Рішення № 80313797, 05.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.000265

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання незаконним рішення та зобов’язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, із вимогами:

-зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_3 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи на посаді фармацевта клінічного аптечного складу у Комунальному закладі ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» з 01.01.2009 року по 05.11.2018 року;

-зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача виплачувати грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, через відсутність необхідного стажу, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки її страховий стаж, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, складає більше 30 років, а тому відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вона має право на десять місячних пенсій. Позивач вважає, що позиція відповідача щодо не зарахування до періодів роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років та отримання грошової допомоги, стажу роботи з 01.01.2009 року по 05.11.2018 року на посаді фармацевта в клінічному аптечному складі у Комунальному закладі ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», суперечить нормам діючого законодавства України та порушує її права в сфері соціального та пенсійного забезпечення, тому звернулася до суду з означеним позовом.

Ухвалою суду від 18.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

06 лютого 2019 року від ГУПФУ у Львівської області надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що посада фармацевта клінічного аптечного складу, на якій позивач працювала в період з 01.01.2009р. по 05.11.2018р. не передбачена в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі по тексту – Перелік №909). Відповідно до записів у трудовій книжці, з 22.01.1986р. позивач зарахована на посаду фармацевта Львівської обласної клінічної лікарні, з 01.03.2017р. - переведена на посаду фармацевта клінічної аптеки, згідно штатного розпису. 01.01.2009 року найменування підрозділу клінічна аптека замінено на клінічний аптечний склад, в якому позивач працювала до 05.11.2018р. Таким чином, на думку відповідача, спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років слід рахувати з 22.01.1986р. по 31.12.2008р., що становить 22 роки 11 місяці 10 днів, а не 32 роки, як зазначено позивачем в позовній заяві, оскільки посада фармацевта клінічного аптечного складу не передбачена Переліком №909. З огляду на вказане, підстав для виплати ОСОБА_3 грошової допомоги, відповідно до п.7-І розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», немає.

22.02.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, а 27.02.2019 року – від відповідача заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача позов не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити з підстав, що вказані у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача і представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, згідно із записами у трудовій книжці, у період:

-з 22.01.1986 року по 01.03.2007 року працювала на посаді фармацевта у Львівській обласній клінічній лікарні;

-з 01.03.2007 року по 01.01.2009 року – фармацевтом клінічної аптеки Львівської обласної клінічної лікарні;

-з 01.01.2009 року по 05.11.2018 року – фармацевтом клінічного аптечного складу Львівської обласної клінічної лікарні.

28.02.2018 року назву установи «Львівська обласна клінічна лікарня» змінено на Комунальний заклад ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня».

ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, згідно Закону України «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування» з 08.05.2018 року, що не заперечується сторонами.

30.11.2018 року позивач звернулася до ГУПФУ у Львівській області із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій, згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 29.12.2018 року ГУПФУ у Львівської області Управління обслуговування громадян ОСОБА_4 відділ обслуговування громадян в м.Львові №5829/Д-2 позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком, у зв’язку з відсутністю необхідного стажу роботи фармацевтом, підтвердженого в установленому порядку, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач послався на те, що період роботи ОСОБА_5 з 01.01.2009 року по 05.11.2018 року на посаді фармацевта клінічного аптечного складу у Комунальному закладі ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» не може бути врахований до спеціального стажу за вислугу років, оскільки право на пенсію за вислугу років мають працівники не всіх фармацевтичних (аптечних закладів), а тільки ті, що зазначені Переліком №909. Спеціальний стаж для призначення грошової допомоги ОСОБА_3 становить 22 роки 11 місяців 10 днів та є недостатнім для нарахування і виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, згідно пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, щодо спеціального стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за п.«е» ст.55 Закону, відповідачем визнано лише 22 роки 11 місяця 10 днів.

Відповідач заперечує спеціальний страховий стаж за період роботи ОСОБА_3 з 01.01.2009 по 05.11.2018 р.р. на посаді фармацевта клінічного аптечного складу Львівської обласної клінічної лікарні.

Не погодившись із вказаними діями суб’єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення».

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно із п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах:

- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужбі, Держпраці, Держпродспоживслужбі та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

- провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, в контрольно-аналітичних лабораторіях у аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.

- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у Медико-соціальні експертних комісіях, бюро судово-медичної експертизи.

Відповідно до положень ст.ст.4, 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я №2802-ХІІ, закладом охорони здоров’я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення. Безпосередню охорону здоров’я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров’я. Заклади охорони здоров’я створюються підприємствами, установами, організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників.

Статтею 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначено заклади охорони здоров’я, до яких відносяться, зокрема і аптечні заклади.

Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства охорони здоров’я №385 від 28.10.2002 року «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я», до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Згідно п.2 примітки до Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Аналізуючи наведені законодавчі норми та нормативні акти, з’ясовано, що до закладів охорони здоров’я віднесені лікарняні заклади, аптечні бази (склади), бази (склади) медичної техніки, а до посад, які надають право на пільгову пенсію віднесені посада, зокрема, провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад).

Відтак, підставою для нарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року є робота серед іншого на посаді фармацевта у закладі, віднесеному до закладів охорони здоров’я, при наявності спеціального стажу в контексті даної спірної ситуації не менше 30 років.

Враховуючи вищенаведене й оскільки ОСОБА_3 працювала в клінічному аптечному складі, що є структурним підрозділом КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», що входить до переліку установ, як заклад охорони здоров’я, а посада фармацевта до спеціальностей, які передбачені Переліком №909, позивач має право на зарахування стажу роботи за період з 01.01.2009 року по 05.11.2018 року до спеціального стажу за вислугу років, а відтак, остання має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу періоду роботи: з 01.01.2009 року по 05.11.2018 року – фармацевт клінічного аптечного складу до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплату - є протиправною.

За наведених обставин спеціальний страховий стаж за вислугу років ОСОБА_3 становить 32 роки 9 місяців 5 днів.

Враховуючи наведене, позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_3 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених п.п.«е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи: -з 01.01.2009 року по 05.11.2018 року – фармацевтом клінічного аптечного складу у Комунальному закладі ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня»; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з вимогами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн., сплачений при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання незаконним рішення та зобов’язання до вчинення дій задоволити повністю.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_3 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи на посаді фармацевта клінічного аптечного складу у Комунальному закладі ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» з 01.01.2009 року по 05.11.2018 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (м.Львів – Винники, вул.Кільцева, 9/49; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п’ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06 березня 2019 року.