Рішення № 80312661, 19.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Справа № 160/7354/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.,

при секретарі судового засідання – Музиці Я.І.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області в особі першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

02.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області в особі першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_3, у якому просить:

- скасувати наказ №92-д “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Д.” від 04.09.2018 року;

- зобов’язати відповідача у справі відшкодувати ОСОБА_1 завдану йому моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було отримано копію наказу першого заступника начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_3 №92-д від 04.09.2018 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Д.». Вказаним наказом відповідачем, було оголошено ОСОБА_1 догану за неналежне виконання наказів та доручень начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених протоколом загальних зборів державних службовців головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 02.06.2016р., порушення виконавської та трудової дисципліни. Вважаючи наказ протиправним та таким, що порушує права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того, позивач вважає, що діями відповідача йому було завдано значної моральної шкоди і шкоди його здоров'ю, оскільки крім вище зазначеного, позивач вимушений внаслідок, на його думку, незаконних дій відповідача, після перенесеного ним гострого інфаркту міокарду їздити до м. Дніпро на судові засідання, ризикуючи щоразу залишитися без кваліфікованої медичної допомоги під час чергової поїздки. Вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Ухвалою суду від 03.10.2016 року було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року було зупинено провадження в адміністративній справі у зв’язку із перебуванням позивача на лікуванні в умовах денного стаціонару.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду у судовому засіданні.

18.10.2019 року від відповідача надійшов письмовий відзив проти позову, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та зазначив, що відповідно до наказу начальника Головного управління ОСОБА_4 від 24.07.2018 року № 75-д «Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1Д.» було відкрито дисциплінарне провадження щодо головного державного інспектора відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління ОСОБА_1. При цьому позивач ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, відмовився, про що складено акт від 03.09.2018 року. Відповідач вважає, що ним правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства було 04.09.2018 року прийнято наказ № 92-д «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Д.», яким відповідно до пунктів 5, 6 статті 65 Закону України «Про державну службу» за неналежне виконання наказів та доручень начальника Головного управління, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених протоколом загальних зборів державних службовців Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 02.06.2016 року № 1, порушення виконавської та трудової дисципліни, ОСОБА_1, головному державному інспектору відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління, оголошено догану, а тому він не підлягає скасуванню. Стосовно вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн., відповідач зазначає, що чинне законодавство України покладає обов'язок доказування наявності моральної (немайнової) шкоди, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується саме на позивача. Проте, всупереч вказаному, до матеріалів позовної заяви позивачем ОСОБА_1 не додано жодних документів, що підтверджують факт погіршення здоров'я позивача ОСОБА_1 у зв'язку з обставинами даної судової справи, та факт звернення позивача ОСОБА_1 до лікувально-профілактичних закладів в зв'язку з таким погіршенням здоров'я. З огляду на викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Від позивача надійшла відповідь на відзив у справі, в якому ОСОБА_1 зазначає, що відповідач у наданому ним відзиві вказує на той факт, що наказом №92-д «Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Д.» від 04.09.2018 року на позивача було накладене дисциплінарне стягнення начебто за неналежне виконання наказів та доручень начальника головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку або порушення виконавської чи трудової дисципліни. В той же час відзив, як і оскаржуваний наказ, не містить жодного факту дисциплінарних проступків начебто вчинених позивачем, також відповідачем не наведено жодного факту неналежного виконання позивачем наказів та доручень начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку або порушення виконавської чи трудової дисципліни. Стосовно того, що відповідач зазначає про те, що позивач відмовився від надання до дисциплінарної комісії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області пояснень щодо подій, які відбувались під час відрядження позивача 18.06.2018 року та складання акту від 03.09.2018 року, позивач зазначає, що вказане твердження є необгрунтованим та помилковим, оскільки ОСОБА_1 була направлена копія письмової заяви до дисциплінарної комісії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 25.07.2018 року. Також позивач не погоджується і з твердженням відповідача про те, що позивачем не надано медичних документів, які б підтверджували факт погіршення здоров'я, оскільки останнім було надано відповідачу лікарняний лист серія АГШ №722835, який свідчить про те, що в період з 05.09.2018 по 14.09.2018 року у позивача відбулося погіршення стану здоров'я (шифр МКХ-10 120.8 - стенокардія напруги) після того, як позивачу 04.09.2018 року в усній формі повідомили про накладення на дисциплінарного стягнення. Також, в якості доказу нанесення шкоди здоров'ю, позивачем було надано до суду копії чеків №64884, 64885, 132074, 132075 про придбання ліків, що були призначені лікарем для постійного вживання, з метою забезпечення підтримки життєдіяльності. Також позивач зазначив, що внаслідок, на його думку, незаконних дій відповідача, ОСОБА_1 на даний час потребує подальшого лікування та реабілітації.

08.11.2018 року від відповідача надійшли заперечення, в яких останній зазначив, що самим позивачем ОСОБА_1 як в позовній заяві, так і в доданій позивачем до матеріалів справи заяві від 25.07.2018 року, зазначено, що завдання відрядження ним виконано не було в зв'язку з участю начальника відділу персоналу ОСОБА_5 в засіданні дисциплінарної комісії в період з 13 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. Про що також власноручно написано позивачем ОСОБА_1 в посвідченні про відрядження №361. Однак слід зазначити, що завдання відрядження, пов'язане з ознайомленням з кадровими наказами, можливо було вирішити в робочий час до 17 год. 00 хв. з будь-якими спеціалістами відділу персоналу, присутніми в цей час на робочих місцях (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9Б.), проте до зазначених спеціалістів відділу персоналу чи до інших посадових осіб Головного управління позивач ОСОБА_1 не звертався ні усно, ні письмово, заяви про необхідність забезпечення виконання завдання його відрядження не надавав. Тому твердження позивача ОСОБА_1 як в позовній заяві, так і в відповіді на відзив, щодо неможливості виконання завдання необґрунтовані та не підтверджені доказами. Стосовно моральної шкоди, відповідач зазначив, що позивач заявляє моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн., в тому числі і пов'язуючи її зі станом свого здоров'я, однак при цьому до відповіді на відзив позивачем надано копії чеків медичних препаратів на загальну суму лише 220 грн. 23 коп. Крім того, позивач посилається на лист непрацездатності серія АГШ № 722835, в якому вказаний діагноз первинний та діагноз заключний «ІХС (ішемічна хвороба серця). Стенокардія напруги». При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 8 Виписки із медичної карти стаціонарного хворого кардіологічного відділення для хворих на інфаркт міокарда №1657 (мовою оригіналу) «8. Анамнез болезни: с 8:00 12.04.18 появилась загрудинная боль, повышение АД до 190/100 мм рт.ст., за мед. помощью не обращался, ожидал улучшения. 13.04.18 состояние ухудшилось, обратился в поликлинику по месту жительства». Так само, як і відповідно до п. 9 даної Виписки (мовою оригіналу): «Туберкулез, вирусный гепатит, сахарный диабет, вен. Заболевания отрицает. ГБ (Гіпертонічна хвороба) 3-4 г, фоновые цифры АД 150/90 190/100 мм рт.ст. Лечение: каптопрес (эпизодически). За последние 12 месяцев пребывал на б/л с 11.2017 амб. (ГБ (Гіпертонічна хвороба)». Тобто, позивач посилається на хворобу, яка зазначена в його медичному анамнезі ще з листопада 2017 року.

05.02.2019 року від ОСОБА_1 надійшли додаток до відповіді на відзив у справі, в якому позивач в якості доказу нанесення шкоди здоров'ю, надав до суду копії чеків №145904, 145905, 145906, 145907, 145908 на загальну суму 290 (двісті дев'яносто) грн. 53 коп., які засвідчують мінімальну щоденну потребу в ліках, що були призначені позивачем лікарем для постійного вживання, з метою забезпечення підтримки життєдіяльності. Також Відповідачем не спростовний факт, що в наслідок його незаконних дій, позивач на даний час потребує постійного, періодичного подальшого лікування та реабілітації.

19.02.2019 року від представника відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач зазначив стосовно пояснень ОСОБА_1 щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та зазначив, що у відповіді на відзив позивач посилається на заяву від 25.07.2018 року. Проте, на думку відповідача, дане твердження є необґрунтованим, оскільки дана заява написана на ім'я Голови Державної служби України з питань праці ОСОБА_10, а пояснень безпосередньо на виконання окремого доручення першого заступника начальника Головного управління ОСОБА_3 вихід. № 180-ОД від 03.09.2018 року, так само як і доказів з даного питання до матеріалів судової справи позивач не надав.

Позивач у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідно до Наказу начальника Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 14.06.2018 року № 230-вд «Про відрядження ОСОБА_1Д.» головного державного інспектора відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління ОСОБА_1 у зв'язку зі службовою необхідністю було відряджено до м. Дніпра в Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області терміном на 1 (один) день, з 18.06.2018 року по 18.06.2018 року. Підставою для відрядження ОСОБА_1 стала службова записка начальника Криворізького гірничопромислового управління ОСОБА_11 щодо необхідності ознайомлення з дорученням дисциплінарної комісії Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області від 13.06.2018 року, з наказом від 11.04.2018 року № 28-д «Про дисциплінарне провадження», з наказом від 21.05.2018 року № 35-д «Про подовження строку дисциплінарного провадження».

Відповідно до наказу начальника Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 24.07.2018 року № 75-д «Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1Д.» було відкрито дисциплінарне провадження щодо головного державного інспектора відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління ОСОБА_1.

Відповідно до наказу начальника Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 11.07.2018 року № 163 «Про затвердження складу постійної дисциплінарної комісії в Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області» з метою забезпечення ефективної роботи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідно до розділу VIII Закону України «Про державну службу» та у зв'язку з кадровими змінами було затверджено склад дисциплінарної комісії, до складу якої було включено, в тому числі, начальника відділу персоналу ОСОБА_5 та головного спеціаліста відділу персоналу ОСОБА_12

Відповідно до наказу першого заступника начальника Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 04.09.2018 року № 92-д «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Д.» відповідно до пунктів 5, 6 статті 65 Закону України «Про державну службу» за неналежне виконання наказів та доручень начальника Головного управління, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених протоколом загальних зборів державних службовців Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 02.06.2016 року № 1, порушення виконавської та трудової дисципліни, ОСОБА_1, головному державному інспектору відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління, оголошено догану.

Не погоджуючись із вказаним наказом позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правомірності прийнятого наказу, суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закону №889).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закону №889).

Згідно із статтею 64 Закону №889 за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 65 Закону №889 дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, у відповідності до приписів частини 1 статті 65 Закону №889, є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 цієї ж статті, дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до частини 2 цієї статті Закону №889 дисциплінарними проступками є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Водночас, частиною 1 статті 66 Закону №889 законодавець визначив заходи дисциплінарного впливу для державних службовців, а саме: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною 3 статті 66 Закону №889 встановлено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Відповідно до частин 1, 9-11 статті 69 Закону №889, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно з частинами 1, 3, 9 статті 71 Закону №889, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб'єктом призначення, але не більш як до двох місяців.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 73 Закону №889, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

За приписами частини 2 статті 74 Закону №889 дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Закону №889, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє зробити висновок, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб'єктом призначення до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

З матеріалів справи вбачаэться, що відповідно до наказу начальника Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 11.07.2018 року № 163 «Про затвердження складу постійної дисциплінарної комісії в Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області» з метою забезпечення ефективної роботи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідно до розділу VIII Закону України «Про державну службу» та у зв'язку з кадровими змінами було затверджено склад дисциплінарної комісії, до складу якої було включено, в тому числі, начальника відділу персоналу ОСОБА_5 та головного спеціаліста відділу персоналу ОСОБА_12

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ від 04.09.2018 року №92-д містить загальну фразу "за неналежне виконання наказів та доручень начальника Головного управління, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених протоколом загальних зборів державних службовців Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 02.06.2016 року №1, порушення виконавської та трудової дисципліни". Проте суд зазначає, що дисциплінарна справа головного державного інспектора відділу нагляду в металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління ОСОБА_1 не містить будь-яких доказів або документів, які б свідчили про те, які саме накази та доручення начальника Головного управління, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку, виконавської та трудової дисципліни порушувались та недотримувались ОСОБА_1.

Таким чином, відповідачем не доведено той факт, що до позивача необхідно було застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вказані дисциплінарні проступки, оскільки жодних доказів, які б свідчили про їй скоєння позивачем до суду не надано.

З матеріалів справи видно, що відповідно до Наказу начальника Головного управління ОСОБА_4 від 14.06.2018 року № 230-вд «Про відрядження ОСОБА_1Д.» головного державного інспектора відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління ОСОБА_1 у зв'язку зі службовою необхідністю було відряджено до м. Дніпра, в Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області терміном на 1 (один) день, з 18.06.2018 року по 18.06.2018 року, підставою для чого стала службова записка начальника Криворізького гірничопромислового управління ОСОБА_11 щодо необхідності ознайомлення з дорученням дисциплінарної комісії Головного управління від 13 червня 2018 року, з наказом ввід 11.04.2018 року № 28-д «Про дисциплінарне провадження», з наказом від 21.05.2018 року № 35-д «Про подовження строку дисциплінарного провадження».

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що завдання відрядження позивачем виконано не було.

Суд зазначає, що у доповідній записці Начальнику відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_13 головного державного інспектора відділу нагляду у металургії, машинобудуванні, котлонагляді та за підйомними спорудами Криворізького гірничопромислового управління Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від ОСОБА_1 позивач зазначив наступне.

Прибувши до місця відрядження ОСОБА_1 звернувся до відділу персоналу, для виконання завдання відрядження. Проте працівники відділу персоналу відмовили позивачу в ознайомленні з наказами №28-д від 11.04.2018 року, 35-д від 21.05.2018 року, Дорученням дисциплінарної комісії від 13.06.2018 року, мотивуючи відмову відсутністю начальника відділу персоналу ОСОБА_5 та головного спеціаліста цього відділу ОСОБА_12 Після тривалого очікування під до позивача звернулася головний спеціаліст відділу персоналу ОСОБА_12 з вимогою прийняти участь у засіданні дисциплінарної комісії. Після того, як позивач повідомив ОСОБА_12, що участь у засіданні дисциплінарної комісії не входить до завдання відрядження, вказана особа більше не зверталась до позивача. В зв'язку з вище викладеним, завдання згідно з наказом №230-вд від 14.06.2018 року позивач виконати не зміг у зв'язку з відсутністю на робочому місті начальника відділу персоналу ОСОБА_5 та головного спеціаліста цього відділу ОСОБА_12 на протязі двох годин.

Таким чином, суд зазначає, що позивач на виконання Наказу начальника Головного управління ОСОБА_4 від 14.06.2018 року № 230-вд «Про відрядження ОСОБА_1Д.» був відряджений до м. Дніпра, проте не виконав завдання відрядження з приводу підстав, які не залежали від самого позивача.

Окрім того, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що після відкриття дисциплінарного провадження позивачу було запропоновано надати письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, проте позивач відмовився від надання вказаних пояснень.

Суд не погоджується із вказаним поясненням відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 голові Державної служби України з питань праці ОСОБА_10, копія якої надіслана начальнику Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та до дисциплінарної комісії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій ОСОБА_1 надав пояснення та зазначив, що начальник відділу персоналу ОСОБА_5 у службовій записці зазначила, що у період з 13:00 до 15:00 годин була відсутня на своєму робочому місці та не виконувала свої службові обов’язки. У вказаний час ОСОБА_5 приймала участь у засіданні дисциплінарної комісії, а функція особистого ознайомлення начальником відділу персоналу працівників Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з наказами, в посадових обов’язках начальника відділу персоналу ОСОБА_5 відсутня.

Таким чином, суд зазначає, що позивач скористався своїм правом та надав пояснення стосовно відкриття дисциплінарного провадження.

Окрім того, незрозумілим залишається той факт, чому саме ознайомлення із вказаними наказами повинно було проходити саме в м. Дніпро, а не в місті Кривий Ріг. У зв’язку з чим позивача необхідно було відряджати до іншого міста.

Таким чином, вищевказане свідчить про відсутність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 не враховано приписи частини 2 статті 74 Закону №889, оскільки порушення, яке інкриміновано позивачу, спростовано під час розгляду даної справи.

До того ж, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». На думку суду, жодних вагомих, чітких та узгоджених доказів, які б вказували на правомірність та обґрунтованість спірного наказу відповідач не навів, натомість такий прийнято лише з формальних підстав. Зазначене не спростовано відповідачем в процесі розгляду та вирішення даної справи.

З урахуванням встановлених обставин та вищевказаних норм чинного законодавства, суд вважає, що відповідачем не доведено суду належними, допустимими та достатніми доказами факт невиконання або неналежного виконання позивачем посадових обов'язків, як об'єктивної сторони дисциплінарного проступку. Вказане свідчить про безпідставне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд, задля ефективного захисту порушених прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати наказ №92-д “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Д.” від 04.09.2018 року.

З приводу позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 - 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006 року).

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Крім того, відповідно до вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

У пункті 2 вказаної постанови передбачено, що можливість відшкодування моральної шкоди має бути прямо передбачена законом.

У свою чергу, в частині 2 статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною 4 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За загальним правилом, особа несе відповідальність за завдання моральної шкоди, згідно зі ст.1167 Цивільного кодексу України, тільки в разі наявності вини такої особи.

З матеріалів справи видно, що позивачем на підтвердження задіяння відповідачем йому моральної шкоди були надані копії чеків №64884, 64885, 132074, 132075 про придбання ліків, що були призначені лікарем для постійного вживання, з метою забезпечення підтримки життєдіяльності та копії чеків №145904, 145905, 145906, 145907, 145908 на загальну суму 290 (двісті дев'яносто) грн. 53 коп.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд зазначає, що позивач жодним чином не довів суду наявності у нього моральної шкоди у розумінні чинного законодавства, яку він оцінив у 30000,00 грн.

Тому суд вважає за необхідне, відмовити у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

На підставі статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За таких обставин, беручи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 (50027, АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 352,40 грн. відповідно до квитанції про сплату №91663 від 24.09.2018.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (50027, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області в особі першого заступника начальника головного управління ОСОБА_3 (49050, м. Дніпро, вул. Казакова, 3) про визнання дій протиправними та скасування наказу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ №92-д “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1Д.” від 04.09.2018 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (50027, АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 352,40 грн. відповідно до квитанції про сплату №91663 від 24.09.2018.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_14