Рішення № 80313005, 07.03.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року ЛуцькСправа № 140/189/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.12.2018 року № 25760/03-20-13-02/2529800065/ТД-ФС.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за наслідками проведення Головним управлінням ДФС у Волинській області фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору Управління Держпраці у Волинській області за порушення вимог статті 24 КЗпП України, постанови КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 111690,00 грн.

Вказану постанову відповідача про накладення штрафу позивач вважає незаконною з огляду на те, що у працівників ГУ ДФС у Волинській області за відсутності інформації про використанням позивачем праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин не було підстав для проведення фактичної перевірки. Позивач вказує на порушення процедури розгляду справи, зокрема неповідомлення її про розгляд справи, відсутності у відповідача підстав для притягнення її до відповідальності на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України та накладення на неї штрафу, оскільки на момент проведення перевірки відповідач володів відомостями та документами щодо належного оформлення трудових відносин з працівником ОСОБА_2

З врахуванням викладеного просила позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1).

Представник позивача в судове засіданні не прибув, просив справу розглядати за відсутності сторони позивача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. При цьому, від відповідача 05.03.2018 за вх. № 3276/19 на адресу суду надійшла заява про визнання позову (а.с.23).

Дослідивши письмові докази та пояснення, суд вважає , що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На підставі наказу від 26.11.2018 №4252 працівниками ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку магазину «Dress Code», що знаходиться в ТРЦ «ПортСіті» за адресою: місто Луцьк, вул. Сухомлинського,1, з метою використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету та складено акт.

Відповідно до акту перевіркою встановлено:27.11.2018 в 15:00 працівниками ГУ ДФС зроблена контрольна закупка шарфа чоловічого вартістю 380 грн. в магазині «Dress Code» в ТРЦ «ПортСіті», товар відпустила ОСОБА_2 наймана особа. Зі слів власника магазину ОСОБА_1, ОСОБА_2 працює в даному магазині з 27.11.2018 про що укладено трудову угоду і направлено повідомлення до податкового органу. Згідно баз даних ДФС станом на 16:00 інформація про прийняття на роботу ОСОБА_2 відсутня, що не відповідає вимогам статті 24 КЗпП України, постанови КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

На підставі даного акту перевірки 27.12.2018 відповідно до ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України Управлінням Держпраці у Волинській області винесено постанову №25760/03-20-13-02/2529800065/ТД-ФС про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 111690,00 грн. (а.с.13).

Вирішуючи спірні правовідносини в частині наявності підстав для накладення на позивача штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача та правомірності оскаржуваної постанови, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМ України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України № 295 від 26.04.2017 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України № 55 від 03.02.2016).

Відповідно до абз.2 п.2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Стосовно виявлених порушень законодавства про працю та зайнятість населення, які були допущені позивачем, суд враховує наступне.

Частиною 1 ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На думку відповідача ОСОБА_2 виконувала роботу 27.11.2018 без оформлення трудових відносин.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, з 1 січня 2018 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3723 гривні.

Таким чином, розмір штрафу, накладений постановою від 22 листопада 2018 року № ВЛ 784/3/АВ/ТД-ФС був розрахований так:

3723 * 30 *1 = 111690 грн., де

3723 – розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

30 – кратність розміру мінімальної заробітної плати;

1 – кількість працівників.

Згідно з ч.3 ст.265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

На думку суду відповідач не довів порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Судом встановлено, що на вимогу контролюючого органу позивач надав відповідачу копію наказу від 27.11.2018 №4 про прийняття на посаду ОСОБА_2

27.11.2018 повідомлення про прийняття працівника на роботу позивачем було адресовано податковому органу (а.с.12).

Згідно з квитанцією №2 пакет документів Луцькою ОДПІ прийнято 27.11.2018 о 16:43:50 реєстраційний номер НОМЕР_1(а.с.11).

З огляду на вищевикладене та враховуючи заяву відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку, що доводи, зазначені ГУ ДФС у Волинській області в акті про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору про те, що ОСОБА_2 фактично допущена до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, є безпідставними.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням спростованих під час судового розгляду справи порушень, викладених в акті ГУ ДФС у Волинській області від 27.11.2018, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27.12.2018 року № 25760/03-20-13-02/2529800065/ТД-ФС підлягає визнанню протиправною та скасуванню у судовому порядку.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача та враховуючи заяву відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню повністю.

Частиною 1 ст.142 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України “Про судовий збір” у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується квитанцією № 55 від 26 січня 2019 року (а.с.2).

Оскільки відповідачем визнано позовні вимоги в повному обсязі, тому позивачу з урахуванням ст.142 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України “Про судовий збір” слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків суми судового збору, сплаченого при зверненні до Волинського окружного адміністративного суду згідно з квитанцією №55 від 26 січня 2019 року у розмірі 960,50 грн.

Керуючись статтями 142, 243, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 39810267) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 грудня 2018 року № 25760/03-20-13-02/2529800065/ТД-ФС.

Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вулиця Січових Стрільців, будинок 43, код НОМЕР_2) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до Волинського окружного адміністративного суду за квитанцією №55 від 26 січня 2019 року, що складає 960,50 грн. (дев’ятсот шістдесят гривень 50 коп.).

Оригінал квитанції №55 від 26 січня 2019 року залишити в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук