Ухвала суду № 80313538, 05.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/3291/17

У Х В А Л А

про відвід судді

05 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому засіданні у м. Львові заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Брильовського Романа Михайловича у справі № 813/3291/17 за позовом ОСОБА_2 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 813/3291/17 за позовом ОСОБА_2 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

В підготовчому засіданні 5 березня 2019 року представник ОСОБА_2 подав заяву про відвід головуючого судді Брильовського Романа Михайловича.

В обґрунтування заяви зазначено, що суддя Брильовський Р.М. не може брати участь в розгляді даної справи, оскільки є очевидним створення останнім перешкод позивачу у справі для захисту його порушених прав і законних інтересів. Вказує, що суддя Брильовський Р.М. 08.05.2018 прийняв ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, з метою сприяння, зловживання та створення для голови Франківського районного суду м. Львова Мартьянової Світлани Мирославівни умов для перетворення державної судової установи в приватний бізнес. Позивач стверджує, що колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у рішенні від 20.12.2018 підтвердила доводи позивача щодо умисних порушень процесуальних норм суддею Брильовським Р.М. та скасували ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 08.05.2018. Позивач вважає, що викладенні обставини свідчать про упереджене ставлення судді Брильовського Р.М. до позивача, як наслідок про наявність підстав, що унеможливлюють участь головуючого судді Брильовського Р.М. в розгляді даної справи.

Представник позивача в підготовчому засіданні заяву про відвід головуючого судді Брильовського Романа Михайловича підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача та третя особа в підготовче засідання не з'явилися, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд при вирішенні заяви про відвід судді виходив з наступного.

Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Частиною 3 ст. 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді є за своєю суттю певними юридичними фактами, які надають підстави для сумнівів щодо об'єктивності, неупередженості та безсторонності судді під час розгляду конкретної справи.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні («Кіпріану проти Кіпру», «П'єрсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об'єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об'єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб'єктивний тест). У зв'язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи, зовнішня незалежність судді не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких прихильностей чи упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано». Отже є тісний зв'язок між незалежністю і об'єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом («Фіндлі проти Сполученого Королівства»).

Важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню («Саінер проти Туреччини»). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у «об'єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається («Кларк проти Сполученого Королівства»). Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очалан проти Туреччини»). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Суддя, у відношенні якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід («Веттстейн проти Швейцарії», «Кастілло Альгар проти Іспанії», «П'єрсак проти Бельгії»).

За наведеного, лише розгляд справи судом, об'єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом, є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, суд наголошує, що у відповідності до вимог частини 4 статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставними посилання позивача у заяві про відвід судді на ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху від 08.05.2018, яку було скасовано рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, оскільки незгода позивача та його представника із процесуальними рішеннями судді у відповідності до вимог частини 4 статті 36 КАС України не може бути підставою для відводу судді Брильовського Р.М.

Суд зазначає, що представник позивача висловлює власну позицію щодо вчинених суддею процесуальних дій, тому не може бути доказом на підтвердження їх сумнівів в об'єктивності та неупередженості головуючого судді Брильовського Р.М.

Проте, вказані обставини об'єктивно утворюють певний тиск на суддю, що може викликати у сторін судового процесу сумнів у його неупередженості.

За таких обставин, з метою уникнення звинувачень в упередженості та будь-яких спроб посягань на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, а також для усунення можливості для сумнівів у позивача та у суспільства в цілому щодо об'єктивності та неупередженості в розгляді адміністративної справи №813/3291/17, головуючий суддя Брильовський Р.М. вважає, що заява ОСОБА_2 про відвід підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 12 ст. 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Брильовського Романа Михайловича у справі № 813/3291/17 - задовольнити.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.03.2019.

Суддя Р.М. Брильовський