Рішення № 80313107, 06.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 р. Справа№200/14538/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання поважними причин пропуску строку подачі заяви та поновлення строку для звернення із заявою.

10.01.2019 ОСОБА_1 надала уточнену позовну заяву у якій просила визнати протиправними дії щодо відмови у призначені допомоги при народженні сина – ОСОБА_3, який народився 03.07.2016 та зобов’язати призначити та виплатити одноразову допомогу при народженні сина – ОСОБА_3, який народився 03.07.2016.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що в липні 2018 року звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, яку не було прийнято через пропуск дванадцятимісячного строку на звернення за призначенням такої допомоги. 02.01.2019 позивач направила електронну заяву до Міністерства соціальної політики. 03.01.2019 позивач отримала відповідь, відповідно до якої відповідач відхилив заяву позивача, оскільки позивачем пропущено 12 місячний строк від дня народження дитини на звернення із відповідною заявою.

Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки строк звернення був пропущений з поважних причин. Позивач не мав можливості своєчасно звернутись із заявою про отримання державної допомоги через проведення на території Донецької області антитерористичної операції та ведення бойових дій, хворобу дитини.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. За змістом наданого відзиву на адміністративний позов, допомога при народженні дитини призначається за умови звернення не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Позивач у вказаний строк не звернулася, а отже їй в будь якому разі буде відмовлено в призначенні такої допомоги, що відповідає Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” та п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751. Також відповідач зазначив, що позивач особисто до управління не звертався.

Сторони до суду не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Позивач у наданій суду заяві просила розглянути справу за її відсутності.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2018 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 14.01.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Ухвалою від 04.02.2019 адміністративну справу прийнято до провадження судді Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С. та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження, судове засідання у справі призначено на 18.02.2019 року.

Через неявку сторін до судового засідання 18.02.2019, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, суд на підставі приписів ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України здійснює розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 243 цього Кодексу судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

За приписами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1. Згідно з довідкою № 1426/30996 від 26.01.2015 року позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем проживання є Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, 7/63.

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-НО № 720307, син позивача – ОСОБА_3 народився 03 липня 2016 року у м. Донецьк.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 02.01.2019 в електронній формі через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики подано заяву про призначення допомоги при народженні дитини за місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3, яка прийнята за № 190102165154595.

Згідно фотокопії відповіді на заяву позивача, наданої 03.01.2019 також у електронній формі, відповідач відхилив заяву позивача через пропуск ОСОБА_1 12 місячного строку на звернення із відповідною заявою, визначеного п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751. Також відповідач зазначив, що згідно з п. 2 цього Порядку допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем. На підставі наведеного відповідач повідомив, що для прийняття рішення щодо призначення щодо призначення допомоги при народженні дитини та отримання роз’яснень з питань призначення допомоги позивач має особисто звернутись до управління.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_4

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (далі – Закон № 2811-XII).

За приписами ст. 1 Закону № 2811-XII громадяни України сім'ї, в яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 10 Закону № 2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно абз. 5 п. 2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі – Порядок № 1751), допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Згідно наданої відповідачем електронної відповіді на позивача управлінням заяву відхилено, а рішення може бути прийнято за умови особистої явки позивача.

Згідно зі ст. 11 Закону № 2811-ХІІ для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

При цьому, абз. 2 ч. 2 п. 11 Порядку № 1751 передбачено, що заява може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема, з використанням кваліфікованого електронного підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін’юстом. У разі надходження надісланої з використанням засобів телекомунікаційних систем заяви без кваліфікованого електронного підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.

З аналізу наведеної норми підставою для відмови в призначенні допомоги у випадку подання заяви в електронній формі може бути непідписання заяви електронним цифровим підписом та її не підписання в подальшому протягом місяця після повідомлення про непідписання заяви електронним цифровим підписом.

Так, позивач у відповідності до абз. 2 ч. 2 п. 11 Порядку № 1751 звернулась із заявою про призначенням допомоги в електронній формі через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики. У наданій відповідачем відповіді за наслідком розгляду електронної заяви позивача про непідписання заяви не зазначено.

Враховуючи наведене, посилання відповідача, викладені у відповіді на заяву, щодо необхідності особистої явки позивача для прийняття відповідачем рішення щодо призначення допомоги є безпідставними та є необґрунтованими причинами для відхилення заяви позивача та неприйняття рішення за наслідком її розгляду у відповідності до приписів ч. 3 ст. 6 Закону № 2811-XII.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону № 2811-ХІІ та п. 12 Порядку №1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Позивач народила сина 03.07.2016, із заявою про призначення допомоги при народження дитини звернулась 02.01.2019, тобто із пропуском 12 місяців після народження дитини. Посилання позивача про звернення нею із такою заявою у липні 2018 року суд не приймає, оскільки відповідних доказів на підтвердження зазначеного суду не надано. Суду також не надано доказів отримання відповідачем заяв позивача від 25.05.2017 та 27.07.2018, копії яких додано до позову.

У той же час, статтею 8 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Даний адміністративний позов стосується інтересів дитини та для її належного матеріального забезпечення. У спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької області, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій щодо відмови у призначені допомоги при народженні 03.07.2016 сина та задоволення позовних вимог в цій частині.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14 лютого 2018 року у справах № 591/610/16 (провадження № К/9901/12622/18).

Стосовно вимог позивача про зобов’язати призначити та виплатити одноразову допомогу при народженні 03.07.2016 сина, суд зазначає, що всупереч ч. 3 ст. 6 Закону № 2811-XII відповідачем не прийнято рішення про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення, в той час як прийняття такого рішення належить до виключної компетенції та дискреційних повноважень управління.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вимога позивача про зобов’язання призначити та виплатити одноразову допомогу при народженні сина, є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

При цьому, на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для ефективного захисту прав позивача суд може вийти за межі позовних вимог.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача та інтересів її малолітньої дитини, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення допомоги при народженні дитини з 03.07.2016 № 190102165154595 з урахуванням висновків суду.

Отже наданий позивачем позов підлягає задоволенню частково.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що ухвалою суду від 14.01.2019 позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов’язані із розглядом цієї справи.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, 7/63) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617; 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови у призначені ОСОБА_1 допомоги при народженні 03.07.2016 сина – ОСОБА_3.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 стосовно призначення допомоги при народженні дитини з 03.07.2016 № 190102165154595 з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь Державного бюджету України за наступними реквізитами: стягувач - Державна судова адміністрація України, рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.