Рішення № 80313592, 06.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року

Луцьк

Справа № 140/31/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод» (далі - ДП «Нововолинський РМЗ, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2018 №0032965612 та №0032955612.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2018 ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатом якої складений акт №22407/03-20-56-12-05/00179000 від 25.10.2018.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі – ПК України) в частині несвоєчасної сплати протягом граничних строків узгоджених сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0032965612, якими до позивача застосований штраф у розмірі 10% в сумі 2109,01 грн. за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 21090,10 грн. та №0032955612, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% в сумі 27656,91 грн. за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 138284,55 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки 20.09.2017 за серпень 2017 року ДП «Нововолинський РМЗ» задекларовано до сплати узгоджену суму податкових зобов’язань у розмірі 528313,00 грн., яка списана з ПДВ – рахунку 27.09.2017. Також, 19.01.2017 за грудень 2017 року задекларовано до сплати узгоджену суму податкового зобов’язання в розмірі 273700,00 грн., яка списана з ПДВ – рахунку 26.01.2018.

Щодо штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання податку на додану вартість по деклараціях за серпень, грудень 2017 року, позивач зазначив, що відповідно до роздруківок по електронному ПДВ суми податкових зобов'язань списано з рахунків 27.09.2017 та 26.01.2018 відповідно, тобто в строк встановлений податковим законодавством.

З наведених підстав позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0032965612 та №0032955612.

Відповідно до частини п’ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 було відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав, обґрунтовуючи тим, що чинне законодавство не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання залежно від того, як платник податку її сплатив – добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання. Незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов’язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення. Обставини, які зумовили ГУ ДФС у Волинській області застосувати до позивача штраф виникли у силу факту погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, зазначив, що кошти, спрямовані ДП «Нововолинський РМЗ» на сплату платежів до бюджету з податку на додану вартість, в автоматичному режимі зараховувались у погашення сум податкового боргу в порядку черговості його виникнення відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, в тому числі податкового боргу, стягнення якого розстрочене ухвалою Волинського окружного адміністративного суду.

Відповідач звертає увагу, що сплачуючи грошові зобов’язання відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість у встановлені податковим законодавством строки, позивач не зазначає, що на момент сплати таких зобов’язань у ДП «Нововолинський РМЗ» рахувався податковий борг.

З врахуванням викладеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповіді на відзив позивач не подано.

Дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши доводи відповідача у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 25.10.2017 ГУ ДФС у Волинській області було проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань із сплати податку на додану вартість по деклараціях за серпень, грудень 2017 року та рішення суду про розстрочення податкового боргу №803/1155/13-а від 02.08.2013, за результатом якої складений акт №22407/03-20-56-12-05/00179000 від 25.10.2017 (а. с. 11-13).

Перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобов’язання із сплати податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 ПК України.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення №14/282 від 09.11.2017, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Волинській області повідомила ДП «Нововолинський РМЗ» про правомірність висновків, викладених в акті перевірки №22407/03-20-56-12-05/00179000 від 25.10.2017 (а. с. 14-17).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0032965612, якими до позивача застосований штраф у розмірі 10% в сумі 2109,01 грн. за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 21090,10 грн. та №0032955612, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% в сумі 27656,91 грн. за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 138284,55 грн. (а. с. 6, 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі – ПК України) передбачено обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов'язок здійснити встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Не сплачене у встановлений законом строк грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється, зокрема, у формі розстрочки (пункти 32.1, 32.2 статті 32 ПК України).

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу, відповідно до пункту 100.1 статті 100 ПК України є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Пунктом 100.13 статті 100 ПК України передбачено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Так, 10.10.2013 Міністерством доходів і зборів України видано наказ №574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1853/24385 (далі - Порядок №574).

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №574 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, відповідно до наведених вище положень податкового законодавства штрафні санкції не нараховуються у разі прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) з дати прийняття такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2013 розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 в адміністративній справі №803/1155/13-а про стягнення податкового боргу в сумі 757 843,99 грн. на 60 календарних місяців шляхом щомісячної сплати коштів.

З викладеного слідує, що розстрочення (відстрочення) застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак, розстрочення (відстрочення) є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення (відстрочення) не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

За таких обставин питання щодо розстрочення (відстрочення) сплати коштів у рахунок погашення податкового боргу за судовим рішенням належить до компетенції податкового органу, що свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції відносно того, що розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків.

Частиною першою статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відтак, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого статтею 126 ПК України.

Як слідує з матеріалів справи, 20.09.2017 за серпень 2017 року ДП «Нововолинський РМЗ» згідно декларації з податку на додану вартість №9191859084 задекларовано до сплати узгоджену суму податкових зобов’язань у розмірі 528 313,00 грн., яка списана з ПДВ – рахунку 27.09.2017 та 19.01.2017 за грудень 2017 року згідно декларації з податку на додану вартість №9296158040 задекларовано до сплати узгоджену суму податкового зобов’язання в розмірі 273700,00 грн., яка списана з ПДВ – рахунку 26.01.2018.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 131.2 статті 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Так, нормою пункту 87.9 статті 87 ПК України законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.

Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 ПК України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статті 126 ПК України у залежності від терміну затримки.

При цьому, санкція статті 126 ПК України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов'язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 статті 87 ПК України стаття 126 цього Кодексу не містить.

Крім того, об'єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи зарахування сплачених коштів контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення

Аналогічну позицію щодо застосування положень статті 87 та статті 126 ПК України викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №808/2290/17, від 11.09.2018 у справі №809/165/17, від 11.09.2018 у справі № 813/3722/17 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п’ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, кошти, спрямовані ДП «Нововолинський РМЗ» на сплату платежів до бюджету з податку на додану вартість, відповідачем в автоматичному режимі зараховувались у погашення сум податкового боргу в порядку черговості його виникнення відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, в тому числі податкового боргу, стягнення якого розстрочене ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2013.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням норм податкового законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачем належними доказами доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.11.2018 №0032965612 та №0032955612.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами та іншими нормативними актами України, тому позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський