Рішення № 80313051, 28.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року м.Кропивницький Справа № 340/164/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого судді Пасічника Ю.П.

за участю секретаря судового засідання Побочій О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Житняк Дмитра Юрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадженн яадміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (вул.Єгорова, 25-а, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 37795939) про визнання протиправними дій та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29.05.2018р. №191 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 25.02.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.02.2019р.

Ухвалою суду від 12.02.2019р. підготовче судове засідання було відкладено до 22.02.2019р. за клопотанням позивача (а.с.54,55).

22.02.2019р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено до судового розгляду на 28.02.2019р. (а.с.67).

28.02.2019р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, складення повного тексту рішення відкладено до 10.03.2019р. (а.с.74).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 09.03.2016р. він отримав посвідчення, яке надає йому право на постійне проживання в Україні строком до 08.05.2026р.

За час проживання в Україні він, 22.03.2018р. одружився з громадянкою України ОСОБА_5 (а.с.18), 22.08.2018р. отримав посвідчення водія (а.с.17), 28.02.2018р. зареєструвався як фізична особа-підприємець (а.с.10), 28.02.2018р. уклав договір оренди нежитлового приміщення для його використання у підприємницькій діяльності (а.с.21). З початку здійснення підприємницької діяльності постійно сплачує податки та збори (а.с.12-16), відкрив рахунки в банківських установах (а.с.19,20).

В листопаді 2018р. позивач дізнався, що рішенням відповідача йому було скасовано дозвіл на імміграцію на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

В ході з'ясування підстав скасування дозволу на імміграцію, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання копії рішення, але йому було повідомлено, що рішення було направлено на його адресу засобами поштового зв'язку 29.05.2018р., яке, як зазначає позивач він не отримував.

Зазначаючи про протиправність оскаржуваного рішення, позивач, з посилання на норми Законів України «Про імміграцію», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постанови КМУ від 26.12.2002р. №1983 «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», зазначає, що під час одержання дозволу на імміграцію ним було виконано всі вимоги чинного законодавства необхідні для отримання дозволу, будь-яких зауважень чи запитань у посадових осіб відповідача на той час не виникало, а тому позивач вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали в повному обсязі.

07.02.2019р. відповідачем подано відзив на позов, яким вимоги не визнаються та вказується, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено тим, що в ході перевірки за обліками бази даних «Аркан», встановлено, що позивач попередньо, до одержання дозволу на імміграцію, перебував на території України з порушенням термінів визначених п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМУ від 15.02.2012р. №150 та п. 1 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого наказом МВС України від 20.07.2015р. №884, а саме, позивач тимчасово перебував на території України більше 90 днів протягом 180 дозволених днів.

Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про надання позивачем свідомо неправдивих відомостей під час звернення за отриманням дозволу на імміграцію, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення (а.с.29-33).

В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши позовну заяву, долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином Азербайджанської Республіки, що підтверджується копією громадянського паспорту серії НОМЕР_2 та офіційним перекладом його змісту (а.с.37,38).

30.05.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну з підстав визначених п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року № 2491-III (надалі - Закон №2491) (а.с.35,36).

Зміст вищевказаної заяви містить розділ «Службові відмітки», який передбачає, що посадові особи відповідача провели перевірку підстав та законності перебування в Україні, справжності поданих документів та відповідності їх оформлення вимогам законодавства, з'ясування у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

09.05.2016р. позивачеві було надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону №2491 терміном дії до 08.05.2026р. (а.с.39).

02.08.2016. позивач звернувся до відповідача із заявою для оформлення посвідки на постійне проживання (а.с.40,41).

02.08.2016р. позивачеві було оформлено та видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3, яка окрім інших відміток містить штамп про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

29.05.2018р. посадовими особами відповідача було складено висновок про скасування дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (а.с.46-48).

Висновок про скасування дозволу імміграцію ґрунтується на тому, що як документ, що підтверджував законність перебування позивача на момент подачі документів на отримання дозволу на імміграцію, була подана копія паспортного документу НОМЕР_2 від 09.05.2016р., у якому проставлено єдиний штамп перетину кордону, датований 19.05.2016р. Згідно інформації, яка міститься в інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» позивач попередньо перебував на території України за паспортним документом серії НОМЕР_4. При обрахунку строку перебування на території України встановлено, що на момент подачі заяви про надання дозволу на імміграцію позивач перебував на території України 124 дні, замість дозволених 90, тобто тим самим позивач свідомо надав неправдиві відомості, на підставі яких було надано дозвіл на імміграцію.

Підставою для скасування дозволу на імміграцію зазначено п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону №2491.

На підставі висновку відповідачем було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію від 29.05.2018р. №191, яке, як вказує відповідач направлялось на адресу позивача (а.с.49-51).

Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановлюючи наявність порушеного права позивача з боку відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV законними підставами перебування на території України є:

- для громадян України - належність до громадянства України;

- для іноземців та осіб без громадянства - підстави, встановлені Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до частини 14 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Відповідно до частини 1 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону №2491 дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів - особам, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.

Згідно додатка до Розпорядження КМУ від 23 березня 2016 р. № 212-р квота на 2016р. для осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України, для Кіровоградської області була встановлена в кількості 10 осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону №2491 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються - особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Відповідно до ч. 5 та п. 4 ч. 7 ст. 9 Закону №2491 для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:

1) три фотокартки;

2) копія документа, що посвідчує особу;

3) документ про місце проживання особи;

4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);

5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Крім зазначених документів подаються - для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України.

Також перелік необхідних документів для отримання дозволу на імміграцію передбачений п. 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою КМУ від 26 грудня 2002 р. № 1983 (надалі - Порядок №1983) для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються:

- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та копія його сторінок;

- засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

- три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

- документ про місце проживання (в Україні та за кордоном);

- документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);

- документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п'ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

- довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;

- квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Документи, визначені пунктами 1 - 10 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Суд зазначає, що зміст вищевказаних норм Закону №2491 та Порядку №1983 не передбачає необхідність подання особою відомостей та/або документів щодо дат та термінів перебування на території України, які передували зверненню особою із заявою про надання дозволу на імміграцію.

Як вже встановлено судом, позивач під час подачі заяви надав всі необхідні документи для отримання дозволу на імміграцію про що свідчать службові відмітки посадових осіб відповідача на примірнику заяви (а.с.36).

Відповідно до п. 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до ст. 12 Закону №2491 дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

В ході розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено належними доказами, що позивачем під час подання заяви про отримання дозволу на імміграцію надано підроблені документи чи документи, що втратили чинність.

Відповідачем лише зазначається, що позивач мав повідомити під час подання заяви, про дати та терміни перебування на території України, які передували даті звернення та про порушення термінів перебування, які визначені на підставі п. 4 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого Наказом МВС України від 20 липня 2015 року № 884.

Разом з тим, суд зазначає про безпідставність вказаних доводів враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого Наказом МВС України від 20 липня 2015 року № 884 під час перебування на території України обчислення дозволеного іноземцю строку перебування здійснюють посадові особи ДМС шляхом відрахування 180 днів назад від дня контролю (дня, на який необхідно визначити законність перебування іноземця на території України). Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів.

У разі виявлення перевищення іноземцем дозволеного йому строку перебування на території України посадова особа ДМС діє відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС від 28 серпня 2013 року № 825, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1654/24186.

Пунктами 1.2., 1.3. Розділу І Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС від 28 серпня 2013 року № 825 передбачено, що ця Інструкція встановлює порядок оформлення, розгляду та обліку матеріалів про адміністративні правопорушення посадовими особами апарату Державної міграційної служби України, головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які мають право складати протоколи, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Особами, до яких застосовуються адміністративні стягнення за статтями 197 - 201, частиною першою статті 203, статтями 204, 205, 206 КУпАП, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яким виповнилося 16 років, посадові особи установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності, до компетенції яких належить прийняття громадян, іноземців та осіб без громадянства на роботу та навчання, а також особи, які запросили в Україну іноземців або осіб без громадянства в приватних справах і надали їм житлову площу та порушили при цьому порядок їх перебування.

Суд зазначає, що санкції статей 197 - 201, частина перша статті 203, статті 204, 205, 206 КУпАП не передбачають застосування до винних осіб такого виду адміністративної відповідальності, як скасування дозволу на імміграцію.

Отже, визначення термінів перебування іноземців на території України, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, застосовується виключно з метою контролю термінів перебування на території України та в разі їх перевищення, притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, та жодним чином не може бути підставою для скасування дозволу на імміграцію.

В ході розгляду справи позивач не заперечив факт, що він до дати подання заяви про надання дозволу на імміграцію, перебував на території України за паспортним документом серії НОМЕР_4, який в подальшому, у зв'язку з пошкодженням, був замінений на паспортний документ серії НОМЕР_2, та той факт, що він притягувався до адміністративної відповідальності за порушення термінів перебування на території України.

Частина 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а тому суд зазначає, що відповідачем безпідставно, всупереч вимогам Закону №2491, скасовано дозвіл на імміграцію позивача, отже, вимоги позову є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн., які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (вул.Єгорова, 25-а, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 37795939) про визнання протиправними дій та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 29.05.2018 року №191 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків -НОМЕР_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 37795939).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 07.03.2019р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник