Рішення № 80310282, 04.03.2019, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/1113/18

Провадження № 2/172/170/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2019 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В

З Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на підставі ухвали суду від 02.01.2019 року надійшла вищевказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» вказує, що відповідно до заяви б/н від 19.04.2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до умов договору кредитор зобов’язався надати відповідачу кредит у сумі 4800,00 грн. Відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Кредитор свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі визначеній у договорі. Однак останній, на порушення умов договору, свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 30.06.2018 року утворилася загальна заборгованість за кредитом у сумі 116 186,65 грн.

Ухвалою судді від 07.02.2019 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження, то розгляд справи здійснювати у його відсутність, не заперечував проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідач у встановлений ухвалою суду строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не подав.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимогам статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Матеріалами справи встановлено, що 19.04.2011 року ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Разом з тим, в анкеті-заяві не зазначено яку саме з перелічених банківських послуг – платіжна картка кредитка «Універсальна», пенсійна картка, дебетова особиста картка, зарплатна картка, картка GOLD, ощадкнижка (депозит), ідентифікація з паспортом, отримала ОСОБА_3 Також в заяві не вказаний бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна»/ GOLD.

Натомість до матеріалів позову долучений витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який містить загальні характеристики для всіх видів кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», який також не підписано відповідачем.

Не надані суду також і докази дійсного отримання картки та ПІН-коду споживачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Долучені до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" не містять підписів позичальника та при цьому банк не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову, зокрема і щодо нарахування відсотків, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, тому такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.

Зазначену правову позицію сформовано Верховним Судом України у постанові від 11.03.15 за результатами розгляду справи № 6-16цс15.

Крім того, суд зважає на те, що позивачем надано суду в якості доказу розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого у відповідача наявна перед кредитором заборгованість в сумі 116 186,65 грн., що складається із: заборгованості за кредитом – 4800 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 111 386,65 грн. Однак, нараховані позивачем проценти (беручи за основу навіть 30 % річних (найбільшу з можливих величину відсотків за умови отримання позичальником картки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду") на суму заборгованості за кредитом значно перевищують максимально можливий розмір. Враховуючи навіть ті умови, що проценти за користування кредитними коштами нараховуються протягом всього строку дії договору, максимальна сума процентів мала б становити 12096,00 грн. Тому суд не може вважати доведеною позивачем належним чином суму заборгованості.

Крім того, зміна банком в односторонньому порядку відсоткової ставки, що є істотною умовою договору, можлива лише за взаємною домовленістю сторін, однак Умови та правила надання банківських послуг, роздруківка яких долучена до позовної заяви знову ж таки не містять даних про ознайомлення з ними відповідача, а тому такі дії позичальника є протиправними.

За правилами, встановленими ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором не обґрунтовані, а тому позов не може бути задоволено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 525, 526, 610, 611, 626, 628, 638 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В

Відмовити Акціонерному товариству ОСОБА_1 «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк