Рішення № 80313779, 07.03.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/11/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1051731,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 360/11/19 за позовом Головного управління ДФС у Луганській області (далі – позивач, ГУ ДФС у Луганській області) до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (далі – відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 16 січня 2019 року б/н (арк. спр. 64-67) просить стягнути кошти з рахунків платника податків публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» та його відокремлених підрозділів, а саме: «Шахта імені ОСОБА_1», «Управління по забезпеченню та збуту продукції», «Шахтобудівельне управління», «Шахта Привільнянська», «Шахта Новодружеська», «Шахта імені ОСОБА_2», санаторій-профілакторій «Привілля», «Вузол виробничо-технологічного зв’язку», «Навчального-курсовий комбінат», «Інформаційно-обчислювальний центр», «Автобаза», у банках, які їх обслуговують, на користь державного бюджету у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в загальній сумі 1051731,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 27 листопада 2018 року за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість (код КДБ 14010100) в загальному розмірі 1051731,00 грн.

Відповідачем у строки, визначені Податковим кодексом України, всупереч вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не сплачено суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій звітності за період січень 2018 року - травень 2018 року.

На виконання вимог Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом відповідачу надіслано першу податкову вимогу від 06 червня 2003 року № 1/54 та вручено другу податкову вимогу від 05 серпня 2003 року № 2/79. Зазначені податкові вимоги на даний час не оскаржені відповідачем та є чинними.

З посиланням на норми підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 та статті 95 Податкового кодексу України, позивач просить стягнути кошти з рахунків платника податків у банках податку на додану вартість у рахунок погашення податкового боргу відповідача.

Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» позов не визнало, про що 28 січня 2019 року за вхідним реєстраційним № 4744/2019 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подало відзив на позовну заяву від 25 січня 2019 року № 01/12-64, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 69-70.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що заявляючи вимогу про стягнення коштів з рахунків відокремлених підрозділів відповідача, позивач позбавляє працівників права на отримання своєчасного одержання винагороди за працю, виплата якої здійснюється в першочерговому порядку від здійснення інших платежів. На даний час відповідач знаходиться у дуже тяжкому фінансовому становищі та становищі тимчасового часткового припинення робіт на відокремлених підрозділах з видобутку вугілля у зв’язку з відсутністю грошових коштів на виплату поточної заробітної плати та заборгованості, що виникла, яка є першочерговою перед іншими платежами відповідно до діючого законодавства України. Загальна сума заборгованості по заробітній платі публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» складає 20235400 грн, у тому числі по відокремленим підрозділам.

Питання щодо фінансування публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» необхідним об’ємом грошових коштів вирішується на рівні Кабінету Міністрів України.

Частиною п’ятою статті 97 Кодексу законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Крім того, частиною шостою статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Одночасно з цим, згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідач зазначає, що при накладенні арешту на майно боржника або стягнення коштів з рахунків, повинні бути враховані інтереси та права третіх осіб, які в зв’язку з вчиненням дій суб’єктами владних повноважень не мають змоги реалізовувати гарантовані законом права.

Також відповідач звернув увагу суду на те, що майно товариства знаходиться у податковій заставі та позивач мав можливість реалізувати майно в рахунок погашення податкового боргу відповідно до діючого законодавства та норм Податкового кодексу України. Підтверджуючих документів про здійснення таких заходів та недостатності отриманих коштів від продажу такого майна, у зв’язку з чим у позивача виникла необхідність звернутися до суду про стягнення коштів з рахунків відповідача та його відокремлених підрозділів, суду не надано.

З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подано відповідь на відзив від 01 лютого 2019 року б/н (арк. спр. 97-98), в якій позивач зазначає, що, по-перше, на даний час відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, державну реєстрацію відповідача не скасовано. За відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість в загальній сумі 1051731,00 грн. Відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Відповідачем сума податкового зобов'язання, зазначена в поданій ним податковій декларації, на теперішній час не сплачена.

По-друге, позивач вважає недоречними посилання відповідача на частину п’яту статті 97 Кодексу законів про працю України та на частину шосту статті 24 вищенаведеного закону, оскільки положеннями статті 67 Конституції України встановлюється обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ухвалою від 08 січня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108) зареєстроване юридичною особою, знаходиться у місті Лисичанську Луганської області та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків, про що свідчать витяг з реєстраційних та облікових даних платника податків та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 січня 2019 року № НОМЕР_1 (арк. спр. 10-13, 57-59).

Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» з 01 квітня 2003 року зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру 323591012094, про що свідчать дані Реєстру платників податку на додану вартість на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv) (арк. спр. 101).

На виконання вимог пункту 54.1 статті 54 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України відповідачем до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області подано таку податкову звітність з податку на додану вартість, у якій визначено до сплати суму податкового зобов’язання, а саме:

- податкову декларацію від 19 лютого 2018 року № НОМЕР_2 за січень 2018 року на суму 197551,00 грн (по строку сплати до 02 березня 2018 року) (арк. спр. 26);

- податкову декларацію від 19 березня 2018 року № НОМЕР_3 за лютий 2018 року на суму 228908,00 грн (по строку сплати до 30 березня 2018 року) (арк. спр. 27);

- податкову декларацію від 18 квітня 2018 року № НОМЕР_4 за березень 2018 року на суму 273176,00 грн (по строку сплати до 30 квітня 2018 року) (арк. спр. 28);

- податкову декларацію від 18 травня 2018 року № НОМЕР_5 за квітень 2018 року на суму 169022,00 грн (по строку сплати до 30 травня 2018 року) (арк. спр. 29);

- податкову декларацію від 19 червня 2018 року № НОМЕР_6 за травень 2018 року на суму 183074,00 грн (по строку сплати до 30 червня 2018 року) (арк. спр. 30).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов’язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

податок; оподаткування; платник податку; оподатковувана операція для цілей розділу V цього Кодексу - відповідно податок на додану вартість; оподаткування податком на додану вартість; платник податку на додану вартість; операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (підпункт 14.1.186 пункту 14.1);

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

Пунктом 15.2 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (пункт 15.2 статті 15 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість врегульовані статтею 203 Податкового кодексу України:

- податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

- сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України).

В порушення вимог пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» протягом 10 календарних днів з дня граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість (до 30 числа місяця, наступного за звітним) за період січень-травень 2018 року, самостійно суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у податкових деклараціях, не сплатило, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг в загальній сумі 1051731,00 грн.

Наявність у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість станом на час розгляду даної адміністративної справи підтверджена розрахунком податкового боргу з податку на додану вартість (арк. спр. 25) та інтегрованою карткою платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за 2018-2019 роки (арк. спр. 77-94, 95).

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 (який був чинним до 01 січня 2011 року) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абзац 2 підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац 1 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

На виконання вимог підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 державною податковою інспекцією в м. Лисичанську Луганської області надіслано державному підприємству «Лисичанськвугілля» першу податкову вимогу від 06 червня 2003 року № 1/54 та другу податкову вимогу від 05 серпня 2003 року № 2/79 (арк. спр. 45, 46).

Оскільки перша податкова вимога від 06 червня 2003 року № 1/54 та друга податкова вимога від 05 серпня 2003 року № 2/79 є чинними (доказів про скасування або відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що контролюючим органом при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445) є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04 січня 2019 року за № НОМЕР_7 (арк. спр. 50-52).

Згідно з Положенням про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженим наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2017 року № 503, Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів. Основними завданнями Головного управління ДФС у Луганській області є забезпечення реалізації державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування, перевірок фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом) законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів. Відповідно до підпунктів 9, 19 пункту 4 вказаного Положення Головне управління ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертається до суду у випадках, передбачених законодавством (арк. спр. 53-56).

З вищевикладеного слідує, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати у судовому порядку стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, є Головне управління ДФС у Луганській області.

Враховуючи, що відповідачем за час розгляду даної справи податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 1051731,00 грн не сплачений, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення коштів з рахунків публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» у банках, які його обслуговують, на користь державного бюджету у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в загальній сумі 1051731,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення коштів з рахунків відокремлених підрозділів публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», а саме: «Шахта імені ОСОБА_1», «Управління по забезпеченню та збуту продукції», «Шахтобудівельне управління», «Шахта Привільнянська», «Шахта Новодружеська», «Шахта імені ОСОБА_2», санаторій-профілакторій «Привілля», «Вузол виробничо-технологічного зв’язку», «Навчального-курсовий комбінат», «Інформаційно-обчислювальний центр», «Автобаза», у банках, які їх обслуговують, на користь державного бюджету у рахунок погашення податкового боргу публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» з податку на додану вартість в загальній сумі 1051731,00 грн, то у задоволенні таких вимог належить відмовити з огляду на таке.

Вимоги про стягнення коштів з рахунків відокремлених підрозділів публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» контролюючим органом обґрунтовані посиланням на положення частини третьої статті 95 Цивільного кодексу України та висновком, що майно та кошти відокремлених підрозділів належать публічному акціонерному товариству «Лисичанськвугілля».

Абзацом першим пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов’язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов’язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках (абзац другий пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 87.6 статті 87 Податкового кодексу України у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов'язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з цим Кодексом. Порядок застосування пунктів 87.5 і 87.6 цієї статті визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 1 розділу III «Порядок погашення податкового боргу філій, відокремлених підрозділів за рахунок майна юридичної особи» Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 585 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2017 року за № 857/30725 (далі – Порядок № 585), у разі відсутності у платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом юридичної особи, майна, достатнього для погашення його грошового зобов'язання або податкового боргу, джерелом погашення грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків є майно такої юридичної особи, на яке може бути звернено стягнення згідно з Кодексом.

Повідомлення про визначення джерелом погашення податкового боргу платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом, майна юридичної особи філії, відокремленого підрозділу направляється юридичній особі філії, відокремленого підрозділу за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. Стягнення коштів, опис, оцінка, продаж майна та зарахування коштів проводяться в порядку, встановленому нормативно-правовими актами (пункти 2, 3 розділу III «Порядок погашення податкового боргу філій, відокремлених підрозділів за рахунок майна юридичної особи» Порядок № 585).

При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачено можливості погашення податкового боргу платника податків, що є юридичною особою, шляхом стягнення коштів платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом такої юридичної особи.

У зв’язку з тим, що Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, не передбачено можливості погашення податкового боргу платника податків, що є юридичною особою, шляхом стягнення коштів платника податків, що є філією, відокремленим підрозділом такої юридичної особи, посилання контролюючого органу на частину третю статті 95 Цивільного кодексу України не є достатньою правовою підставою для стягнення коштів з рахунків відокремлених підрозділів публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» у банках, які їх обслуговують, на користь державного бюджету у рахунок погашення податкового боргу публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» з податку на додану вартість в загальній сумі 1051731,00 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб’єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб’єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Головне управління ДФС у Луганській області у вказаній справі є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108, місцезнаходження: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Малиновського, будинок 1) про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1051731,00 грн задовольнити частково.

Стягнути на користь Державного бюджету України кошти публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108, місцезнаходження: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Малиновського, будинок 1) з рахунків у банках, обслуговуючих публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля», за податковим боргом з податку на додану вартість за базові звітні (податкові) періоди січень-травень 2018 року в сумі 1051731,00 грн (один мільйон п’ятдесят одна тисяча сімсот тридцять одна грн 00 коп.).

У задоволенні вимог про стягнення на користь Державного бюджету України коштів з рахунків відокремлених підрозділів публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» у банках, які їх обслуговують, у рахунок погашення податкового боргу публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» з податку на додану вартість в загальній сумі 1051731,00 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3