Рішення № 80313022, 07.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2025/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України, військової частини А1008 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 оборони України (далі - відповідач 1), військової частини А1008 (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батько позивачки - старший лейтенант ОСОБА_3, 08.03.1961 р. н., наказом Міністра оборони України від 09.01.2015 № 10 був призначений на посаду командира інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону, відповідно до наказу командира військової частини В0259 - польова пошта від 26.01.2015 № 17 ОСОБА_3 було зараховано до списків особового складу частини. 15.12.2015, відповідно до наказу № 274, ОСОБА_3 було відряджено в Донецьку область для безпосередньої участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях в розпорядження командира ОТУ «Маріуполь».

Позивач дізналася про те, що 24.12.2015, під час проходження військової служби на посаді командира 2-го механізованого батальйону військової частини А1008 (польова пошта В0259), її батько загинув.

Наказом командира військової частини польова пошта В0259 від 25.12.2015 № 1726, відповідно до пунктів 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 1.2, 1.5 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82, зареєстрованої в ОСОБА_2 юстиції України 30.03.2004 за № 385/8984 (далі - Інструкція № 82), з метою підтвердження або спростування факту правопорушення, яке могло призвести до загибелі старшого лейтенанта ОСОБА_3, а при підтвердженні факту правопорушення - з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини, зобов’язано заступника командира військової частини польова пошта В0259 полковника ОСОБА_4 провести службове розслідування по факту загибелі старшого лейтенанта ОСОБА_3, а матеріали службового розслідування подати до 23.01.2016.

Наказом командира військової частини - польова пошта В0259 від 28.12.2015 № 1753 «Про результати службового розслідування та покарання винних» встановлено, що ОСОБА_3 вчинив самогубство, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на підтвердження чого складено акт службового розслідування від 28.12.2015.

Згідно із наказом командира військової частини В0259 - польова пошта від 23.02.2016 № 38 ОСОБА_3 помер 23.12.2015 в результаті вогнепального кульового наскрізного поранення голови з ушкодженням речовини головного мозку, внаслідок навмисного самоушкодження, смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.

Позивач не погоджується із наказом про призначення службового розслідування від 25.12.2015 № 1726, актом службового розслідування від 28.12.2015, наказом від 28.12.2015 № 1753 про результати службового розслідування та наказом від 23.02.2016 № 38 (по стройовій частині), з огляду на таке.

Висновок акту службового розслідування від 28.12.2015 щодо причини смерті ОСОБА_3 (самогубство) базується виключно на поясненнях військовослужбовців, які несли службу разом із загиблим, при цьому, жоден з військовослужбовців не був свідком походження пострілу з вогнепальної зброї, не чув самого пострілу. Крім того, службове розслідування тривало лише три дні, протягом яких неможливо було виконати вимоги Інструкції № 82, а приписи пунктів 1.7, 1.8, 2.4, розділу 3 цієї Інструкції були порушені.

Позивач вказує, що пояснення військовослужбовців, відібрані під час службового розслідування, є типовими та шаблонними, окремі з них не збігаються. До матеріалів службового розслідування не долучено жодного доказу перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп’яніння, як і відсутні докази наявності боргів чи особистих життєвих негараздів.

Позивач припускає, що висновки службового розслідування були сфальшовані з метою замовчування злочину, який трапився в зоні проведення АТО та дислокації військової частини, такими протиправними діями командування військової частини переслідувало мету не допустити виплату одноразової грошової допомоги членам сім’ї загиблого військовослужбовця.

Крім того, позивач також зазначає, що у даному випадку необхідно було призначити спеціальне розслідування відповідно до пункту 3.1 Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої в ОСОБА_2 юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360 (далі - Інструкція № 36).

Позивач, з урахуванням нової редакції позовної заяви, просить визнати протиправними дії відповідача 2 щодо призначення проведення службового розслідування по факту смерті військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання ним обов’язків військової служби, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 від 23.02.2016 № 38 в частині причини загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 та зобов’язати відповідача 1 призначити проведення спеціального службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання ним обов’язків військової служби.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1-1а).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 14.11.2018 № 890А (а. с. 85-91) відповідач військова частина А1008 (до 01.07.2017 вказана військова частина мала найменування «військова частина - польова пошта В0259») позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності дій відповідача 2 щодо призначення та проведення службового розслідування за фактом смерті старшого лейтенанта ОСОБА_3, та відсутності правових підстав для призначення спеціального розслідування за Інструкцією № 36.

30.11.2018 за вх. № 15732/18 представник позивача ОСОБА_5 подав відповідь на відзив, у якій заперечив доводи відзиву (а. с. 101-106).

Відповідач ОСОБА_2 оборони України відзиву на позовну заяву до суду не подало.

Крім того, ухвалами суду від 23.11.2018 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а. с. 95) та встановлено відповідачу 2 додатковий строк для подання доказів щодо проходження військової служби ОСОБА_3 (а. с. 96).

Листом від 05.01.2019 № 51 відповідач 2 повідомив, що оскільки в діях ОСОБА_3 та деяких інших військовослужбовців були виявлені факти порушення військової дисципліни, що стосувалися смерті ОСОБА_3, тому розслідування було проведено в порядку Інструкції № 82, а Інструкція № 38 на спірні правовідносини не поширюється, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 брав участь в антитерористичній операції і в Україні діяв особливий період (а. с. 119-120).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 за клопотанням відповідача 2 було витребувано у слідчого відділу Мар'їнського відділення Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з дозволу слідчого або прокурора в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, письмову інформацію про стан досудового розслідування кримінального провадження ЄРДР № 12015050690002010 від 24.12.2015 (зокрема, про наявність такого провадження, правову кваліфікацію, повідомлення про підозри, завершення досудового розслідування), та копії документів з нього (висновків експертиз, медичних довідок, показань свідків), які свідчать про причини смерті військовослужбовця ОСОБА_3, 1961 р. н., старшого лейтенанта, командира інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону військової частини В0259-польова пошта, який помер 23.12.2015 (а. с. 97).

Листом суду від 16.01.2019 № 140/2025/18/743/19 було повідомлено начальника слідчого відділу Мар'їнського відділення Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про невиконання ухвали суду від 23.11.2018 про витребування доказів у цій справі (а. с. 121).

15.02.2019 за вх. № 2346/19 на адресу суду надійшов лист від 06.02.2019 № 1318/505/07-2019 начальника слідчого відділу Мар'їнського відділення Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з інформацією про неможливість виконання зазначеної ухвали суду від 23.11.2018 у зв’язку із витребуванням матеріалів кримінального провадження до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області та першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил ООС (а. с. 123).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_6, 16.04.1987 р. н., є рідною донькою ОСОБА_3, 08.03.1961 р. н., що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-ЕГ № 400451 та свідоцтвом про шлюб серії 1-ЕГ № 030628 (а. с. 16-17).

Наказом командира військової частини В0259 - польова пошта (по стройовій частині) від 26.01.2015 № 17 старшого лейтенанта ОСОБА_3, призначеного наказом Міністра оборони України від 09.01.2015 № 10 на посаду командира інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону, який прибув з Ківерцівського районного військового комісаріату, з 26.01.2015 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення (а. с. 29).

Відповідно до наказу командира військової частини В0259 - польова пошта (по стройовій частині) від 19.11.2015 № 255 вважати таким, що вибув у відрядження в Донецьку область для безпосередньої участі в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях в розпорядження керівника сектору «Б», з 19.11.2015 старшого лейтенанта ОСОБА_3А, командира інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону (а. с. 93).

23.12.2015 ОСОБА_3 помер у с. Єлизаветівка Мар'їнського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕГ № 182161 (а. с. 25).

Наказом командира військової частини польова пошта В0259 від 25.12.2015 № 1726 «Про призначення службового розслідування», відповідно до пунктів 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 1.2, 1.5 Інструкції № 82, з метою підтвердження або спростування факту правопорушення, яке могло призвести до загибелі старшого лейтенанта ОСОБА_3, а при підтвердженні факту правопорушення - з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини, наказано заступнику командира військової частини польова пошта В0259 полковнику ОСОБА_4 провести службове розслідування по факту загибелі старшого лейтенанта ОСОБА_3, а матеріали службового розслідування подати до 23.01.2016 (а. с. 31).

Як вбачається із акту службового розслідування від 28.12.2015, проведеного заступником командира військової частини - польова пошта В0259 ОСОБА_4, затвердженого 28.12.2015 т. в. о. командира військової частини польова пошта В0259 ОСОБА_7, за результатами службового розслідування особа, яка його проводила, дійшла висновку, що старший лейтенант ОСОБА_3, 23.12.2015 у розташуванні військового підрозділу на території села Єлизаветівка Мар'їнського району Донецької області у бліндажі, в який він самостійно перейшов для ночівлі, вчинив самогубство, вистріливши собі у голову з пістолету ПМ ПР № 6254, що був закріплений за вказаним військовослужбовцем, спричинивши одним пострілом кульове поранення голови, яке призвело до смерті. Старший лейтенант ОСОБА_3 заподіяв собі смерть сам, свідомо та умисно. Стороннього втручання, яке призвело до смерті старшого лейтенанта ОСОБА_3, зокрема, доведення до самогубства, не виявлено. Прямої провини військовослужбовців, військової частини, у тому числі посадових осіб військової частини, у смерті старшого лейтенанта ОСОБА_3 не встановлено. Смерть старшого лейтенанта ОСОБА_3 настала під час проходження ним військової служби, під час виконання ним обов’язків військової служби у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, але безпосередньо не пов’язана з виконанням завдань військової служби. Смерть старшого лейтенанта ОСОБА_3 сталася на території, де виконують бойове завдання військовослужбовці частини, які беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а. с. 23-42).

Аналогічні висновки щодо причини смерті старшого лейтенанта ОСОБА_3 викладені у наказі командира військової частини - польова пошта В0259 від 28.12.2015 № 1753 «Про результати службового розслідування», яким, крім того, службове розслідування за фактом загибелі 23.12.2015 старшого лейтенанта ОСОБА_3 вважати завершеним, а ряд військовослужбовців притягнуто до дисциплінарної відповідальності (а. с. 43-53).

Наказом командира військової частини В0259 - польова пошта (по стройовій частині) від 23.02.2016 № 38 старшого лейтенанта ОСОБА_3, командира інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону, який помер 23.12.2015 в результаті вогнепального кульового наскрізного поранення голови з ушкодженням речовини головного мозку, внаслідок навмисного самоушкодження, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а. с. 30).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Пунктом 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 36 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ця Інструкція визначає порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями і військовозобов'язаними, які призвані на збори (далі - військовослужбовці), професійних захворювань, отриманих ними під час проходження військової служби (зборів), та аварій, що сталися у військових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях Збройних Сил України, структурних підрозділах центрального апарату ОСОБА_2 оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (далі - військові частини).

Згідно із пунктом 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 36 (у первісній редакції) дія цієї Інструкції поширюється на всі військові частини та на всіх військовослужбовців, крім військовослужбовців, які одержали травми або загинули під час ведення бойових дій.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 36 (у редакції наказу ОСОБА_2 оборони України від 14.01.2015 № 19, тобто, у редакції, чинній на момент загибелі ОСОБА_3А.) дія цієї Інструкції поширюється на всі військові частини та на всіх військовослужбовців, крім військовослужбовців, які одержали захворювання, поранення, контузію, травму, каліцтво або загинули під час ведення бойових дій, участі в антитерористичній операції, в особливий період.

Наказом Міністра оборони України від 11.12.2017 № 656, зареєстрованим в ОСОБА_2 юстиції України 19.01.2018 за № 81/31533, до наказу Міністра оборони України від 06.02.2011 № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрованого в ОСОБА_2 юстиції України 23.02.2001 за № 169/5360, були внесені зміни, зокрема, заголовок наказу викладено в такій редакції: «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», Інструкцію № 36 викладено у новій редакції, відповідно до пунктів 1, 3 якої ця Інструкція визначає порядок розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України (в тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України військовослужбовцями), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті під час виконання обов'язків військової служби та аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини). Дія цієї Інструкції поширюється на всі військові частини та на всіх військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції. Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку, як нещасні випадки, не підлягають. Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Порівняльний аналіз різних редакцій та граматичне тлумачення пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 36 (у редакції наказу ОСОБА_2 оборони України від 14.01.2015 № 19, тобто, у редакції, чинній на момент загибелі ОСОБА_3А.) дає підстави дійти висновку про те, що дія вказаної Інструкції не поширюється лише на тих військовослужбовців, які загинули не просто під час участі в антитерористичній операції чи в особливий період, а й під час ведення бойових дій.

Суд звертає увагу, що чинна редакція Інструкції № 36 не передбачає проведення розслідування лише у тому випадку, якщо військовослужбовці загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції, і такі випадки є бойовими людськими втратами і обліку, як нещасні випадки, не підлягають. При цьому, якщо смерть або загибель військовослужбовця настали в районі ведення бойових дій або проведення антитерористичної операції, проте не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, такі випадки розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

При вирішенні даного спору суд погоджується із доводами відповідача 2 про те, що смерть ОСОБА_3 настала під час його участі в антитерористичній операції та в особливий період.

Разом з тим, ні акт службового розслідування від 28.12.2015, ні інші матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що смерть ОСОБА_3 настала в районі та під час ведення бойових дій.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 82 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ця Інструкція визначає підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку).

Отже, службове розслідування за Інструкцією № 82 проводиться виключно стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення, та цією Інструкцією не регулюється порядок розслідування смерті військовослужбовців.

Відтак, суд не бере до уваги доводи відповідача 2, з покликанням на пункт 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 36 (у редакції наказу ОСОБА_2 оборони України від 14.01.2015 № 19, тобто, у редакції, чинній на момент загибелі ОСОБА_3А.), про те, що Інструкція № 82 на спірні правовідносини не поширюється, оскільки суду не надані докази настання смерті ОСОБА_3 в районі та під час ведення бойових дій, та погоджується із доводами позивача про те, що на випадок смерті військовослужбовця ОСОБА_3 вимоги Інструкції № 36 поширюються.

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 «Спеціальне розслідування нещасних випадків та випадків смерті військовослужбовців» Інструкції № 36 (у редакції наказу ОСОБА_2 оборони України від 14.01.2015 № 19, тобто, у редакції, чинній на момент загибелі ОСОБА_3А.), спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки зі смертельним або тяжким наслідком під час виконання обов'язків військової служби; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті під час виконання обов'язків військової служби.

Таким чином, випадок смерті військовослужбовця ОСОБА_3 підлягав спеціальному розслідуванню відповідно до вимог Інструкції № 36, проте таке розслідування безпідставно не було проведено.

На думку суду, висновки про причини смерті військовослужбовця ОСОБА_3 не могли бути встановлені в межах службового розслідування, призначеного відповідно до Інструкції № 82, та правового значення мати не можуть. Суд також вважає, що висновки про причини смерті військовослужбовця ОСОБА_3, викладені в акті службового розслідування від 28.12.2015, наказах командира військової частини В0259-польова пошта від 28.12.2015 № 1753 та від 23.02.2016 № 38, зроблені передчасно та не можуть вважатися об’єктивними з огляду на те, що базуються виключно на поясненнях військовослужбовців та лікарського свідоцтва, та такі висновки зроблені лише однією посадовою особою, яка проводила службове розслідування (заступником командира військової частини). Суд окремо звертає увагу, що за приписами пункту 3.3 Інструкції № 36 спеціальне розслідування випадків смерті військовослужбовців проводиться виключно комісією, а пунктом 3.6 цієї ж Інструкції визначено перелік обов’язкових матеріалів спеціального розслідування, до яких, зокрема, віднесено протокол огляду місця нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, висновки експертизи, медичні висновки про причини смерті або характер травми потерпілого, наявність у його організмі алкоголю або наркотиків тощо.

Суд при вирішенні цієї справи також враховує, що 24.12.2015 було розпочате кримінальне провадження № 12015050690002010 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, за фактом самогубства військовослужбовця ОСОБА_3, яке на даний час не завершене, що підтверджується листом від 06.02.2019 № 1318/505/07-2019 начальника слідчого відділу Мар'їнського відділення Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (а. с. 123). Тобто, станом на день вирішення цієї справи факт вчинення самогубства військовослужбовцем ОСОБА_3 за результатами досудового розслідування, яке триває більше трьох років, також не встановлений.

Вирішуючи взаємопов’язані позовні вимоги суд виходить з того, що за приписами частин першої, другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, суд має встановити, що оскаржуваними діями та рішеннями суб’єкта владних повноважень дійсно порушені права, свободи або законні інтереси позивача та здійснити їх захист.

Згідно із статтею 41 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

Як передбачено частинами першою, другою статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За правилами пункту «в» частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

На думку суду, оскаржуваними діями та рішенням порушуються права позивача, оскільки зазначення в акті службового розслідування від 28.12.2015 та наказі від 23.02.2016 № 38 причини смерті батька позивачки - військовослужбовця ОСОБА_3 (тобто, самогубство) позбавляє її права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Відтак, з наведених вище підстав, суд, погоджуючись із обраним позивачем способом захисту порушених прав, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Суд також вважає, що позивачем дотримані строки звернення до суду з цим позовом, оскільки відповідачі не спростували доводи позивача про те, що лише в серпні 2018 року позивачу стало відомо про порушення її прав після ознайомлення із зазначеними вище наказами та актом службового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На думку суду, оскільки спір доведено до суду з вини відповідача 2, тому сплачений позивачем судовий збір у сумі 1409,60 грн. згідно з квитанцією від 18.10.2018 (а. с. 64, 75), необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини В0259 - польова пошта (перейменованої з 01 липня 2017 року на військову частину А1008) щодо призначення проведення відповідно до Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82, службового розслідування за фактом смерті 23 грудня 2015 року старшого лейтенанта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, командира інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону військової частини В0259 - польова пошта під час виконання обов’язків військової служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини В0259 - польова пошта (перейменованої з 01 липня 2017 року на військову частину А1008) (по стройовій частині) від 23 лютого 2016 року № 38 в частині зазначення причини смерті (самоушкодження) старшого лейтенанта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, командира інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону військової частини В0259 - польова пошта під час виконання обов’язків військової служби.

Зобов’язати ОСОБА_2 оборони України призначити проведення спеціального розслідування за фактом загибелі 23 грудня 2015 року старшого лейтенанта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, командира інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону військової частини В0259 - польова пошта під час виконання обов’язків військової служби в порядку, визначеному Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 (зі змінами).

Стягнути з військової частини А1008 (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 265, ідентифікаційний код 26614751) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1409 гривень 60 копійок (одна тисяча чотириста дев’ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх