Рішення № 80313662, 01.03.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3517/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 (Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна, вул. Степова, 100, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Одеське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (65049, м. Одеса, вул. І. Франка, 55, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 41844610)

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 24.05.2018 року внаслідок нещасного випадку її батько ОСОБА_2 помер на робочому місці. На момент нещасного випадку він працював в Регіональній філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". За результатами перевірки обставин смерті було складено акт про нещасний випадок, в якому було визнано, що смерть пов'язана з виробництвом. У серпні 2018 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату їй одноразової страхової виплати у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", так як вона не працює та доглядає онучку потерпілого. Проте отримала відмову із посиланням на необхідність встановлення факту перебування її на утриманні у померлого батька. Не погоджуючись з такими діями відповідача, просить суд:

- визнати протиправними дії Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області щодо відмови у виплаті їй належної одноразової допомоги в розмірі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- зобов'язати Одеське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області виплатити їй таку допомогу.

Відповідач надав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивачкою не доведено, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_2, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідач зазначає, що позивачка не є звільненою або непрацюючою особою, позаяк знаходиться у трудових відносинах з СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго". Оскільки позивачка перебуває у шлюбі, тому саме її чоловік повинен її утримувати. Посилаючись на те, що позивачкою не доведено, що основним та постійним джерелом засобів до існування для неї та її дитини була саме допомога з боку її батька ОСОБА_2, просив суд у позові відмовити.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про її народження. (а.с. 5)

24.05.2018 року в результаті нещасного випадку на робочому місці помер батько позивачки. (а.с. 12, 63)

На момент нещасного випадку ОСОБА_2 працював в Регіональній філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яке з 23.10.2015 року зареєстроване як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.

В акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 та акті про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, які затверджені 24.07.2018 року, зафіксовано, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2, пов'язаний з виробництвом. (а.с. 59-62, 65- 67)

У серпні 2018 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату їй одноразової страхової виплати у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 відповідно до ч.3 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки вона не працює та доглядає онуку потерпілого, яка не досягла восьмирічного віку. (а.с. 47 - 49)

Листами №05/3823 від 13.08.2018 року, №05/4433 від 27.09.2018 року Одеське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області повідомило позивачку про відсутність правових підстав для призначення їй одноразової страхової виплати у разі смерті потерпілого. (а.с. 10, 11)

Позивачка, не погодившись з такими відповідями, звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є відмова відповідача у задоволенні заяв позивачки щодо виплати їй одноразової допомоги у зв'язку зі смертю її батька, як потерпілого від нещасного випадку на виробництві, за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.

Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

У статті 41 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" визначені особи, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого.

Відповідно до частин 1, 2 цієї статті у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Частиною 3 статті 41 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Згідно з частиною 6 статті 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Частинами 2, 3, 4 статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку; 4) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Якщо застрахований або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.

Статтею 44 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Фонд може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року №24, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 року за №715/13982, затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5, 1.6, 1.18 цього Порядку робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Справа про страхові виплати потерпілого формується за його бажанням в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням роботодавця або за місцем проживання потерпілого.

Копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право.

Відповідно до пункту 3.1.20 Типового положення про відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24.01.2017 року №6, відділення відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, а в разі його смерті - здійснення передбачених Законом страхових виплат особам, які перебували на його утриманні або мали на день смерті право на одержання від нього такого утримання.

Судом установлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй одноразової допомоги як члену сім’ї потерпілого, яким помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. До заяви надала документи, передбачені частиною 2 статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

З наданих документів вбачається, що позивачка зареєстрована та проживає ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с. 9) За цією ж адресою проживав її батько ОСОБА_2 Відповідно до довідки від 30.05.2018 року, виданої Помічнянською міською радою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дня його смерті постійно проживали разом в ІНФОРМАЦІЯ_4 та вели сумісне господарство. (а.с. 55) На день смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 не працювала, оскільки перебувала у відпустці по догляду за малолітньою дитиною – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка доводиться онукою ОСОБА_2 (а.с. 7) Відпустка позивачці надана наказом СВ "Київські теплові мережі" КП "Київтепло" №17-В-КТС від 02.05.2018 року без збереження заробітної плати, до досягнення дитиною 3 років 6 місяців. (а.с. 54)

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 визначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Отже, оскільки позивачка була членом сім’ї померлого ОСОБА_4, фактично не працювала, заробітну плату не отримувала та доглядає онуку потерпілого, яка не досягла восьмирічного віку, тому відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" вона відноситься до осіб, які мають право на страхові виплати, як член сім'ї померлого.

Особи, зазначені у цій нормі, мають право на одержання страхових виплат незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, онуками померлого, які не досягли восьмирічного віку.

Попри те, що позивачка одружена, на час смерті ОСОБА_2 вона була членом його сім’ї, оскільки вони постійно мешкали разом та вели спільне господарство, що підтверджується відповідною довідкою Помічнянської міської ради від 30.05.2018 року. Та обставина, що на момент смерті батька позивачка не була звільненою непрацюючою особою, а знаходилась у трудових відносинах з СП "Київські теплові мережі" КП "Київтеплоенерго", не спростовує того факту, що на час смерті ОСОБА_2 вона не працювала і заробітку не отримувала, оскільки вона перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років 6 місяців.

Доводи відповідача про те, що позивачкою не доведено, що основним та постійним джерелом засобів до існування для неї та її дитини була саме допомога з боку її батька ОСОБА_2, суд відхиляє, оскільки позовні вимоги стосуються відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги внаслідок смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві члену його сім'ї, який доглядає онуку потерпілого, а не встановлення статусу особи, яка перебувала на утриманні потерпілого.

Розглядаючи подані позивачкою документи про призначення їй одноразової допомоги як члену сім’ї потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідач не врахував довідку Помічнянської міської ради від 30.05.2018 року про те, що ОСОБА_1 є членом сім'ї померлого ОСОБА_2, та безпідставно вказав на відсутність документів, які б підтверджували факт перебування її на утриманні у померлого. Відмовляючи у призначенні позивачці страхових виплат, відповідач діяв не у спосіб, визначений Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування", оскільки всупереч статті 44 цього Закону не прийняв відповідного рішення у формі постанови.

Відтак, суд визнає відмову відповідача у призначенні ОСОБА_1 страхових виплат, оформлену листами №05/3823 від 13.08.2018 року, №05/4433 від 27.09.2018 року, протиправною.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

З 01.10.2018 року набрала чинності постанова правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року №11 "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат".

Пунктами 1.2, 1.3 цього Порядку передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті особам, які мають на це право.

Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Суд установив, що відповідач, отримавши заяву позивачки про призначення їй страхових виплат, належним чином цю заяву не розглянув, відповідне рішення не прийняв, натомість надіслав позивачці листи, навівши у них мотиви відмови у призначенні страхових виплат, які не узгоджується з нормами чинного законодавства. Відтак, належним способом захисту прав позивачки буде зобов’язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення їй страхових виплат та прийняти відповідне рішення, врахувавши висновки суду.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1409,60 грн. (а.с. 2)

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У позовній заяві позивачкою заявлено дві позовні вимоги, які стосуються вирішення одного публічно-правового спору немайнового характеру, що виник у зв'язку з відмовою відповідача призначити страхові виплати.

Тож за подання цього позову судовий збір обчислюється за ставкою, визначеною пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року у розмірі 1762 грн.). Тому судовий збір за подання цього позову до суду повинен становити 704, 80 грн. Решта 704, 80 грн. (1409, 60 грн. - 704, 80 грн.) сплачені позивачкою зайво.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відтак, зважаючи на задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути 704, 80 грн. сплачених нею коштів судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Решта суми судового збору, сплаченого зайво, може бути повернута позивачці судом за її клопотанням.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 256, 257 - 261, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна, вул. Степова, 100, РНОКПП НОМЕР_1) до Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (65049, м. Одеса, вул. І. Франка, 55, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 41844610) задовольнити.

Визнати протиправною відмову у призначенні ОСОБА_1 страхових виплат, оформлену листами №05/3823 від 13.08.2018 року, №05/4433 від 27.09.2018 року.

Зобов’язати Одеське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй страхових виплат та прийняти рішення з урахування висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 704,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Одеського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_5