Рішення № 80313780, 07.03.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/213/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1І.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі – ГУ ДФС у Чернігівській області) про: визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області від 09.11.2018 № Ф-14209-17 про сплату боргу (недоїмки).

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної вимоги, оскільки він є фізичною особою-підприємцем і пенсіонером та отримує пенсію відповідно до закону, у зв’язку з чим, у відповідності до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за себе. При цьому заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування не подавав та договір про добровільну участь не укладав.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 28.01.2019 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову - 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки станом на 09.11.2018 (винесення вимоги) заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 8779,54 грн., у тому числі за 1-3 квартал 2018 року щоквартально по 2457,18 грн. При цьому зазначив, що положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не розповсюджуються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», навіть у випадку досягнення ними загального пенсійного віку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років служби з 11.12.1999, у відповідності із законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей, що підтверджується пенсійним посвідченням серії II № 026856, виданим 07.02.2000 Чернігівським обласним військовим комісаріатом (а.с.23).

З 25.07.2017 ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем, взято на облік як платника податків та платника єдиного внеску, що підтверджується випискою (станом на 26.07.2017) та витягом (станом на 14.02.2019) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.24,43-44).

ОСОБА_1 у період з 01.08.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група), що підтверджується роздруківкою відповідача щодо ідентифікаційних даних позивача (а.с.40-41).

09.11.2018 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14209-17, відповідно до якої станом на 31.10.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 8779,54 грн. (а.с.42).

Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) тощо.

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI та підпунктом 3 пункту 1 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з приписами статті 1 Закону №1058-IV пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, така особа повинна отримувати пенсію за віком, або бути особою з інвалідністю, або досягти віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Як встановлено судом вище, позивач є фізичною особою-підприємцем, який з 01.08.2017 обрав спрощену систему оподаткування, та є пенсіонером і отримує пенсію, призначену за вислугу років служби з 11.12.1999, у відповідності із законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей.

Отже, в силу вимог частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та не має обов'язку щодо його сплати.

Щодо доводів відповідача про те, що положення частини 4 статті 4 Закону №2464-VI не розповсюджуються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу.

Статтею 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-XII, у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років - 11.12.1999 «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ») передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше; б) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Відповідно до статті 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх

вибором.

З аналізу вищевикладеного випливає, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та члени їх сімей, яким пенсії призначені зі зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону № 2262-XII, є пенсіонерами за віком, яким за їх вибором призначена пенсія за вислугу років, і це відповідає статті 7 Закону № 2262-XII.

Отже, позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, який отримує пенсію, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, проте не позбавлений права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження укладення позивачем договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

У той же час відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної вимоги.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Чернігівській області від 09.11.2018 № Ф-14209-17 про сплату боргу (недоїмки), і для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 09.11.2018 № Ф-14209-17 про сплату боргу (недоїмки).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, вул. Єськова, 10/3/21, м. Чернігів, 14033, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1.

Відповідач: Головне управління ДФС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ – 39392183.

Суддя В.В. Падій