Ухвала суду № 80312787, 07.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

07 березня 2019 р. Справа №805/4738/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення і постановлення окремої ухвали в адміністративній справі за її позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з дня припинення її виплати; зобов’язано Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, і сплатити заборгованість по ній з дня припинення її виплати; в задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Вказаним судовим рішенням також стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 234,93 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 469,87 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 повторно звернулася до суду з аналогійним клопотанням, в якому зазначала, що отримала відповідь відповідача від 06 лютого 2019 року №140/K-01-01-08 на її звернення, в якій орган Пенсійного фонду України, вважаючи, що ним судове рішення виконано в повному обсязі, а саме поновлено виплату пенсії, фактично відмовляється виконати судове рішення в частині сплатити заборгованості по пенсії, яка виникла з дня припинення її виплати.

У зв’язку з наведеним, просила встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та на підставі п. 9 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України постановити окрему ухвалу щодо можливого кримінального правопорушення зі сторони відповідача.

Розглянувши клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначені Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 1 Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Кодексу).

Спір в даній справі розглянутий і вирішений судом шляхом ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах віднесено до процесуальних питань, що пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, і врегульовано ст. 382 розд. IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 8 ст. 382 Кодексу судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця).

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просив позивач, є правом суду, а не обов’язком, яке не виключає існування принципу обов’язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що таке зобов’язання суб’єкта владних повноважень є правом, а не обов’язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі №823/1265/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом з тим, до клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач додала лист Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 06 лютого 2019 року №140/K-01-01-08.

У вказаному листі орган Пенсійного фонду України повідомив позивача про те, що у грудні 2018 року ним виконано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року в справі № 805/4738/18-а - проведено поновлення та нарахування пенсії з 01 квітня 2017 року; виплата поточної пенсії відбулася у січні 2019 року через відділення АТ «Ощадбанк». Недоотримана пенсія за період з 01 квітня 2017 року по «31.18.2018 року» в загальній сумі 102679,44 грн. облікована Управлінням та виплачуватиметься згідно з вимогами та на умовах окремого порядку відповідно до п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365. Вважав, що враховуючи те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, тому судове рішення виконано в повному обсязі.

З клопотання позивача, що подано до суду, вбачається, що після отримання вказаного листа, вона не погоджувалася з бездіяльністю відповідача щодо повного виконання судового рішення.

Питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульовано ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 Кодексу за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу, тобто окрему ухвалу.

Винесення судом окремої ухвали на стадії виконання судового рішення можливо лише при вирішенні заяви, що подана в порядку, що передбачений ст. 383 Кодексу.

Разом з тим з відповідною заявою в порядку, що передбачений ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач до суду не зверталася.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання.

Крім того, позивач не позбавлена можливості примусового виконання судового рішення, що в таких категоріях справ як ця покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі і постановлення окремої ухвали відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і окремо від рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 07 березня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.