Рішення № 80312575, 26.02.2019, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1949/18

Провадження № 2/349/36/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 лютого 2019 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Лошак О. О.

з участю cекретаря судового засідання Сірко І. В.

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Путятинської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Путятинської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В обгрунтування позову зазначено, що свекруха позивачки ОСОБА_3, яка 02 березня 1994 року померла, постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала в колгоспі ім.Щорса, який в подальшому було реорганізовано в ЗАТ "Агорофірма Путятинці". У період проведення розпаювання земель колгоспу ім.Щорса, який було реорганізовано в ЗАТ "Агорофірму Путятинці" в 1993 році ОСОБА_3 не було включено до списку, який додавався до Державного Акта на право колективної власності на землю. За життя ОСОБА_3 заповідального розпорядження не залишила. Позивачка, як єдиний спадкоємець за законом в порядку спадкової трансмісії після смерті чоловіка ОСОБА_4, має право на спадкове майно - земельний пай на території Путятинської сільської ради.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю із підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача сільський голова Путятинської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 позову не визнав. Пояснив, що з часу смерті свекрухи позивачки минуло більше двадцяти років. За життя ОСОБА_4, чоловік позивачки не прийняв спадщини після смерті матері. ОСОБА_5, який доводився рідним братом чоловіка позивачки ще в 1999 році оформив спадщину після смерті матері ОСОБА_3 Позивачці було відомо, як про дату смерті матері ОСОБА_3, так і про оформлення спадщини рідним братом чоловіка позивачки. ОСОБА_3 не була включена у списки, які додавалися до Державного Акта, таким чином не набувала права на земельну частку (пай) на території Путятинської сільської ради. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, вислухавши доводи позивачки, заперечення відповідача, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно архівної довідки №Ш-12/01-18, виданої 19 грудня 2017 року архівним відділом Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області у розрахункових відомостях колгоспу ім.Щорса за періоди з квітня 1950 року по грудень 1951 року, з лютого 1955 року по липень 1979 року, з січня по липень 1982 року, з січня по липень 1989 року значиться ОСОБА_3, яка працювала в рільничій бригаді.

У списках громадян-власників сертифікатів Путятинської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області ОСОБА_3 відсутня.

ОСОБА_3 померла 02 березня 1994 року, в с.Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-НМ №160800, виданим 23 січня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рогатинського районного управління юстиції Івано-Франківської області.

ОСОБА_4 помер 06 квітня 2016 року. в с.Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-НМ №226278, виданим 08 квітня 2016 року виконавчим комітетом Путятинської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.

Державним нотаріусом Рогатинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6, 27 листопада 2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, відмовлено у видачі свідоцтва проправо на спадщину на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ЗАТ "Агрофірма"Путятинці" Рогатинського району Івано-Франківської області, що належало ОСОБА_3, яка померла 02 березня 19994 року, матері ОСОБА_4, спадкоємцем за заповітом якого є ОСОБА_1, через відсутність правовстановлюючого документу, що посвідчує право померлоїх на земельну частку (пай).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Рішенням Рогатинського районного суду від 02 березня 2016 року, яке набуло законної сили 22 травня 2017 року, у позові ОСОБА_4 до Рогатинської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_7 про скасування постанови державного нотаріуса Рогатинської районної державної нотаріальної контори від 09 жовтня 2015 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_3, яка померла 02 березня 1994 року та зобов’язання Рогатинської районної державної нотаріальної контори видати ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового та господарських будівель в с.Путятинці Рогатинського райну Івано-Франківської області, які на день смерті належали ОСОБА_3, відмовлено повністю.

Судом було встановлено наступні фактичні обставини.

Факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_3 документально підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серія ІІ-ЯР, виданим Путятинською сільською радою, де у графі мати значиться ОСОБА_3.

Згідно довідки №532, виданої 12 червня 2015 року виконавчим комітетом Путятинської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, заповіт від імені ОСОБА_3 у виконавчому комітеті Путятинської сільської ради не посвідчувався. На день смерті ОСОБА_3, 02 березня 1994 року, в с.Путятинці в житловому будинку проживав син ОСОБА_5.

22 листопада 1999 року ОСОБА_5 державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі ст.529 ЦК УРСР, як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 02 березня 1994 року. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться в с.Путятинці Рогатинського району.

ОСОБА_5 помер 22 листопада 2012 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія І-НМ №165652, виданим 25 січня 2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рогатинського районного управління юстиції.

09 жовтня 2015 року державним нотаріусом Рогатинської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 відмовлено ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про прав на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_4 після смерті його матері ОСОБА_7 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у с.Путятинці Рогатинського району.

У постанові зазначено, що причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є та обставина, що після смерті матері ОСОБА_4 – ОСОБА_3 22 листопада 1999 року за реєстровим номером Д-376 видано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд в с.Путятинці, що належало померлій ОСОБА_3, на її сина ОСОБА_5, як такого, що прийняв спадщину, оскільки проживав разом з матір’ю на час відкриття спадщини у спадковому будинку в с.Путятинці. Крім того, ОСОБА_4 пропустив строк для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини, який згідно з ст.549 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року становив шість місяців з дня відкриття спадщини. Остаточний строк подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері для ОСОБА_4 – 03 вересня 1994 року.

Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до Рогатинської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 звернувся 16 червня 2015 року, що підтверджується копією його заяви.

Відповідно до рішення Рогатинського районного суду від 27 травня 2013 року в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Путятинської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно колишнього колгоспного двору відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Рішенням суду встановлено, що позивач ОСОБА_4 втратив право на майно колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_3, оскільки з лютого 1976 року не брав участі своєю працею та коштами у веденні спільного колгоспного двору, не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 Майно, яке належало ОСОБА_3, успадкував ОСОБА_5, який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном і подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Рішення суду набуло законної сили 17 липня 2013 року.

Згідно рішення Рогатинського районного суду від 23 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Путятинської сільської ради, виконавчого комітету Путятинської сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Путятинської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області №71 від 09.11.1999 року «Про оформлення права власності на житловий будинок, який належав ОСОБА_3П.», визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння в селі Путятинці Рогатинського району Івано-Франківської області від 15.11.1999 року, яке видане ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виконавчим комітетом Путятинської сільської ради та зареєстроване в реєстрі за №108, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину домоволодіння від 22.11.1999 року, видане ОСОБА_5, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 06.06.2013 року ОСОБА_7 приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу за реєстровим №986 та скасування його державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння №59 по вул.Шевченка в с.Путятинці Рогатинського району від 03.10.2014 року, сторонами якого були ОСОБА_7 і ОСОБА_8, та який посвідчений 03.10.2014 року приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу, визнання за позивачем права власності на домоволодіння за адресою с.Путятинці, вул.Шевченка, буд.№59, зобов’язання відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 не чинити позивачу перешкод у користуванні нерухомим майном – домоволодінням №59 по вул.Шевченка в с.Путятинці Рогатинського району, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2624485601:01:001:0485 площею 0,25 га для обслуговування домоволодіння, відмовлено повністю.

Позивачем, представниками позивача не надано суду доказів, що з часу відкриття спадщини – 02.03.1994 року і до 09.11.1999 року ОСОБА_4 вступив в оперативне управління або володіння спадковим майном, чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Та обставина, що позивач проживав у населеному пункті за місцем відкриття спадщини не підтверджує його вступ в оперативне управління майном та спростовується довідкою, виданою виконавчим комітетом Путятинської сільської ради, що фактично у домоволодінні №59 по вул.Шевченка в с.Путятинці станом на 01.07.1990 року проживав ОСОБА_5 Спадщину після смерті ОСОБА_5, який помер 22 листопада 2012 року, прийняла його дружина ОСОБА_7 06 червня 2013 року вона отримала свідоцтво на спадщину на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 - домоволодіння №59 по вул. Шевченка в с.Путятинці Рогатинського району. Рішення Рогатинського районного суду від 23 березня 2015 року набуло законної сили 12 травня 2015 року.

Згідно ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_9, який діяв в інтересах ОСОБА_4, було відхилено. Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2015 року залишено без змін. Ухвала набула законної сили 30 липня 2015 року.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3, 22 листопада 1999 року отримав свідоцтво про право на спадщину, таким чином до спірних правовідносин слід застосовувати норми ЦК УРСР (1963 року).

Згідно ст. 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

За ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Статтею 550 ЦК УРСР було передбачено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно статті 1276 ЦК України на яку посилається позивачка, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).Одним з майнових прав, яке могло виникнути у спадкоємця, проте не було реалізоване ним, є право на прийняття відкритої на його користь спадщини. Стаття 1276 ЦК передбачає можливість переходу у спадщину права на прийняття спадщини. Правило, в силу якого відбувається спадкування в тих випадках, коли особа, закликана до спадкування, померла, не встигнувши висловити свою волю на прийняття чи на відмову від прийняття спадщини, має назву спадкової трансмісії. В таких випадках право спадкоємця прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття переходить до його власних спадкоємців. Таким чином, відбувається перехід у спадщину права спадкування.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 за життя не прийняв спадщини після смерті матері ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_4 було відмовлено у визначенні додаткового строку для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті матері ОСОБА_3

Позивачка не є спадкоємцем ОСОБА_3, не підлягають застосуванню в даному випадку норми ст.1276 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз’яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Оскільки ОСОБА_3 за життя не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, вона не набула права на земельну частку (пай).

Зважаючи на вищезазначене, жоден із спадкоємців не міг успадкувати після смерті ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) в ЗАТ "Агрофірма Путятинці".

За таких обставин, досліджених і перевірених у судовому засіданні позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Путятинської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач – Путятинська сільська рада Рогатинського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Путятинці, вул. Шевченка,3 а, код ЄДРПОУ 04354982.

Дата складення повного тексту рішення суду 07 березня 2019 року.

Суддя: О. О. Лошак