Рішення № 80313166, 04.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2723/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2018 №0037765513.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, за результатами якої складено акт від 02.11.2018 №23016/03-20-55-13/НОМЕР_1, яким встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі – ПК України). На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штраф в сумі 34976,56 грн. Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 №0037765513 протиправним, оскільки відповідачем нарахована штрафна санкція з порушенням строку давності, передбаченого пунктом 102.1 ПК України, відповідно до якої контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків не пізніше 1095 днів. З наведених вище підстав позивач просить оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати як протиправне та безпідставно винесене.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-1а).

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов (а.с.44-46) вимог підприємця не визнав, посилаючись на те, що строк на проведення ГУ ФДС у Волинській області камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету ФОП ОСОБА_4 у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) зупинявся на 2015 та 2016 роки, а тому строк донарахування грошових зобов’язань, встановлений статтею 102 ПК України, не порушено. Крім того, оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем свого обов’язку щодо своєчасної сплати податкового зобов’язання у строки, встановлені ПК України, ГУ ДФС у Волинській області правомірно застосовані до ФОП ОСОБА_3 штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених ПК України, а тому просить в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Ухвалою суду від 05.02.2019 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та призначено розгляд справи на 11:00 27.02.2019, яке у зв’язку з клопотанням позивача було відкладено на 04.03.2019 на 14:30 год. (а.с.61).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відповіді на відзив.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання платника за період з 04.12.2013 по 03.08.2015, про що складено акт від 02.11.2018 №23016/03-20-55-13/НОМЕР_1 (а.с.21).

Згідно з висновками акту перевірки від 02.11.2018 №23016/03-20-55-13/НОМЕР_1 позивачем порушено пункт 57.1 статті 57 ПК України. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України позивач зобов’язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу – 34976,65 грн. (а.с.21).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки 28.11.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0037765513, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції на суму 34976,56 грн. у розмірі 10% від суми фактичної сплати несвоєчасно сплачених грошових зобов’язань (а.с.34).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенні, суд приходить до таких висновків.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями ПК України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки).

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

За приписами пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності.

Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов’язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.

Отже, камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Волинській області відповідно до вимог статті 75 ПК України була проведена в приміщені контролюючого органу камеральна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання платника податків, про що свідчить акт перевірки від 02.11.2018 №23016/03-20-55-13/НОМЕР_1 (а.с.21).

Так, актом перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 граничних строків сплати узгодженої суми грошових зобов’язань на загальну суму 349765,60 грн. Із розрахунку штрафної санкції вбачається, що позивач сплатив із затримкою у 11 днів грошове зобов’язання, визначене згідно з податковим повідомленням рішенням від 04.12.2013 №0003451702, по строку сплати до 16.12.2013, фактично сплачено 26.12.2013; із затримкою в 4 дні грошове зобов’язання згідно з податковою декларацією з ПДВ від 16.07.2015 №9149262144 по строку сплати до 31.07.2015, фактично сплачено 03.08.2015; із затримкою в 1 день грошове зобов’язання згідно з податковою декларацією з ПДВ від 19.06.2015 №9128209391 по строку сплати до 01.07.2015, фактично сплачено 01.07.2015 (а.с.22). Внаслідок встановлених порушень за актом перевірки від 02.11.2018 відповідачем визначено розмір штрафу в сумі 34976,56 грн.

Позивач не оспорює наявність вказаного порушення щодо несвоєчасної сплати грошового зобов’язання, однак зазначає, що відповідачем нарахована штрафна санкція з порушенням строку давності, передбаченого пунктом 102.1 ПК України, відповідно до якого контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків не пізніше 1095 днів.

При цьому, заперечуючи факт пропуску даного строку, представник відповідача посилається на те, що строк на проведення ГУ ФДС у Волинській області камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету зупинявся на 2015 та 2016 роки у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, з огляду на що строк донарахування грошових зобов’язань, встановлений статтею 102 ПК України, не порушено.

Суд вважає таке твердження відповідача необґрунтованим з огляду на наступне.

В силу вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, 28.12.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб’єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Зі змісту Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII вбачається, що метою законопроекту було покращення умов ведення бізнесу в Україні з одночасним підвищенням показників України в міжнародних рейтингах, а також підвищення ефективності використання ресурсів економіки, зокрема зменшення витрат підприємств на визначення податкових зобов’язань і складання податкової звітності та держави - на адміністрування податків, усунення недоліків діючого законодавства, які дозволяють великим платникам отримувати податкові вигоди, спрощення виконання податкового обов’язку малим бізнесом, зменшення податкового навантаження на малий бізнес.

Саме з метою зменшення адміністративного навантаження на суб’єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів гривень, а також із метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків.

Разом із тим, проведення камеральних перевірок завдяки їх спрощеній процедурі не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює будь-якого додаткового адміністративного навантаження, не перешкоджає нормальному здійсненню господарської діяльності.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що встановлені Законом №71-VIII обмеження щодо проведення перевірок суб’єктів господарювання за певними умовами не стосуються камеральних перевірок, об’єктом яких є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 року у справі №805/4016/16-а, яка в силу вимог частини п’ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Наведене свідчить про те, що контролюючим органом з порушенням строків давності 02.11.2018 проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, за наслідками якої відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Волинській області з порушенням встановленого статтею 102 ПК України строку нарахована штрафна санкція за несвоєчасну сплату ФОП ОСОБА_3 грошового зобов’язання, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 №0037765513, яким застосовано до позивача штраф в розмірі 34976,56 грн., слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ФОП ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 19.12.2018 №13012 (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 28 листопада 2018 року №0037765513.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (45614, Волинська обл., Луцький район, село Смолигів, вулиця Польова, будинок 6, РНОКПП3041324133) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська обл., м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) судові витрати в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_5Плахтій

Повне судове рішення складено 07 березня 2019 року.