Вирок № 80309249, 07.03.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/3439/17

Провадження № 1-кп/127/842/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2019 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретарі судового засідання Алексюк В.О., Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2013 р. за № 12013010100002048 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, до затримання проживаючого у м. Москві Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Новака В.В.,

потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26.11.2013 року близько 19 год. 00 хв., перебуваючи біля будинку №130 по вулиці Шевченка в смт Стрижавка Вінницького району Вінницької області, розуміючи протиправність своїх дій, умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, грубо порушив громадський порядок, що виразилося в безпричинному умисному нанесенні ударів руками та ногами по різним ділянкам тіла ОСОБА_2. В результаті чого ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому кісток носа зі зміщенням, рани на спинці носа, закритої черепно-мозкової травми – струсу головного мозку, рани лівої брови, рани верхньої губи справа, рани лівої вушної раковини, рани потиличної ділянки голови, контузії легкого ступеня лівого ока, забоїв обох колінних суглобів, які згідно з висновком експерта №2488/102 від 24.01.2014 року виникли від дії тупого твердого предмету (предметів) та належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров’я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та показав, що 26.11.2013 року близько 19 год. 00 хв. він перебував біля будинку №130 по вулиці Шевченка в смт Стрижавка Вінницького району Вінницької області. Він побачив, що по вулиці йшов потерпілий ОСОБА_2, якого він зупинив, та запитав, хто він. Потерпілий у відповідь його штовхнув і він упав. Після чого піднявся та вдарив ОСОБА_2 Він потерпілому наніс кулаком удари в ніс, біля брови та у вухо. Після чого вдарив його ногою у вухо та упав. Потерпілий його ударив 7-8 раз. В результаті бійки з потерпілим в нього був зламаний палець, також він вдарився у голову, коли падав. Потерпілому він наніс більше ніж 5 ударів, також вони боролися, раз десять потерпілий падав, він падав біля п'яти раз. Потім вони піднімалися та продовжували боротися. Обличчя потерпілого було в крові. Частина вулиці була вкрита щебенем, потерпілий падав на щебінь, можливо тому в нього такі тілесні ушкодження. Потерпілий почав тікати, він побіг за ним, однак не наздогнав його та повернувся. Коли на вулицю вийшов ОСОБА_5 він сказав, щоб ми не билися. ОСОБА_6 стояв від них за 30-40 м. Від того часу, коли розпочалася бійка та до того часу, коли потерпілий побіг, пройшло приблизно 3 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 близько до них з потерпілим не підходили та потерпілого не били. В той день він вживав алкогольні напої, оскільки св'яткував свій від'їзд, а тому був випивший. До цих подій з потерпілим знайомий не був. На потерпілому був чорний шкіряний плащ. В ході бійки вони з потерпілим не розмовляли, він не говорив, що він Свідок ОСОБА_7. З ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на той час він проживав по сусідству та був в хороших стосунках. На той час ходили чутки, що в селищі з'явився педофіл. Наступного дня він поїхав в Російську Федерацію на роботу, йому не було відомо, що його розшукують органи досудового розслідування. Цивільний позов визнав частково. Зазначив, що він віруючий, він добре ставиться до Свідків ОСОБА_7, у нього були товариші Свідки ОСОБА_7. В останньому слові обвинувачений вказав, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України не визнає, оскільки жодних предметів, бити або палиці у нього не було. Визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України та щиро кається у вчиненому, жалкує, що так сталося та просить вибачення. Просить суд врахувати, що в нього на утриманні є малолітня дитина та суворо його не карати, вважає, що відбув своє покарання.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 26 листопада 2013 року приблизно о 19 год. 00 хв. повертався із релігійного служіння до будинку, де на той час проживав ІНФОРМАЦІЯ_4. Відійшовши від зупинки приблизно сто метрів, він проходив по вулиці Шевченка в смт Стрижавка та побачив силуети двох людей, їх обличчя не бачив, так як було темно а ліхтар на стовпі освітлював лише частину вулиці. Проходячи повз них, відчув удар в потилицю з лівої сторони, в результаті чого упав. Все це відбувалося на вулиці, було темно. Він сказав, що нічого поганого не зробив, що він Свідок ОСОБА_7, чому його б’ють. Подумав, що дані особи обізналися, тому ще раз сказав, що він Свідок ОСОБА_7. Йому продовжували наносити удари, в зв’язку з чим він зрозумів, що його б’ють через те, що він Свідок ОСОБА_7. Одним із них був обвинувачений ОСОБА_1, а іншим ОСОБА_6 ОСОБА_1 ударив його і він упав на коліна. Він закривався руками, однак удари у відповідь не наносив. Він намагався втекти, проте впав і не міг піднятися. В якийсь момент йому вдалося підвестись, проте в нього почалася аритмія, задишка, ноги стали важкими, тому він не міг швидко бігти. Коли йому наносили удари він поступово відступав та вперся в паркан, за який схопився лівою рукою. До них підійшов ОСОБА_5 та вони почали спілкуватися з ОСОБА_1 з приводу того, що з ним робити та сказали, що його потрібно втопити або повісити. Він запитав за що, адже нікому нічого поганого не зробив. На що ОСОБА_5 сказав: «Забирайтесь звідсіля, Свідки ОСОБА_7». ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з того приводу, що він Свідок ОСОБА_7 нічого не говорили. В той час, коли ОСОБА_5 тримав його біля паркану. ОСОБА_1 підбіг із битою у руках та наніс йому удар по голові, після чого в нього потемніло в очах та він зрозумів, що його можуть убити. ОСОБА_5 його відпустив, а ОСОБА_1 продовжував наносити удари. Він намагався заховатися за стовп і бита в ОСОБА_1 випала, після чого він почав тікати, ОСОБА_1 його наздогнав та вдарив по потилиці битою. Коли він біг, то кликав на допомогу, однак людей не бачив. Він тримався за паркан, ОСОБА_1 ще раз вдарив його битою, бита випала, після чого ОСОБА_1 вдарив його ногою, він упав, але піднявся та побіг. Оскільки бігти було важко, він скинув плащ, сумку з літературою при цьому втратив. Він добіг до хвіртки та піднявся сходами до кімнати, яку винаймав разом з ОСОБА_9 В кімнаті був ОСОБА_9, який зателефонував до родини віруючих ОСОБА_10, ті прибули та почали надавати першу допомогу, після чого викликали швидку допомогу. Він був весь в крові, в нього були побиті голова, ніс та око. В подальшому його відвезли в лікарню, де він перебував на стаціонарному лікуванні. Де саме ОСОБА_1 взяв биту йому не відомо. Від першого удару та до того часу, як пішли за битою, пройшло 15 хв. Перед тим, як ОСОБА_1 прийшов із битою, ОСОБА_5 його тримав та не давав піти. Після того, як ОСОБА_1 повернувся, ОСОБА_5 пішов. ОСОБА_6 зник, коли він упав другий раз. ОСОБА_6 пішов в ту сторону, звідки прийшов. ОСОБА_5 з'явився з темряви, з тієї ж сторони, куди пішов ОСОБА_6 ОСОБА_5 йому ударів не наносив. Обвинувачений наносив йому удари руками та наніс шість ударів битою, обвинувачений намагався бити по голові, однак він прикривався руками, тому удари приходилися і по руках. В результаті ударів він падав, тому ударився колінами. 27.11.2013 року він пішов до дільничного інспектора міліції та написав відповідну заяву. ОСОБА_1 він впізнав по фотографії. Релігійні служіння як Свідок ОСОБА_7 він здійснював також і на вул. Шевченка в смт Стрижавці, тому бачив ОСОБА_6 Чи бачив раніше обвинуваченого згадати не може, можливо бачив. Оскільки в той день він здійснював релігійні служіння, тому був відповідно одягнутий, а саме в костюм, галстук, чорний шкіряний плащ, мав сумку з релігійною літературою. За зовнішніми ознаками можна було зрозуміти, що він Свідок ОСОБА_7. До цих подій конфліктів не було, погроз йому не висловлювали, там проживають миролюбиві люди і відносилися по доброму. Позовні вимоги підтримує.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що проживає із сім'єю по вулиці Шевченка в смт Стрижавці Вінницького району Вінницької області, в іншій частині будинку проживає теща і тесть ОСОБА_6 Обвинувачений на той час проживав з родиною по сусідству, в них були добросусідські стосунки. В той період, коли відбувалися дані події, він перебував на лікарняному та знаходився вдома. Дати, коли відбувалися дані події, не пам’ятає, оскільки пройшов тривалий час. Незадовго перед цим, в серпні 2013 року, йому нанесли тяжкі тілесні ушкодження під час несення служби у міліції. В зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями протягом місяця він перебував в лікарні, а в подальшому перебував на лікарняному. Він працював дільничним інспектором міліції в смт Стрижавці Вінницького району Вінницької області, у зв'язку із виконанням своїх службових обов'язків з ОСОБА_1 не стикався. В той день вечором до нього постукав тесть ОСОБА_6 і повідомив, що на вулиці якась суперечка та попросив його вийти подивитися. Все це відбувалося ввечері, на вулиці було темно. Вийшовши на вулицю, він побачив сусіда ОСОБА_1 з невідомою особою, які голосно сперечалися. Хоча і було темно, однак їх обличчя він бачив. Він підійшов та сказав, щоб вони розходилися, не вчиняли сварку, однак вони на зауваження не реагували. Він намагався їх словесно заспокоїти, однак йому це не вдалося. Він нікого не відтягував та силою не намагався їх розборонити. ОСОБА_1 з потерпілим сперечалися словесно, при цьому штовхалися. На його думку, потерпілий намагався піти, проте ОСОБА_1 тримав його за шкіряне пальто. З огляду на те, що минуло вже п’ять років, відповісти чи наносив ОСОБА_1 удари потерпілому не може, оскільки не пам'ятає. Лише пам’ятає, що вони просто штовхалися. Про удари обвинуваченим в обличчя потерпілому кулаком чи долонею стверджувати не може. Він перебував на відстані 2 - 2,5 м від обвинуваченого та потерпілого, їх обличчя він бачив, однак крові або ж тілесних ушкоджень на потерпілому не бачив, оскільки було темно. ОСОБА_6 в цей час стояв біля свого подвір'я на відстані приблизно 10-20 м від них. Що говорив потерпілий не пам'ятає, оскільки потерпілий та обвинувачений спілкувалися між собою, на нього вони не реагували. До нього за допомогою потерпілий не звертався. Через дві-три хвилини потерпілий побіг у напрямку провулку Шевченка смт Стрижавки, а за ним побіг ОСОБА_1, який був у кімнатних капцях. Коли вони бігли, то відстань між ними була метрів двадцять. ОСОБА_1 не міг наздогнати потерпілого, так як біг практично босоніж. Чи втрачав потерпілий речі під час того, як біг, він не бачив. Після того як вони побігли, він пішов до свого будинку. Його тесть ОСОБА_6 пішов додому раніше. В обвинуваченого ОСОБА_1 не було бити або кастетів. Він не пригадує, щоб мова йшла про педофіла, обвинувачений не говорив йому, що затримав маніяка. Обвинувачений йому також не говорив про ненависть до Свідків ОСОБА_7. Із потерпілим знайомий не був та йому не було відомо, що потерпілий є Свідком ОСОБА_7, оскільки до того він із потерпілим не зустрічався.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що проживає із сім'єю по вулиці Шевченка в смт Стрижавці Вінницького району Вінницької області, в іншій частині будинку проживає його дочка та зять ОСОБА_5 На даний час він пенсіонер, до цього працював в установі виконання покарань, зять ОСОБА_5 раніше працював в міліції. Він знайомий з обвинуваченим, оскільки на той час вони проживали по сусідству, охарактеризувати його може як працьовиту людину. З потерпілим він не знайомий, але бачив його декілька разів на вулиці. Близько п'яти років тому, вечором, він збирав сміття на вулиці біля своїх воріт, та лівіше від воріт через одну хату, приблизно на відстані 50-60 метрів побачив ОСОБА_1 та потерпілого, які штовхалися. Він підійшов до них на відстань приблизно 1 метр, в цей час вони просто стояли і нічого не робили, лише дивилися на нього. Він сказав їм, щоб вони розбігалися. Вони на нього не реагували і він пішов до свого будинку. В руках обвинуваченого та потерпілого він нічого не бачив, палиць в них не було. Після чого він зайшов до будинку і сказав своєму зятю ОСОБА_5 щоб він вийшов на вулицю та подивився, що там відбувається. Що трапилося потім йому не відомо, оскільки він зайшов до себе на подвір’я. Зять ОСОБА_5 вийшов на вулицю та перебував там від 2 до 10 хв., після чого повернувся додому. Через деякий час, перебуваючи біля своєї хвіртки, побачив, що ОСОБА_1 почав рухатися в бік свого будинку. Потерпілий був худорлявої статури, одягнутий у довге шкіряне пальто, синців чи крові на потерпілому він не бачив, оскільки вже було темно. Він також не бачив, щоб потерпілий лежав на землі, коли він підходив до них обвинувачений та потерпілий стояли. Потерпілий до нього з проханням про допомогу не звертався. Про те, що потерпілий був Свідком ОСОБА_7 йому відомо не було. Він ніколи не чув, щоб обвинувачений висловлювався проти Свідків ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що в 2013 році переїхав проживати в ІНФОРМАЦІЯ_5 та орендував кімнату в будинку по провулку Шевченка в смт Стрижавці Вінницького району Вінницької області. Через деякий час він повідомив ОСОБА_2, що в смт Стрижавці є необхідність здійснювати релігійні служіння Свідків ОСОБА_7. ОСОБА_2 побажав приєднатися до нього, тому в жовтні 2013 року приїхав у смт Стрижавку та поселився разом з ним в орендованому житлі. В день, коли відбувалися події, він ходив на роботу, ОСОБА_2 тимчасово не працював, оскільки нещодавно приїхав та мав проблеми із серцем. ОСОБА_2 здійснював релігійні служіння Свідків ОСОБА_7 в смт Стрижавці Вінницького району Вінницької області, тому його знали як людину, що проповідує. Приблизно о 18 год. 00 хв. 26.11.2013 року він повернувся додому, було вже темно, ОСОБА_2 вдома не було, хоча мав вже бути. Він вирішив зателефонувати ОСОБА_2 та дізнатися, де він знаходиться. Під час розмови по телефону ОСОБА_2 повідомив, що проповідує і скоро буде вдома. Приблизно через пів години, можливо трохи більше, він почув стукіт, ніби хтось піднімається, по голосу зрозумів, що це ОСОБА_2 Вийшовши з кімнати, побачив, що ОСОБА_2 з коридору пересувався на колінах з опущеною головою. Він вирішив йому допомогти. ОСОБА_2 намагався зняти взуття, потім підняв обличчя, яке було все в крові, ніс та око були розбиті. На голові були великі шрами, гематоми, порізи, які, на його думку, кулаком не завдати. Він вирішив допомогти та припідняв ОСОБА_2, щоб зайти в кімнату, де посадив його на крісло. Після чого приніс тазик з водою для вмивання, проте ОСОБА_2 не міг цього зробити. Потім він зателефонував до сім'ї віруючих ОСОБА_10 та повідомив, що сталося. Одразу ж зателефонував у швидку допомогу та міліцію. Через деякий час приїхала сім’я ОСОБА_10, які проживають неподалік, та принесли речі ОСОБА_2 брудний шарф та порваний чорний шкіряний плащ, які знайшли на вулиці. Сім’я ОСОБА_10 почали спілкуватися з ОСОБА_2, а через хвилин десять приїхала швидка допомога. Лікар розмовляла з ОСОБА_2 та надавала медичну допомогу. Після чого лікар попросила їх допомогти провести ОСОБА_2 до автомобіля швидкої допомоги, що вони й зробили. Потім він разом із сім’єю ОСОБА_10 поїхали в лікарню. ОСОБА_2 здійснював релігійні служіння Свідків ОСОБА_7. В їх діяльності є завжди доброзичливі люди а також ті, що можуть грубо відповісти. Не пам'ятає, щоб на той час були погрози. Обвинувачений особисто йому не погрожував., не чув, щоб обвинувачений погрожував ще комусь. Коли це сталося ОСОБА_2 називав два імені ОСОБА_1 і ОСОБА_5, їх прізвищ не називав. Розповідав, що били його двоє, третій знаходився в тіні. Про ОСОБА_1 розповідав, що той бив його битою, ОСОБА_5 його тримав, коли бита випала з рук ОСОБА_1, то він з останніх сил піднявся і почав бігти. Коли він намагався піти, то ОСОБА_5 його тримав. На його думку, плащ і шарф залишились неподалік місця бійки. ОСОБА_2 завжди був із сумкою, в якій була релігійна література, проте коли він повернувся після бійки сумки з ним не було. У ОСОБА_2 не могло бути конфліктів, оскільки він доброзичлива людина, яка нікого не образить. Ніколи не чув, щоб ОСОБА_2 з кимось конфліктував. ОСОБА_2 не розповідав йому, що мав будь-які стосунки з ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що обвинувачений є її односельчанином, а з потерпілим вони ходили на богослужіння Свідків ОСОБА_7. 26.11.2013 року приблизно о 18 год. 00 хв. до її чоловіка зателефонував ОСОБА_9 і повідомив, що ОСОБА_2 побили на вулиці Шевченка в смт Стрижавці Вінницького району Вінницької області. В зв’язку з цим чоловік їй сказав, що вони поїдуть до потерпілого ОСОБА_2, оскільки йому потрібна допомога. По дорозі на вулиці Шевченка вони знайшли шкіряний плащ ОСОБА_2, а поблизу будинку, де той орендував житло, знайшли його шарф, які забрали із собою. Зайшовши в помешкання, яке орендував ОСОБА_2, вони побачили, що він лежав в кімнаті на підлозі. Поруч з ОСОБА_2 знаходився ОСОБА_9, з яким він орендував житло. Обличчя у ОСОБА_2 було в крові, а також були помітні досить великі вм’ятини округлої форми. З лоба ОСОБА_2 текла кров, яка була також і на підлозі. ОСОБА_2 був при свідомості але дихав важко. На її запитання ОСОБА_2 відповів, що били битою. Потім вона запитала в нього, які імена він чув. ОСОБА_2 відповів, що чув імена «Руслан» та «Євген», пізніше ще чув ім'я «Толік». На запитання хто саме його бив, ОСОБА_2 відповів, що бив ОСОБА_1, а ОСОБА_5 тримав за руки. Це він зрозумів з того, що вони між собою так зверталися один до одного. Також вона запитала чи раніше він бачив цих людей, ОСОБА_2 відповів, що бачив, і вони погрожували, хто саме погрожував він не повідомив. Більше вона його нічого не запитувала. Вони завезли ОСОБА_2 до лікарні, де його забрали в операційну. На ОСОБА_11 одяг був чистий, а обличчя, голова та шия в крові. Особисто їй у зв'язку із богослужіннями Свідків ОСОБА_7 не погрожували, чи погрожували потерпілому їй не відомо.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що працює фельдшером швидкої допомоги Стрижавської міської лікарні. Пам'ятає, що приблизно п’ять років тому надійшов виклик і швидка допомога виїхала на виклик до будинку у провулку Шевченка в смт Стрижавка Вінницького району Вінницької області. Потерпілий ОСОБА_2 знаходився в приватному будинку, сидів на підлозі та був у крові. Вона надала ОСОБА_2 першу допомогу. Тілесних ушкоджень було багато, в основному ушкодження були на голові. Була також травма носа і травми біля ока та вуха, решту ушкоджень не пам’ятає. ОСОБА_2 повідомив, що його побили на вулиці, нібито декілька осіб. Чи повідомляв ОСОБА_2 хто саме його побив та чим, не пам’ятає. Потерпілого ОСОБА_2 було госпіталізовано.

Свідок ОСОБА_13 Тумаа в судовому засіданні показав, що в 2013 році працював отоларингологом в лікарні швидкої допомоги. Він не пам’ятає чи звертався у 2013 році у лікарню потерпілий ОСОБА_2 Станом на 2013 рік він був лікарем швидкої допомоги, відділення травматології. Оскільки минув тривалий час, тому жодних обставин даної події не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_6. Обвинувачений на той час проживав з ним по сусідству. В той день, роки чотири тому, дати не пам'ятає, в нього були гості. Він вийшов покурити і почув, що щось відбувається за ворітьми на вулиці між його подвір’ям і сусідським, тому вийшов подивитися. На вулицю він не виходив, а лише подивився з-за воріт. Через ворота на дорозі побачив ОСОБА_1, який дискутував, говорив про щось із сусідами ОСОБА_5 та його тестем ОСОБА_6 Вони спілкувалися втрьох, хотіли забрати додому ОСОБА_1 Із розмови він зрозумів, що ОСОБА_1 випив. Також бачив, як по вулиці йшла людина високого росту. Оскільки було темно, то відповісти хто саме йшов, не може. Дана людина йшла, не бігла, по вулиці Шевченка смт Стрижавки в бік провулку Шевченка та була одягнута в куртку з каптуром. Достовірно відповісти, що то була за особа, не може. Побачивши, що там всі свої, він розвернувся і пішов. При ньому ніхто не бився. Наступного дня приїхали працівники міліції та опитували сусідів. Йому відомо, що потерпілий є віруючим, хоча з ним не знайомий та ніколи не спілкувався. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є спокійними людьми.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що вона знайома з обвинуваченим, оскільки вони сусіди, з потерпілим знайома не була. Вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_6. Точної дати події не пам'ятає, оскільки пройшов тривалий час. Вечором вони з чоловіком перебували в своєму будинку. Так як почав гавкати собака, її чоловік подивився у вікно і повідомив, що на вулиці двоє чоловіків борються. Вона подивилась у вікно і побачила, що на вулиці через дорогу від їхніх воріт, двоє чоловіків в капюшонах нібито борються. На вулиці було темно, однак на стовпі світив ліхтар. Їй було видно лише їхні голови, оскільки там високий паркан, обличчя чоловіків вона не бачила, тому на той час їй не було відомо хто ці особи. Їй здалося, що вони п’яні і ведуть один одного додому. Потім до цих чоловіків приблизно на відстань 1 метр підійшов ОСОБА_6, чи він щось їм сказав, їй не відомо. Коли ОСОБА_6 відійшов від чоловіків, які боролися, на відстань 20 метрів, через декілька хвилин до них підійшов його зять – ОСОБА_5, який щось їм сказав, постояв біля них і потім теж відійшов і разом із ОСОБА_6 вони пішли додому. А двоє чоловіків, які боролися, під час бійки посунулися далі по вулиці і вона їх більше не бачила. В їх руках палиць не було, вона бачила лише їхні голови. В ОСОБА_6 теж не бачила нічого в руках. Щоб хтось бігав вона не бачила. На другий день вранці до неї прийшла дружина ОСОБА_6 та повідомила, що ОСОБА_1 побив чоловіка, і говорять, що її чоловік та зять потерпілого тримали, на що вона їй повідомила, що бачила, що ОСОБА_5 з ОСОБА_6 потерпілого не тримали. Про те, що на той час в населеному пункті був маніяк їй не відомо. Про відношення обвинуваченого ОСОБА_1 до Свідків ОСОБА_7 їй також нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що проживає в будинку по вулиці Шевченка в смт Стрижавка Вінницького району Вінницької області. Точної дати події він не пам'ятає, оскільки пройшов тривалий час. Він стояв у своєму будинку біля вікна, яке виходить на вулицю та побачив, що на вулиці дві особи штовхалися або боролися. На вулиці було темно, тому одразу він даних осіб не впізнав, однак коли обвинувачений після цих подій пішов в напрямку свого будинку, він зрозумів, що це був обвинувачений ОСОБА_1 Під час того, як дві особи штовхалися, до них підійшов ОСОБА_6 на невелику відстань, однак ОСОБА_1 його відправив. ОСОБА_6 нікого не чіпав. Потім до обвинуваченого та потерпілого підійшов зять ОСОБА_6 - ОСОБА_5, порозмовляв 2-3 хв. та пішов. Те, що вони розмовляли, він зрозумів по тому, що вони махали головами, коли спілкувалися. Він не бачив, щоб обвинувачений та потерпілий падали. В руках в обвинуваченого ОСОБА_1 нічого не було. Коли обвинувачений та потерпілий закінчили штовхатися, обвинувачений пішов до свого будинку, а потерпілий пішов в протилежному напрямку. Про те, що на той час в населеному пункті був маніяк йому нічого не відомо. Згодом йому стало відомо, що потерпілим був ОСОБА_2, який був Свідком ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 є його рідним братом, проживали вони окремо, нічого поганого сказати про ОСОБА_1 не може. Про події які відбулися 26.11.2013 року йому нічого не відомо, з потерпілим він не знайомий. Про те що, ОСОБА_1 побив ОСОБА_2 йому повідомив через 2-3 дні слідчий, який його опитував. Він не чув, щоб обвинувачений ОСОБА_1 негативно відзивався про віруючих та про Свідків ОСОБА_7.

З досліджених судом доказів, зокрема з документів, які надані стороною обвинувачення, вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення зареєстровані 27.11.2013 р. за № 12013010100002048, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 24840 від 26.11.2013 року виданої лікарем Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Вінниці, 26.11.2013 року ОСОБА_2 було госпіталізовано у хірургічне відділення з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма; перелом кісток носа та щелепи; забійна рвана рана потиличної ділянки голови, носа, лівого вуха; забій обох колінних суглобів.

Як вбачається з висновку експерта № 2488/102 від 24.01.2014 року, під час стаціонарного лікування у Міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м. Вінниці з 26.11.2013 року по 10.12.2013 у хірургічному відділенні у ОСОБА_18 були виявленні тілесні ушкодження: «відкритий перелом кісток носа зі зміщенням», «рана на спинці носа», «закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку», «рана лівої брови», «рана верхньої губи справа», «рана лівої вушної раковини», «рана потиличної ділянки голови», «контузія легкого ступеня лівого ока - субкон'юнктивальний крововилив лівого ока», «забої обох колінних суглобів (садно)», які по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному в постанові про призначення експертизи - 26.11.13 р.

Названі тілесні ушкодження у ОСОБА_18 не являлись небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать: «відкритий перелом кісток носа зі зміщенням», «рана на спинці носа», «закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку», «рана лівої брови», «рана верхньої губи справа», «рана лівої вушної раковини», «рана потиличної ділянки голови», «контузія легкого ступеня лівого ока», належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я; «забої обох колінних суглобів» належать до легких тілесних ушкоджень.

Морфологічні та групові властивості травмуючого предмета (предметів), судячи з записів у медичній карті, не відобразились у характері виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_18 Такими травмуючими предметами могли бути частини тіла людини (руки), так і інші тверді тупі предмети. Характер і локалізація виявлених тілесних ушкоджень ОСОБА_18 свідчать про не менше п'яти травмуючих впливів в названі ділянки голови та травматичні впливи в ділянки обох колінних суглобів.

З висновку експерта № 1496 від 06.10.2014 року вбачається, що під час стаціонарного лікування у Міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м. Вінниці з 26.11.2013 року по 10.12.2013 року у хірургічному відділенні у ОСОБА_18 були виявленні тілесні ушкодження: «відкритий перелом кісток носа зі зміщенням», «рана на спинці носа», «закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку», «рана лівої брови», «рана верхньої губи справа», «рана лівої вушної раковини», «рана потиличної ділянки голови», «контузія легкого ступеня лівого ока - субкон'юнктивальний крововилив лівого ока», «забої обох колінних суглобів (садно)», які по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному в постанові про призначення експертизи - 26.11.2013 р.

Названі тілесні ушкодження у ОСОБА_18 не являлись небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать: «відкритий перелом кісток носа зі зміщенням», «рана на спинці носа», «закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку», «рана лівої брови», «рана верхньої губи справа», «рана лівої вушної раковини», «рана потиличної ділянки голови», «контузія легкого ступеня лівого ока», належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я; «забої обох колінних суглобів» належать до легких тілесних ушкоджень.

Морфологічні та групові властивості травмуючого предмета (предметів), судячи з записів у медичній карті, не відобразились у характері виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_18 Такими травмуючими предметами могли бути частини тіла людини (руки), так і інші тверді тупі предмети, які вказані у постанові про призначення експертизи «палицею чи битою».

Відповідно до обвинувального акта від 19.12.2017 року, який надійшов до суду, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Слід зазначити, що диспозиція ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за вчинення хуліганства із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Предметами, спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для заподіяння тілесних ушкоджень, є будь-які речі, що не належать до зброї, які видозмінені чи спеціально знаходилися у винного з метою спричинення тілесних ушкоджень під час хуліганства.

Отже, наведена кваліфікуюча ознака вказаного злочину є самостійною та відповідно до ст. 91 КПК України підлягає доказуванню в суді.

В даному випадку підставою для кваліфікації злочину за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України стало саме застосування предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Разом з тим, в обвинувальному акті не визначено, що це за предмет, а зазначено: «невстановленим слідством дерев’яним предметом».

Разом з тим, виходячи з установлених під час судового провадження фактичних обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність кваліфікуючої ознаки злочину - вчинення хуліганства із застосуванням предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Такі висновки судом зроблено на підставі наступних доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

Як вбачається із показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які фактично були очевидцями даної події та які в показаннях, наданих під час судового провадження, стверджували, що не бачили у руках обвинуваченого жодних предметі, бити або палиці.

Що стосується показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 які зазначали, що потерпілий їм розповідав, що йому наносили удари битою, суд критично оцінює показання даних свідків, оскільки очевидцями події вони не були.

Показання обвинуваченого, надані під час судового провадження, про те, що він завдавав потерпілому ударів кулаком руки та ногою і жодних предметів, бити або палиці у нього не було, щодо кількості, характеру, способу та механізму нанесення потерпілому ударів узгоджуються з висновками експертів № 2488/102 від 24.01.2014 року та № 1496 від 06.10.2014 року та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_16

З досліджених під час судового провадження висновків експертів № 2488/102 від 24.01.2014 року та № 1496 від 06.10.2014 року, вбачається, що у ОСОБА_18 були виявлені тілесні ушкодження: «відкритий перелом кісток носа зі зміщенням», «рана на спинці носа», «закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку», «рана лівої брови», «рана верхньої губи справа», «рана лівої вушної раковини», «рана потиличної ділянки голови», «контузія легкого ступеня лівого ока - субкон'юнктивальний крововилив лівого ока», «забої обох колінних суглобів (садно)», які по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному в постанові про призначення експертизи - 26.11.2013 р.

Разом з тим, як вбачається з даних висновків експертів, морфологічні та групові властивості травмуючого предмета (предметів), судячи з записів у медичній карті, не відобразились у характері виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_18 Такими травмуючими предметами могли бути частини тіла людини (руки), так і інші тверді тупі предмети, які вказані у постанові про призначення експертизи «палицею чи битою».

Висновки експертів складено у відповідності до вимог чинного законодавства та компетентними особами, відповідають вимогам ст.ст. 94, 101, 102 КПК України, тому суд визнає їх належними та допустимими доказами.

Крім того, під час судового провадження учасники кримінального провадження будь-яких сумнівів у правильності таких висновків експертів не висловлювали.

Аналіз наведених доказів свідчить про те, що злочин вчинено обвинуваченим без застосування предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Крім того, у суду викликають сумніви показання потерпілого щодо нанесення обвинуваченим ударів битою, оскільки іншими доказами, зокрема, показаннями свідків, висновками експертиз або речовими доказами, заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому саме битою не підтверджується.

За таких обставин, враховуючи докази здобуті під час судового провадження в їх сукупності, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Під час судового провадження суд, у відповідності з вимогами ст. 349 КПК України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження. Зокрема, допитав обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідив інші надані докази.

Дослідивши і проаналізувавши надані суду докази - кожен окремо, відповідно до вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.

Суд визнає дані докази належними та допустимими, сумнівів у їх достовірності немає.

Що стосується тверджень потерпілого та його представника про те, що злочин вчинено обвинуваченим з мотивів релігійної нетерпимості та ненависті, жодними дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджується, а тому суд такі твердження оцінює критично.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України є злочином невеликої тяжкості, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Разом з тим, суд зазначає, що доказів того, що на утриманні обвинуваченого перебуває малолітня дитина до суду не надано.

Обставин, які, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом'якшують покарання судом не встановлено.

Обставиною, яка, згідно ст. 67 Кримінального кодексуУкраїни, обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Що стосується тверджень захисника обвинуваченого, що докази перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах кримінального провадження відсутні, а тому немає підстав визнавати таку обставину обтяжуючою, суд зазначає таке.

Під час судового провадження обвинувачений неодноразово зазначав у своїх показаннях про те, що 26.11.2013 року він вживав алкогольні напої, оскільки св'яткував свій від'їзд, а тому був випивший.

На думку суду, надання показань обвинуваченим про те, що в день вчинення злочину він перебував у стані алкогольного сп’яніння, свідчить про визнання ним такої обставини та, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, є підставою для визнання судом обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наступного дня після вчинення злочину, тобто 27.11.2013 року, ОСОБА_1 виїхав з України в Російську Федерацію, що фактично унеможливило встановлення стану алкогольного сп’яніння під час вчинення ним злочину.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України.

Що стосується цивільного позову потерпілого до обвинуваченого суд зазначає таке.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з цивільного позову, потерпілий просить стягнути з обвинуваченого 1 552 грн. 37 коп. майнової шкоди та 70 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданих внаслідок кримінального правопорушення.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, суд зазначає таке.

В цивільному позові аотерпілий вказав, що йому було заподіяно майнову шкоду, оскільки він змушений був лікуватися та придбавати необхідні ліки.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 24840 від 26.11.2013 року виданої лікарем Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м. Вінниці, 26.11.2013 року ОСОБА_2 було госпіталізовано у хірургічне відділення з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма; перелом кісток носа та щелепи; забійна рвана рана потиличної ділянки голови, носа, лівого вуха; забій обох колінних суглобів.

Крім того, згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11649, вбачається, що ОСОБА_2 перебував на лікуванні в нейрохірургічному віділенні Міської клінічної лікарні №1 з 11.12.2013 року по 20.12.2013 року.

Разом з тим, потерпілим до цивільного позову не надано відповідних доказів (квитанцій, чеків), які підтверджували б, що потерпілий поніс витрати на лікування, зокрема на придбання ліків, в розмірі 1 552 грн. 37 коп.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що під час судового провадження розмір завданої потерпілому майнової шкоди не доведено, а тому в задоволенні позову в частині стягнення майнової шкоди слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

В цивільному позові потерпілий посилається на те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого йому заподіяно моральних страждань, які полягають в тому, що він зазнав сильного стресу та моральних переживань. Внаслідок жорстокого побиття він був доведений до жалюгідного стану, який могли спостерігати сторонні особи. Висловлені погрози та завдані удари змусили його зазнати сильного страху, який він ніколи раніше не відчував, що викликало в нього почуття безпорадності. Крім того, він втратив почуття безпеки та змушений був змінити місце свого проживання. Потерпілий вважає, що справедливий розмір компенсації заподіяної йому моральної шкоди, враховуючи стан здоров’я та вік, численність завданих тілесних ушкоджень та глибину душевних страждань, має становити 70 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесених душевних стражданнях та нервовому потрясінні, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував фізичні та моральні страждання потерпілого, характер дій обвинуваченого, а також конкретні обставини справи. Враховуючи вимоги розумності, виваженості, справедливості, майновий стан обвинуваченого, суд вважає за можливе позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 20 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що цивільний позов слід задовольнити частково та стягнути із обвинуваченого на користь потерпілого 20 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, в задоволені позову в іншій частині слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у зв'язку з тим, що обвинувачений ухилявся від органів досудового розслідування, 13.04.2017 року було оголошено його міжнародний розшук.

07.06.2017 року ОСОБА_1 був затриманий в м. Москві Російської Федерації та утримувався під вартою.

12.06.2017 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

12.06.2017 року до компетентного органу Російської Федерації було направлене відповідне клопотання про видачу (екстрадицію) ОСОБА_1 в Україну.

29.11.2017 року ОСОБА_1 був виданий в Україну.

15.12.2017 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 25 днів до 07.01.2018 року.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.12.2017 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23.02.2018 року. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21.02.2018 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.04.2018 року. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.04.2018 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.06.2018 року. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2018 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.08.2018 року. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13.08.2018 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.10.2018 року. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2018 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.12.2018 року. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.11.2018 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21.01.2019 року. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.01.2019 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.03.2019 року.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. ч. 1, 5 ст. 72 Кримінального кодексу України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення, зокрема, одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі. Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно ст. 73 Кримінального кодексу України строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 577 Кримінального процесуального кодексу України час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв’язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, з 07.06.2017 року ОСОБА_1 по дату ухвалення даного вироку, ОСОБА_1 тримається під вартою.

На підставі ч. ч. 1, 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, слід зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 07.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі, що на день ухвалення даного вироку становить 3 роки 6 місяців.

Враховуючи обставини кримінального провадження, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою слід скасувати.

Процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні немає.

Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, а саме з 07.06.2017 року.

На підставі ч. ч. 1, 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 07.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.

Вважати ОСОБА_1 таким, що відбув призначене даним вироком покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців та звільнити його з-під варти в залі суду негайно.

Запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя