Ухвала суду № 80313015, 04.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 березня 2019 року м. Київ № 320/943/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСЬ-БУДІНВЕСТ"

до Державної фіскальної служби України,

Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСЬ-БУДІНВЕСТ" з позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Київській області від 05.09.2018 №906479/41685249 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.08.2018 № 1в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 01.08.2018 № 1в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України, а саме 21.08.2018.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Проте, всупереч вказаних вимог статті 160 КАС, позивач у позовній заяві не зазначив ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) щодо відповідачів.

Згідно з частиною третьою статті 161 КАС, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.132 КАС).

Положеннями абзацу першого частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою зазначеної статті, за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який поданий юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно з Законом України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 1 січня 2019 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921 гривня).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №3674-VI, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частинами першою та другою статті 9 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, отже при зверненя до суду з даним позовом позивачу необхідно було сплатити 3842,00 грн.

При цьому, позивач до позовної заяви додав платіжне доручення від 13.02.2019 № 292 на суму 1921,00 грн. та платіжне доручення № 285 від 28.01.2019 про сплату судового збору тільки у розмірі 1921,00 грн.

При цьому під час перевірки зарахування вказаних сум судового збору до спеціального фонду Державного бюджету судом встановлено, що платіжне доручення № 285 від 28.01.2019 на суму 1921 грн. зареєстровано за іншою справою, а саме 320/483/19, яка перебувала у провадженні Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.).

З огляду на вказане, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Таким чином за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір", а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову.

У свою чергу, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 320/483/19 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-Будінвест» було повернуто позивачу з усіма доданими документами.

Крім того, відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору може бути повернута за відповідним клопотанням саме у разі повернення позовної заяви. При цьому, Закон не обмежує у часі таке право сторони.

Суд звертає увагу позивача, що долучене до матеріалів справи платіжне доручення від 28.01.2019 № 285 слугує підтвердженням сплати судового збору у справі № 320/483/19, а тому не може вважатись належним доказом сплати судового збору в даній адміністративній справі № 320/943/19.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову судовий збір в повному обсязі сплачено не було, у зв'язку з чим позов не відповідає вимогам КАС України та підлягає залишенню без руху.

Тому, вказаний недолік позовної заяви позивач має усунути шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. за належними реквізитами його сплати.

Суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно до пункту п’ятого частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено обов’язок суду з’ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на оскарження рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.09.2018 № 906479/41685249 шляхом подання скарги до комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг.

Скаргу позивача рішенням комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг від 27.09.2018 № 32985/41685249/2, залишено без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.09.2018 № 906479/41685249 – без змін.

Водночас з даною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 26.02.2019, тобто з порушенням строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому позивачем подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач вказує, що ним було оскаржено рішення комісії ГУ ДФС у Київській області в адміністративному порядку до Комісії з розгляду скарг Державної фіскальної служби України, проте відповіді щодо результату розгляду скарги ним отримано не було. У свою чергу, позивач вказав, що лише 25.01.2019 в програмі електронної звітності «Соната» у рядку «рішення комісії з розгляду скарг» відображалася інформація-лист з позначкою помилка, при відновленні якого відобразилася інформація щодо наслідків розгляду скарги ТОВ «Рось-Будінвест комісією ДФС.

Позивач стверджує, що оскільки ТОВ «Рось-Будінвест» звернулось до комісії з розгляду скарг ДФС України із пропуском строку направлення скарги, її було відхилено комісією, а тому позивач не реалізував право на інстанцій не оскарження, тому до нього не повинні застосовуватися наслідки встановлені частиною четвертою статті 122 КАС України, зокрема тримісячний строк звернення до суду з даним позовом.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано скріншоти сторінок електронних ресурсів.

Водночас, суд зазначає, що з наданих суду доказів, а саме скріншотів сторінок електронних ресурсів суд не знаходить підтвердження щодо інформації про надходження листа (відповіді) комісії ДФС від 27.09.2018 саме 25.01.2019, проте вбачається надходження листів щодо інших дат з невідомим змістом.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов’язані з дійсним істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Інших доказів , які б підтверджували поважність пропуску строку звернення до суду позивачем надано не було.

Водночас, суд відхиляє посилання позивача про те, що ним не реалізовано право на інстанційне оскарження, а тому не може бути застосовано 3-х місячний строк звернення до суду, оскільки позивач в описовій частині позовної заяви вказує про те, що ним було подано скаргу на рішення комісії ГУ ДФС та надає відповідні докази.

У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачеві слід надати докази на підтвердження тих обставин, що зумовили пропуск строку звернення до суду з даним позовом.

Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду:

- позовної заяви, що відповідає вимог статті 160, с61 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) щодо відповідачів;

- доказів на підтвердження тих обставин, що об’єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду у строк передбачений законодавством;

- доказів сплати судового збору у сумі 1 921 грн. за розгляд даної адміністративної справи за належними реквізитами щодо його сплати.

Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України” за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позовну заяву ТОВ "Рось-будінвест" до Державної фіскальної служби України , Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.