Рішення № 80312947, 25.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2019 року (11 год.50 хв.)Справа № 0840/3566/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0015631305 від 03.05.2018; вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування №Ф-0015621305 від 03.05.2018.

В обґрунтування позовної заяві вказано, що позивачем для виготовлення готової продукції укладені договори із ДП «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України по Запорізькій області №99» - виконавець. За умовами таких договорів виконавець виготовляв продукцію із сировини позивача. Проте, під час перевірки перевіряючими зроблений висновок про відсутність одиниць виміру використаного матеріалу на виготовлення продукції, про відсутність інформації щодо найменування виготовленої продукції та кількісно-вартісного показника на одиницю продукції. В акті перевірки вказано про недоведеність зв’язку документів на придбання матеріалів та комплектуючих, з валовими витратами, відображеними у податковій звітності. Позивач не погоджується із висновками податкового органу про завищення валових витрат. Вказує, що позивачем надано до перевірки всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують придбання сировини, матеріалів тощо. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв’язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 16.10.2018.

У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 12.11.2018.

Ухвалою суду від 12.11.2018 провадження у справі зупинялось до 11.12.2018.

11.12.2018 провадження у справі поновлено та ухвалою суду від 11.12.2018 провадження у справі зупинено до 21.01.2019.

21.01.2019 провадження у справі поновлено та протокольною ухвалою від 21.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справі по суті на 21.01.2019.

Ухвалою суду від 21.01.2019 провадження у справі зупинено до 25.02.2019.

Ухвалою суду від 25.02.2019 провадження у справі поновлено.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Також вказав, що ДП «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України по Запорізькій області №99», яке виготовляло продукцію є державним підприємством із суворим режимом. Позивач поставляв на вказане підприємство сировину, із якого виготовлявся товар. Всі первинні документи відповідають вимогам законодавства та надані перевіряючим особам під час проведення перевірки.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 35892 від 08.11.2018). Вказав, що під час перевірки позивача встановлено заниження єдиного внеску, військового збору, податку з доходів фізичних осіб та завищення податкових зобов’язань. Так, перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат. Вказує, що позивач не надав до перевірки калькуляційні картки на виготовлену продукцію, документи, які підтверджують передачу сировини від позивача до виконавця, технічну документацію на обладнання. Під час перевірки встановлено відсутність одиниць виміру використаного матеріалу на виготовлення продукції. А відсутність у позивача виробничих приміщень, найманих працівників, документів щодо передачі сировини та отримання готової продукції не дає змоги підтвердити факт правомірного включення позивачем валових витрат, а також унеможливлює здійснення діяльності з виробництва дерев’яних виробів. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 25.02.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд з’ясував наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа – підприємець 17.06.2008 за адресою: 69096, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за №2 103 0000 00004 4249 від 17.06.2008.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є діяльність з виробництва дерев’яної тари (КВЕД 16.24).

На підставі затвердженого плану – графіку проведення документальних планових перевірок суб’єктів господарювання на 2018 рік, направлення №90 від 14.03.2018, виданого ГУ ДФС у Запорізькій області та копії наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №608 від 23.02.2018 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», повідомлення №178/1087/14/08-01-13-05-09 від 01.03.2018, відповідачем проведена документальна планова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного т іншого законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та плати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з 01.01.2014 по 31.12.2017. За результатами проведеної перевірки складений ОСОБА_2 №293/08-01-13-05/НОМЕР_3 (далі - ОСОБА_2).

Під час перевірки встановлені порушення, які відображені в ОСОБА_2, а саме:

п.2 ч.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діяла з 2011 по 2015), п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діє з 01.01.2016 ) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI зі змінами та доповненнями, а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2015 -2016 на загальну суму 156 877,86 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 79 706,70 грн., за 2016 рік на суму 77 171,16 грн.;

пп.164.1.3. п.164.1 ст.164, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 39 053,87 грн., в т.ч. за 2015 у сумі 9 229,33 грн., за 2016 у сумі 14 304,86 грн., за 2017 у сумі 15 519,69 грн.;

пп.164.1.3. п.164.1.ст.164, п.77.2 ст.177, пп.177.4.1., п.п.177.4.3, п.п.177.4.4. п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 474 612,32 грн., в т.ч. за 2015 у сумі 116 717,78 грн., за 2016 у сумі 171 658,27 грн., за 2017 у сумі 186 236,27 грн.

Позивачем 17.04.2018 подані заперечення на акт документальної планової невиїзної перевірки №293/08-01-13-05/205541172.

За результатами розгляду заперечень позивача відповідачем була конкретизована дата складання акту документальної планової невиїзної перевірки - 11.04.2018.

10 травня 2018 року ФОП ОСОБА_3 отримана відповідь на заперечення до акту документальної планової невиїзної перевірки №293/08-01-13-05/НОМЕР_3 від 11.04.2018 (вих. №2751/14/08-11-13-05-05 від 26.04.2018), відповідно до якої не враховані доводи платника податків щодо безпідставності донарахування грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 .

За результатами розгляду заперечень ФОП ОСОБА_3, ГУ ДФС у Запорізькій області не були враховані первинні бухгалтерські документи, платіжні документи, підтверджуючі здійснення господарських операцій з постачальниками, що призвело до невірного визначення грошових зобов’язань по податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_3

Відповідно до абз.4 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, рішення про визначення грошових зобов’язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

За результатами проведеної перевірки та розгляду заперечень відповідачем прийняті:

податкове повідомлення – рішення №0015641305 від 03.05.2018 на загальну суму 593 265,41 грн., в т.ч. грошове зобов’язання у сумі 474 612,32 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 118 653,09 грн., яким ФОП ОСОБА_3 визначені грошові зобов’язання та штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2017;

податкове повідомлення – рішення №0015651305 від 03.05.2018 на загальну суму 48 817,35 грн., в т.ч. грошове зобов’язання у сумі 39 053,88 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 9 763,47 грн., яким ФОП ОСОБА_3 визначені грошові зобов’язання з військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2017;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0015631305 від 03.05.2018 на загальну суму 39 346,24 грн., в т.ч. за 2015 рік – 23 912,01 грн., за 2016 рік – 15 434,23 грн.;

вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування №Ф-0015621305 від 03.05.2018 на суму 156 877,86 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, у перевіреному періоді ФОП ОСОБА_3 здійснювала господарську діяльність з виготовлення дерев’яної тари (дерев’яні піддони, кабельні дерев’яні барабани), які у подальшому відвантажувались на адресу підприємств – покупців: ТОВ «Запорізький завод кольорових металів», ПрАТ «Запорізький кабельний завод», ТОВ «Транс - Логістік», ТОВ «Техпровід», тощо.

Для виготовлення готової продукції ФОП ОСОБА_3 придбавалась сировина - деревина, пиломатеріали, прокат арматурний, цвяхи, фарба, шайби, гайки та замовлялись послуги – транспортні послуги, транспортно – експедиційні послуги, промислові послуги з виготовлення кабельних дерев’яних барабанів, послуги термообробки та маркування дерев’яної тари.

Основними постачальниками сировини та матеріалів ФОП ОСОБА_3 є: ТОВ «ТД «ІКАР», ТОВ «ТД «МЕТІДА», ТОВ ВКМП «ВОЛСТАС», ПП «Техноімпекс», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ТОВ «Грандмет».

Основними виконавцями транспортних послуг, транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_3 у перевіреному періоді є: ТОВ «Транс-Логістік», ТОВ ВКМП «ВОЛСТАС», ФОП ОСОБА_11, ТОВ «СИНЄВИР».

Щодо податкового повідомлення-рішення №0015641305 від 03.05.2018, суд зазначає наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків – фізичними особами затверджений Наказом Міністерства Фінансів України №395 від 14.03.2013 , зареєстрований у Міністерстві Юстиції України 12.04.2013 за №607/23139 (далі за текстом – Наказ №395).

Згідно з п.1.4 розділу І Наказу №395, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень – довідка.

Акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.1.7 розділу І Наказу №395, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та повною мірою, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що в порушення п.1.7. розділу І Наказу №395, в акті документальної планової невиїзної перевірки не викладені чітко, об’єктивно та повною мірою, крім того, не зазначені посилання на первинні або інші документи обліку ФОП ОСОБА_3В, які свідчать про порушення правил ведення обліку доходів та витрат та, як наслідок, заниження валового доходу за 2015 та 2016 роки.

Згідно з п.2.3.1 п.2.3. розділу ІІ Наказу №395, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані, зокрема, інформацію про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод – суцільний, вибірковий).

На виконання п.2.3.1 п.2.3. розділу ІІ Наказу №395, у п.1.12. розділу І акту документальної планової невиїзної перевірки №293/08-01-13-05/НОМЕР_3 від 11.04.2018 зазначено, При перевірці використано: Валовий дохід, зазначено по період охоплення перевіркою з 01.01.2015 по 31.12.2017, суцільним порядком: п.2. Первинні документи: договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт, товарно – транспортні накладні, акти звірок взаєморозрахунків, видаткові накладні, книга обліку доходів тощо; п.3 Банківські виписки про рух грошових коштів по розрахункових рахунках; п.4. Книги обліку доходів та витрат.

Судом встановлено, що зазначена у п.1.12. розділу І акту документальної планової невиїзної перевірки №293/08-01-13-05/НОМЕР_3 від 11.04.2018 інформація про документи, які використані під час проведення перевірки спростовують твердження ГУ ДФС у Запорізькій області про ненадання первинних та інших документів обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_3 для проведення перевірки.

Згідно з п.2.3.1 п.2.3. розділу ІІ Наказу №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Судом встановлено, що в порушення приписів, передбачених пп.2.3.1 п.2.3. розділу ІІ Наказу №395, ГУ ДФС у Запорізькій області не зазначено зміст виявлених порушень, фактів заниження сум доходу та витрат від здійснення господарської діяльності за 2015-2017 роки, не зазначені періоди (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операції, в результаті яких здійснено ці порушення; відсутній факт відмови ФОП ОСОБА_3 у наданні документів та акт про відмову у наданні засвідчених належним чином копій документів, які були надані ФОП ОСОБА_3 під час проведення перевірки, не складався.

З метою виготовлення продукції та подальшого її продажу між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та Державним Підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної Пенітенціарної Служби (ДПтС) України в Запорізькій області №99» (Виконавець) укладені договори про надання послуг №Г-7 від 05.01.2015; №Г-1 від 04.01.2016; №Г-1 від 03.01.2017.

Відповідно до умов п.п.1.1 зазначених вище договорів, Виконавець зобов’язується за завданням Замовника надати послуги з виготовлення продукції, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п.п.2.1 Договору про надання послуг №Г-7 від 05.01.2015, Виконавець надає Замовнику послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №8 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 3 385,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №10 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 3 695,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №12 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 5 445,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №14 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 7 180,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №14Б у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 7 525,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №17 у кількості 100 шт. на загальну суму 11 280,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №20 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 15 085,00 грн.

Загальна сума договору складає 53 595,00 грн., ПДВ (20%) – 10 719,00 грн.

Згідно п.п.2.2 Договору, Замовник здійснює оплату на умовах 100% передплати.

Між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та Державним Підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99» (Виконавець) укладена Додаткова угода №1 від 06 січня 2015 до договору про надання послуг №Г-7 від 05.01.2015, згідно якої до Договору доданий п.2.3 «З метою виготовлення продукції, Замовник забезпечує Виконавця сировиною, комплектуючими, витратними матеріалами для виконання робіт за Договором. Сировина, комплектуючі, витратні матеріали є власністю Замовника та підлягають списанню з балансу Замовника щомісячно. Підставою для списання сировини, комплектуючих, витратних матеріалів є акти виконаних робіт, складені між Замовником та Виконавцем».

Між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та Державним Підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99» (Виконавець) укладена Додаткова угода до договору про надання послуг №Г-7 від 05.01.2015 року, згідно якої до Договору внесені зміни, а саме: послуга з виготовлення дерев’яного кабельного барабану №12 у кількості 105 шт. на загальну суму 5 780,25 грн., послуги з виготовлення піддона дерев’яного у кількості 700 шт. на загальну суму 3 500,00 грн.

Загальна сума Договору складає 57 970,25 грн., ПДВ (20%) – 11 594,05 грн.

Згідно з п.п.2.1 Договору про надання послуг №Г-1 від 04.01.2016 року, Виконавець надає Замовнику послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №12 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 4 700,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №10 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 3 180,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №20 у кількості 50 шт. на загальну суму без ПДВ 9 507,50 грн. дерев’яних кабельних барабанів №17,18 у кількості 50 шт. на загальну суму без ПДВ 7 095,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №14Б у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 9 630,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №14 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 9 050,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №10 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 4 145,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №8 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 3 535,00 грн.

Загальна сума Договору складає 56 957,50 грн., ПДВ (20%) – 11 391,50 грн.

Між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та Державним Підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99» (Виконавець) укладена Додаткова угода №1 від 04 січня 2016 до договору про надання послуг №Г-1 від 04.01.2016, згідно якої до Договору доданий п.2.3 «З метою виготовлення продукції, Замовник забезпечує Виконавця сировиною, комплектуючими, витратними матеріалами для виконання робіт за Договором. Сировина, комплектуючі, витратні матеріали є власністю Замовника та підлягають списанню з балансу замовника щомісячно. Підставою для списання сировини, комплектуючих, витратних матеріалів є акти виконаних робіт, складені між Замовником та Виконавцем».

Між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та Державним Підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99» (Виконавець) укладена Додаткова угода №1а від 25.04.2016 до договору про надання послуг №Г-1 від 04.01.2016, згідно якої до Договору внесені зміни, а саме: послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №7,6,5, відпускна ціна за одиницю товару без ПДВ – 26,75 грн., з ПДВ – 32,10 грн.; послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №10, відпускна ціна за одиницю товару без ПДВ – 48,25 грн., з ПДВ – 57,90 грн.; послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №12, відпускна ціна за одиницю товару без ПДВ – 72,10 грн., з ПДВ – 86,52 грн.; послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №8, відпускна ціна за одиницю товару без ПДВ – 26,20 грн., з ПДВ – 31,44 грн.; послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №12, відпускна ціна за одиницю товару без ПДВ – 49,50 грн., з ПДВ – 59,40 грн.; послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №14, відпускна ціна за одиницю товару без ПДВ – 95,10 грн., з ПДВ – 114,12 грн.; послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №14Б, відпускна ціна за одиницю товару без ПДВ – 100,95 грн., з ПДВ – 121,14 грн.; послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №17,18, відпускна ціна за одиницю товару без ПДВ – 149,10 грн., з ПДВ – 178,92 грн.; послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №20, відпускна ціна за одиницю товару без ПДВ – 199,70 грн., з ПДВ – 239,64 грн.

Згідно з п.п.2.1 Договору про надання послуг №Г-1 від 03.01.2017 року, Виконавець надає Замовнику послуги з виготовлення продукції – дерев’яних кабельних барабанів №7,6,5 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 5 790,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №16 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 32 565,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №8 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 8 345,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №10 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 10 425,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №12 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 15 340,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №14 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 20 170,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №14Б у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 21 075,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №17,18 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 31 720,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №20 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 42 370,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №10 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 7 320,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №12 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 10 685,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №8 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 5 610,00 грн., дерев’яних кабельних барабанів №14 у кількості 100 шт. на загальну суму без ПДВ 15 060,00 грн.

Загальна сума Договору складає 226 475,00 грн., ПДВ (20%) – 45 295,00 грн.

Між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та Державним Підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99» (Виконавець) була укладена Додаткова угода №1 від 04 січня 2016 року до договору про надання послуг №Г-1 від 04.01.2016, згідно якої до Договору доданий п.2.3 «З метою виготовлення продукції, Замовник забезпечує Виконавця сировиною, комплектуючими, витратними матеріалами для виконання робіт за Договором. Сировина, комплектуючі, витратні матеріали є власністю Замовника та підлягають списанню з балансу Замовника щомісячно. Підставою для списання сировини, комплектуючих, витратних матеріалів є акти виконаних робіт, складені між Замовником та Виконавцем».

Судом встановлено, що згідно первинних бухгалтерських документів, оформлених між ФОП ОСОБА_3 та постачальниками сировини, ФОП ОСОБА_3 придбавалась сировина та комплектуючі – пиломатеріали, прокат арматурний, кутники, цвяхи, гайки, болти, шпильки, розчинники, фарба для ґрунтування, тощо. Зазначена сировина транспортувалась від постачальників на адресу безпосереднього виробника готової продукції - Державного Підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99», що підтверджено належним чином складеними товаросупровідними документами: накладними, товарно-транспортними накладними.

Послуги з виготовлення готової продукції підтверджуються належно та своєчасно складеними між ФОП ОСОБА_3 та Державним Підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99» актами виконаних робіт (послуг) та накладними на відвантаження готової продукції.

Так, податковим органом зазначено, що ФОП ОСОБА_3 в ході перевірки були надані відомості про рух матеріалів, затверджених Виконавцем - Державним Підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99». Під час дослідження відомостей встановлено відсутність одиниць виміру використаного матеріалу на виготовлення продукції, відсутня будь яка інформація щодо найменування виготовленої продукції та кількісно - вартісного показника на одиницю продукції.

Судом встановлено, що акт документальної планової невиїзної перевірки №293/08-01-13-05/НОМЕР_3 від 11.04.2018, містить вичерпну інформацію щодо оприбуткованої ФОП ОСОБА_3 сировини, комплектуючих та матеріалів, які використані при виготовленні готової продукції, дані щодо вартості послуг з виготовлення продукції та її найменування (сторінки 59-116 акту перевірки) та приходить до висновків про необґрунтоване неврахування витрат господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, які фактично були понесені підприємцем та безпосередньо пов’язані з отриманням доходу від провадження діяльності.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 04.04.2018 по справі №810/4751/13-а, умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі оформлених документів зробити висновок про те, що витрати практично понесені.

Послуги, отримані ФОП ОСОБА_3 від Державного Підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99», по суті є діяльністю, яка має матеріальне вираження – виготовлення готової продукції – кабельних дерев’яних барабанів та дерев’яних піддонів.

За приписами п. п.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Пунктом 73.3. ст.73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платника податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин, зокрема, у разі проведення зустрічної звірки.

Згідно п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв’язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у Запорізькій області при проведенні документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 не використані повноваження, надані фіскальному органу п.73.3, п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, по - перше, на проведення зустрічної звірки між ФОП ОСОБА_3 та Державним Підприємством «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99», по-друге, на витребування пояснень та їх документального підтвердження від підприємства – виробника готової продукції щодо кількості отриманої сировини, кількісно-вартісних показників на одиницю продукції, калькуляційних карток на виготовлену продукцію.

Відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не підтверджений факт придбання сировини, матеріалів, комплектуючих, які в подальшому використані у господарській діяльності позивача.

Суд зазначає, що калькуляційні картки на виготовлену продукцію, звіти виробництва готової продукції, технічна документація на обладнання, яке використано при виробництві продукції є документами, які безпосередньо відносяться до господарської діяльності саме виробника готової продукції - Державного Підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99», а відтак, посилання податкового органу на відсутність вказаних документів у позивача є безпідставними.

Розмір витрат позивача на виготовлення одиниці продукції встановлений Нормами списання матеріалів на виготовлення барабанів кабельних дерев’яних, затверджених до кожного договору про надання послуг, укладеного між Позивачем та ДП «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99» за 2015-2017 роки.

Розмір фактично понесених витрат позивача підтверджується актами списання матеріалів на виробництво, затвердженими та підписаними як позивачем так і безпосереднім виробником (ДП «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління ДПтС України в Запорізькій області №99») дерев’яних кабельних барабанів та дерев’яних піддонів.

Обов’язки платника податків визначені статтею 16 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

За приписами абз.1 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. «а» п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, платники податку зобов’язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов’язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено ст. 177 Податкового кодексу України.

Згідно з п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця.

Відповідно до п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат. Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення обліку залишків товарних запасів, обліку кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, тощо фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування.

Акт перевірки №293/08-01-13-05/НОМЕР_3 від 11.04.2018 не містить жодних зауважень щодо ведення ФОП ОСОБА_3 облікових документів, не заповнення або неналежне заповнення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність» для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Згідно з п.3.1. розділу 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88, облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, угрупування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Отже, дія Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХIV не поширюється на таку категорію суб’єктів господарювання як фізичні особи - підприємці, які ведуть спрощений облік доходів та витрат та відображають результати господарської діяльності у Книзі обліку доходів та витрат.

Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат (пп.177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України);

суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи – підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи – підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця(пп.177.4.3 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 -177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп.177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Таким чином, перевіряючим необґрунтовано встановлено завищення суми витрат господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 за 2015 рік на 10 288,00 грн. (сума сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 2015 рік); на 1069,53 грн. (сума сплаченого податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік); за 2016 рік у сумі 17 769,84 грн. (сума сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 2016 рік).

Судом встановлено, що в порушення зазначених законодавчих приписів, податковим органом при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, не включені до складу витрат господарської діяльності первинні документи, підтверджуючі транспортні витрати, розрахунково – касове обслуговування, послуги у сфері інформатизації, придбання сировини, матеріалів, комплектуючих за 2015-2017 роки, які обґрунтовують понесення витрат, які безпосередньо пов’язані з отриманням доходу.

Неврахування первинних документів, підтверджуючих склад витрат господарської діяльності – витрати на сировину, матеріали, товари, транспортні послуги, що є підґрунтям для виготовлення (продажу) продукції, призвело до виявлення необґрунтованого порушення пп.164.1.3. п.164.1 ст.164, п.77.2 ст.177, пп.177.4.1, пп.177.4.3, пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 474 612,32 грн., в т.ч. за 2015 рік у сумі 116 717,78 грн., за 2016 рік у сумі 171 658,27 грн., за 2017 рік у сумі 186 236,27 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що податкове повідомлення – рішення №0015641305 від 03.05.2018 на суму 593 265,41 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже не є правомірним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення – рішення №0015651305 від 03.05.2018, суд зазначає наступне.

Порядок справляння військового збору визначено п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України із змінами, внесеними Законом України від 31.07.2014 № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинність з 03.08.2014. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доході фізичних осіб – підприємців є 2015 рік.

Так, згідно з нормами п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України встановлено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, а саме: фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування збором з 1 січня 2015 року є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерелом їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи (прибуток), що отримані з джерел за межами України. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у п.171.2 статті 171 Податкового кодексу України , особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування до бюджету) податку з інших доходів, є: а) податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку – для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов’язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Отже, фізичні особи – підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотка чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Як зазначено у акті перевірки, розбіжність між нарахуванням та сплатою військового збору за 2015-2016 роки виникла у результаті порушень, викладених в розділі 2.2.1 та 2.2.2 даного акту.

Неврахування первинних документів, підтверджуючих склад витрат господарської діяльності – витрати на сировину, матеріали, товари, транспортні послуги, що утворюють підґрунтя для виготовлення (продажу) продукції, призвело до необґрунтовано встановленого порушення пп.164.1.3. п.164.1.ст.164, п.77.2 ст.177, пп.177.4.1., пп.177.4.3, пп.177.4.4. п.177.4 ст.177, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, внаслідок чого ГУ ДФС у Запорізькій області встановлено заниження грошового зобов’язання з військового збору, обчисленого з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 39 053,87 грн., в т.ч. за 2015 рік у сумі 9 229,33 грн., за 2016 рік у сумі 14 304,86 грн., за 2017 рік у сумі 15 519,69 грн.

Таким чином, податкове повідомлення – рішення №0015651305 від 03.05.2018 на суму 48 817,35 грн. є таким, що підлягає скасуванню.

Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0015631305 від 03.05.2018 та вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування №Ф-0015621305 від 03.05.2018 є такими, що прийняті безпідставно, а тому підлягають скасуванню з огляду наступне.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VI).

Зокрема, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (пп.7.1.2 п.7.1 ст.7 Закону України № 2464-VІ).

Згідно з п.4 та п.5 ч. 1 ст.1 Закону України № 2464-VІ, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 6 Закону України №2464-VІ визначені права та обов'язки платника єдиного соціального внеску, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, у якому отримано дохід (прибуток).

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для платників, визначених у статті 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відсотка визначеною статтею 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8 Закону України №2464-VІ).

Відповідно до п.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ, особи, визначені у п.4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до цього закону пенсію або соціальну допомогу.

ФОП ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №2055411725 від 22.08.2011.

Відповідно до вимог п.4.ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов'язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, за 2017 рік ФОП ОСОБА_3 не нараховувала та не сплачувала єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Як зазначено у акті планової документальної невиїзної перевірки, за 2015-2016 роки розбіжність між нарахуванням та сплатою єдиного соціального внеску виникла у результаті порушень, викладених в розділі 2.2.1 та 2.2.2 даного акту.

Проведеною перевіркою встановлено заниження за 2015-2016 суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% (у періоді з 01.01.2014), 22% (з 01.01.2016) на загальну суму 580 480,2 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 229 702,4 грн., за 2016 рік у сумі 350 777,8 грн., що в свою чергу призвело до порушення п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування» від 07.08.2010 року №2464-VI зі змінами та доповненнями.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість встановлено порушення п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діяла з 2011 по 2015р), п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діє з 01.01.2016) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування», а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки на загальну суму 156 877,86 грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 79 706,70 грн., за 2016 рік на суму 77 171,16 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій за 2015 рік на суму 23 912,01 грн. (79 706,70 грн.*10%*3 періоди); за 2016 рік на суму 15 434,23 грн. (77 171,16 грн.*10%*2 періоди).

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в ОСОБА_2 перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_2 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб’єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 8383,07 грн

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69096, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_3) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, вимоги та рішення, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлень рішення від 03.05.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0015631305 від 03.05.2018; вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування №Ф-0015621305 від 03.05.2018, які винесені Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8383,07 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят три гривні 07 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.03.2019.

Суддя Ю.В. Калашник