2016 Донецький окружним адміністративний судом прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково вирішено: Скасувати наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 18 грудня 2009 року № 1290 “Про звільнення ОСОБА_2М.”.; Скасувати наказ Головного управління юстиції у Донецькій області від 27 жовтня 2010 року № 1820 “Про звільнення ОСОБА_2М.”; Поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19 грудня 2009 року; Зобов’язати Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про визнання недійсним запису № 10 “ 27 жовтня 2011 року звільнено з займаної посади у зв’язку із скасуванням рішення про поновлення на посаді від 21 липня 2010 року на підставі наказу від 27 жовтня 2011 року № 1820”; Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 33 444 (тридцять три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 00 копійок.

Зазначає, що постанову суду від 24.05.2016 Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області виконало 26.05.2017, згідно наказу № 1639/1 від 26.06.2017.

12.10.2017 наказом № 3115/1 в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням та виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Вказує, що 26.03.2018 звернувся до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою з проханням роз’яснити чому при розрахунку при звільнені йому не виплачено компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 58 Закону України «Про державну службу».

16.05.2018 наказом в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 1570/1 від 16.05.2018 до наказу № 3115/1 від 2.10.2017 внесено зміни та платіжним дорученням від 23.05.2018 ОСОБА_2 перераховано 261,96 грн.

Позивач зазначає, що остаточний розрахунок при звільненні відбувся 23.05.2018.

Посилається на лист Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 17.04.2018 № Г-368-0557 його посадовий оклад на дату звільнення з займаної посади складав 3200,00 грн., та зазначає, що кількість робочих днів в період з 12.10.2017 по 23.05.2018 відповідно до листів Міністерства праці та соціальної політики України № 11535/0/14-16/13 від 05.06.2016 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік» становить 153 дні, 3200 грн. :21 = 152,38 грн., ОСОБА_2 зазначає, що його середній заробіток за вказаний період становить 152,38 грн. х 153 робочі дні складає 23314,14 грн.

Посилаючись на вказані обставини просить:

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області середній заробіток на час затримки розрахунку при звільнені з 12.10.2017 по 23.05.2018 в сумі 23314,14 грн.

Позивач у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача під час судового засідання проти позову заперечував, про що надав письмовий відзив, відповідно до якого просить у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення у справі, суд встановив наступні обставини справи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі № 2а/0570/17817/2011 позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, задоволені частково, а саме: скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області «Про звільнення ОСОБА_2М.» від 18.12.2009 № 1290, скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області «Про звільнення ОСОБА_2М.» від 27.10.2011 № 1820, поновлено позивача на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19.12.2009, зобов’язано Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області внести до трудової книжки ОСОБА_2 запис про визнання недійним запису від 27.10.2011 № 10 «звільнено з займаної посади у зв’язку із скасування рішення про поновлення на посаді від 21 липня 2010 року на підставі наказу від 27.10.2011 № 1820», стягнуто з Головного управління юстиції на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу 33444 грн.

26.06.2017 Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 1639/1 ОСОБА_2 поновлено на посаді головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції з 19.12.2009.

12.10.2017 Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 3115/1 ОСОБА_2 звільнено з займаної посади 12.10.2017, за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України відповідно до ч.3 ст. 86 «Про державну службу», з припиненням державної служби та вирішено виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 19.12.2009 по 18.12.2010 у кількості 30 календарних днів, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 19.12.2010 по 18.12.2011 у кількості 30 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 19.12.2011 по 18.12.2012 у кількості 16 календарних днів, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 19.12.2012 по 18.12.2013 у кількості 30 календарних днів, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 19.12.2013 по 18.12.2014 у кількості 30 календарних днів, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 19.12.2014 по 18.12.2015 у кількості 30 календарних днів, невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 19.12.2015 по 18.12.2016 у кількості 30 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 19.12.2016 по 31.07.2017 у кількості 19 календарних днів.

16.05.2018 Наказом в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 1570/1 до наказу № 3115/1 від 12.10.2017 внесено зміни, якими вирішено виплатити ОСОБА_2 компенсацію та невикористану щорічну додаткову відпустку за 7 років стажу державної служби у кількості 03 календарних дні.

Позивач посилаючись на листи Міністерства праці та соціальної політики України № 11535/0/14-16/13 від 17/214 від 19.10.2017 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік» вважає, що кількість робочих днів в період з 12.07.2017 по 23.05.2018 становлять 153 дні, а тому на його думку середній заробіток складає 23314,14 грн. у зв’язку із чим позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Надані сторонами справи письмові докази перелічені вище, досліджені судом у порядку ст. 217 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною у період спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ніш орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначенш сум.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно статті 58 Закону України «Про державну службу» за кожний рік державної служби після досягнення п'ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 270.

Згідно п. 2 Порядку № 270 державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п'ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Порядок № 270 передбачено, що визначальним для надання державному службовцю додаткової відпустка є наявність відповідного стажу держаної служби.

Порядок обчислення стажу державної служби відпусток затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229.

Згідно п.2 Порядку № 229 обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу.

Згідно п. 2 Порядку № 229 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Як вже було встановлено судом, 26.03.2018 ОСОБА_2 звернувся до відповідача заявою щодо виплати при звільненні компенсації за невикористану щорічну додатку відпустку.

Згідно з платіжних доручень № 3965 від 17.10.2017 та № 3999 від 26.10.2017 ОСОБА_2 виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку у загальному розмірі 17487,15 грн.

23.05.2018 платіжним дорученням № 669 Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області перерахувало ОСОБА_2 компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку у розмірі 267,96 грн.

Крім цього, суд зазначає, що згідно табелів обліку робочого часу за червень 2017 – жовтень 2017 ОСОБА_2 після поновлення його на посаді не став до роботи та не виконував свої обов’язки згідно трудового договору.

Як вбачається з розрахункових листів заробітна плата ОСОБА_2 за період червень 2017 по жовтень 2017 не нараховувалась.

Частиною 2 статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Суд зазначає, що за відсутності трудової книжки, або відповідних у ній стаж державної служби обчислюється на підставі інших документів, виданих за місце роботи, служби, а також архівними установами.

Таким чином, законодавством України визначений перелік документів на підставі, яких орган державного органу повинен здійснювати обчислення стажу державної служби.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» встановлено, що стосовно кожного державного службовця ведеться особова справа, в якій зазначаються відомості про проходження державної служби в державному органі (посада, категорія посади та ранг державного службовця, відомості про професійне навчання, стажування, відрядження за кордон, переведення в цьому державному органі), вид і строки надання відпустки та інші відомості щодо державного службовця.

Складовими елементами особової справи є особова картка державного службовця встановленого зразка, текст Присяги державного службовця, скріплений підписом державного службовця, копія паспорта державного службовця, копія облікової картки платника податків, копії документів про освіту, копія військового квитка.

Під час судового засідання представник відповідача зазначила, що ОСОБА_2 не надав до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області трудову книжку та у кадрової служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не вбачалось можливим здійснити розрахунок стажу державної служби для встановлення чи відсутності у державного службовця права на додатку оплачувану відпустку, передбачену ч.1 ст. 58 Закону України «Про державну службу».

Суд зазначає, що Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області не може нести відповідальність, передбаченою ст. 117 КЗпП України за відсутності вини у невиконанні своїх обов’язків.

Що стосується середньої заробітної плати ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 абз.2 розділу II п.2 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу ОСОБА_2 відповідно до наказу від 12.10.2017 № 3115/1 звільнено з посади головного державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції 12 жовтня 2017 року, за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України, відповідно до ч.3 ст.8б Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби. Середній заробіток за весь час затримки з 12.10.2017 по 23.05.2018 повинно бути розраховано з посадового окладу головного державного виконавця відповідно до штатного розпису Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на 2017 рік, який станом на 01.10.2017 складав 3200,00 грн.

При визначенні кількості календарних днів для розрахункового періоду, необхідно мати на увазі, що із загальної кількості календарних днів виключаються кількість святкових і неробочих днів, які встановлені ст. 73 КЗпП і які припадають на розрахунковий період.

На підставі вищевикладеного середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає: 3200*12/354=108,47 грн., де 354 кількість календарних днів за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, зазначене підтверджується листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 р. №11535/0/14-16/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 72-77, 120, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 12.10.2017 по 23.05.2018 - відмовити.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 25 лютого 2019 року. Повний текст рішення суду виготовлено 06 березня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.