Ухвала суду № 80313707, 04.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відкриття спрощеного позовного провадження

в адміністративній справі

04 березня 2019 року м. Київ № 320/242/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області

про визнання дій неправомірними та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області м. Обухів), щодо нарахування позивачу суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 12 1547, 30 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф- 1629-23 У від 22.12.2015.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 позовну заяву було залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем у строк визначений судом виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, зокрема, надано позовну заяву, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та подано заяву про поновлення строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи вказану заяву суд зазначає наступне.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В силу положень частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового Кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня.

З системно аналізу вказаних правових норм вбачається, що позивачем може бути оскаржено податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу протягом 1095 днів.

Водночас, судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена 22.12.2015, а з даним позовом позивач звернувся 08.01.2019.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку для зверненя до суду позивач вказав, що уперіод з 29.07.2014 по 16.09.2015 він проходив військову службу, та лише ознайомлюючись із Постановою Обухівського МРВ ДВС ГТУЮ в Київській області дізнався про існування оскаржуваної вимоги, тобто фактично лише з 04.01.2019 дізнався про існування спірної вимоги.

Разом з тим суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладеному у у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 де вказано, що повинно бути забезпечене право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.

Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Bellet v. France зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, з урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про те, що причину пропуску строку для звернення до суду з даним позовом є поважними, а тому пропущений позивачем строк для звернення до суду з даним позовом підлягає поновленню.

Спір виник із публічно-правових відносин та відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.п. 9, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до частини 9 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Отже, визначення форми адміністративного судочинства, за правилами якого буде розглядатися справа, є обов'язковою умовою нового процесуального законодавства.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (ч. 3 ст. 12 КАС України).

Згідно з вимогами статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи відсутність відповідних заяв та предмет спору, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Визнавши подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, керуючись статтями 12, 171, 243, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адмінвстартивним позовом.

2. Відкрити провадження в адміністративній справі. Справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

3. Витребувати від позивача:

- докази на підтвердження припинення статусу фізичної особи-підприємця (витяг ЄДРПОУ);

- докази на підтвердження звернення із відповідною заявою (штапм реєстрації заяви, докази наділання, докази вручення тощо) до відповідача щодо припинення нарахування єдиного соціального внеску;

витребувати від відповідача:

- письмові пояснення відносно не врахування доводів позивача, викладаених у поданій ним заяві від 02.08.2014;

- належним чином засвідчену копію вимоги № Ф-1629-23-У від 22.12.2015;

- належним чином засвідчені копії документів на підставі яких було прийнято оспорювану вимоги про сплату боргу (недоїмки);

- письмові пояснення з докази на їх підтвердження щодо періодів згідно яких нараховано єдиний соціальний внесок, штраф, пеню у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 22.12.2015 № Ф-1629-23 .

4. Запропонувати відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Роз'яснити відповідачеві, що відповідно до частин 3, 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами

5. Запропонувати позивачу протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив.

6. Запропонувати відповідачу подати до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

7. Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

8. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала про відкриття провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена лише з підстав порушення судом правил підсудності до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.