Ухвала суду № 80313461, 28.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

28 лютого 2019 р. Справа № 520/9550/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кундельського В.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61000, іпн. НОМЕР_1) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10,м. Київ,01601,код ЄДРПОУ40116086) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з приводу не зарахування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, службу в податковій міліції з 04.08.1997 по 13.04.2005 (07 років 08 місяців 09 днів), не проведення перерахунку і не виплати після перерахунку грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 04.04.2016, одноразової допомоги при звільненні зі служби, компенсації за частину невикористаної відпустки; зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, службу в податковій міліції з 04.08.1997 по 13.04.2005 (07 років 08 місяців 09 днів) та провести перерахунок і виплату після перерахунку грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 04.04.2016, одноразової допомоги при звільненні зі служби, компенсації за частину невикористаної відпустки; зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України внести зміни в наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 01.04.2016 № 42о/с "По особовому складу", де вказати вислугу років ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день звільнення у календарному обчисленні як стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років з урахуванням служби в податковій міліції з 04.08.1997 по 13.04.2005 (07 років 08 місяців 09 днів); зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України внести зміни в наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 10.05.2016 № 62о/с "По особовому складу Департаменту внутрішньої безпеки", де вказати вислугу років ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років з урахуванням служби в податковій міліції з 04.08.1997 по 13.04.2005 (07 років 08 місяців 09 днів); зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України скласти грошовий атестат ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням служби в податковій міліції з 04.08.1997 року по 13.04.2005 року (07 років 08 місяців 09 днів); зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України в грошовому атестаті ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, вказати вислугу років станом на 04.04.2016 року з урахуванням служби в податковій міліції з 04.08.1997 року по 13.04.2005 року (07 років 08 місяців 09 днів); зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України в пункті 4 грошового атестату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказати розмір надбавки за вислугу років з урахуванням служби в податковій міліції з 04.08.1997 року по 13.04.2005 року (07 років 08 місяців 09 днів); зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України накази Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 01.04.2016 року № 42о/с "По особовому складу" від 10.05.2016 року і № 62о/с "По особовому складу Департаменту внутрішньої безпеки" із внесеними змінами направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України виправлений грошовий атестат ОСОБА_1 направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (завірену копію - позивачу) для перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до суду , визначений ст.122 КАС України, оскільки про незарахування до стажу періоду служби у ДПА України позивач був обізнаний вже під час отримання грошового атестату.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечував, зазначивши, що про порушення свого права дізнався після відмови відповідача зарахувати період служби у податковій інспекції до стажу, тоді як підписуючи грошовий атест він завірив правильність арифметичних розрахунків.

Вирішуючи заявлене клопотання суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Депаратаменту внутрішньої безпеки від 01.04.2016 року № 42 о/с позивача звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил за пп.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до вказаного наказу з урахуванням змін внесених наказом від 10.05.2016 року № 62 о/с вислуга років у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років складає 16 р. 05 міс. 21 день, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні 24 р.07 міс.04 дні, час навчання - 2 р.03 міс. 09 днів, час служби у ДПА -07 р.08 міс.09 днів, на пільгових умовах 04р. 03 міс.00 днів, усього для призначення пенсії 30 р.08 міс.09 днів.

Листом від 17.09.2018 року позивач звернувся до Депаратменту з заявою, у якій просив зарахувати до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки службу в податковій поліції, на підставі чого внести відповідні зміни до грошового атестату.

Листом від 08.10.2018 року № Г-1732/42-02/04-18 позивачеві у задоволенні його заяви було відмовлено, а отже, з цієї дати починається перебіг строку позовної даності.

Суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Європейський суд з прав людини у справі "CASE OF STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM", (Заява № 22083/93; 22095/93) рішення від 22 жовтня 1996 року, у п. 50 рішення зазначив, що право доступу до суду не є абсолютним і воно може підлягати обмеженням. Однак Суд має переконатися, що застосовувані обмеження не перешкоджають залишеним особі можливостям доступу (і не звужують їх) у спосіб чи мірою, що підривають саму суть цього права. Крім того, обмеження права на доступ до суду суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не має легітимної мети і якщо не забезпечено належного пропорційного співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the Рішення у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" 18 United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 93, с. 24, п. 57, і рішення у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, серія А, № 333-B, с. 41, п. 31).

У Рішенні в справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).

Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі "Delcourt v. Belgium" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати. Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та залишає заяву відповідача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 166, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про залишення без розгляду адміністративної справи 520/9550/18 залишити без задоволення

Ухвала окремо не оскаржується, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

У повному обсязі ухвала виготовлена 07.03.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.