Рішення № 80307612, 27.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2019Справа № 910/13766/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Общества с ограниченной ответственностью «Евротрансрейл» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансрейл» (108811, Російська федерація, м. Москва, п. Московський, Київське шосе 22-й км, домоволодіння 4, будова 5, блок Е, 9 поверх, прим. 920Е; ідентифікаційний код: 29020727)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Альянс Україна» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 13, н/п 1, 2; ідентифікаційний код: 41153527)

про стягнення 196718,00 рублів

Представники учасників справи:

від позивача: Шурміль С.С. - представник

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Общества с ограниченной ответственностью «Евротрансрейл» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансрейл») з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Альянс Україна» про стягнення 196718 російських рублів, з яких 191800 рублів основного боргу та 4918 рублів 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він належним чином виконував свої зобов'язання за Договором товарно-експедиторського обслуговування № 0407/2017ЗЕД від 04.07.2017, а саме за весь період дії договору ним було перераховано відповідачу 1242000,00 рублів, проте відповідачем були надані послуги лише на 1050200,00 рублів, відтак заборгованість відповідача у вигляді залишку невикористаних коштів перед позивачем становить 191800,00 рублів. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору з боку відповідача, позивачем також було нараховано на існуючу суму заборгованості 3 % річних в розмірі 4918,00 рублів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроТрансРейл" залишено без руху, позивачу встановлено строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 відкрито провадження у справі №910/13766/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.12.2018, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання у справі №910/13766/18, призначене на 12.12.2018, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 підготовче засідання у справі №910/13766/18 призначено на 18.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/13766/18; справу призначено до судового розгляду по суті на 13.02.2019.

У судовому засіданні 13.02.2019 судом було оголошено перерву до 27.02.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2019 надав суду для огляду оригінал Додаткової угоди №4 від 10.11.2017 до Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017; наддав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 13, н/п 1, 2), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103049479291, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 18.02.2019.

У судовому засіданні 27.02.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частину рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2017 між Обществом с ограниченной ответственностью «Евротрансрейл» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротрансрейл») як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Альянс Україна» як експедитором було укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування №0407/2017-ВЭД, відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується за дорученням клієнта, за винагороду і за його рахунок надати клієнту послуги, передбачені у п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору №0407/2017-ВЭД від 04.07.2017 на умовах даного договору експедитор на підставі письмових заявок клієнта зобов'язується надавати клієнту інформаційно-консультаційні послуги (або транспортно-експедиторські послуги) при перевезенні вантажу клієнта та організації перевезення вантажів клієнта залізничними коліями України та країн СНД у власних (орендованих) вагонах або вагонах, які перебувають у експедитора на інших законних умовах.

Згідно з п. 4.3 Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом у розмірі 100% попередньої оплати виходячи з запланованого обсягу перевезення не пізніше ніж за 5-ть календарних днів до початку адресування порожніх вагонів на станцію завантаження на підставі виставленого експедитором рахунку.

Відповідно до п. 4.6 Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 якщо перерахована клієнтом сума попередньої оплати перевищує суму витрат, понесених експедитором, то за погодженням з клієнтом дана сума може залишитись у експедитора для виконання наступних заявок клієнта, або може бути зарахована в рахунок оплати винагороди експедитора, в рахунок оплати користування вагонами, або на підставі письмового звернення клієнта підлягає поверненню на його розрахунковий рахунок протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання експедитором письмового звернення клієнта, направленого факсом, електронною поштою чи іншим способом.

Згідно з п. 8.1 Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 даний договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

26.12.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017, в якій сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2018.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до п. 7.1 Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 всі спори та розбіжності, які виникають при виконанні даного договору, вирішуються у господарському суді відповідно з діючим законодавством України.

З огляду на викладене, до змісту правовідносин, які виникають із вказаного договору, підлягає застосуванню право України, а спір підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як встановлено судом, згідно з п. 4.3 Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 оплата послуг експедитора здійснюється клієнтом у розмірі 100% попередньої оплати виходячи з запланованого обсягу перевезення не пізніше ніж за 5-ть календарних днів до початку адресування порожніх вагонів на станцію завантаження на підставі виставленого експедитором рахунку.

Судом встановлено, що 07.08.2017 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 414000 рублів, що підтверджується платіжним дорученням №727 від 07.08.2017; 15.08.2017 - грошові кошти у розмірі 414000 рублів, що підтверджується платіжним дорученням №763 від 15.08.2017; 16.08.2017 - грошові кошти у розмірі 207000 рублів, що підтверджується платіжним дорученням №764 від 16.08.2017; 17.08.2017 - грошові кошти у розмірі 207000 рублів, що підтверджується платіжним дорученням №777 від 17.08.2017 (копії вказаних платіжних доручень долучено позивачем до позовної заяви).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за Договором №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 у загальному розмірі 1242000 рублів.

Судом встановлено, що відповідно до акту надання послуг № 8 від 10.08.2017 відповідач надав позивачу послуги за Договором №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 на суму 35000 рублів, відповідно до акту надання послуг № 9 від 12.08.2017 - послуги на суму 210000 рублів, відповідно до акту надання послуг № 10 від 13.08.2017 - послуги на суму 70000 рублів, відповідно до акту надання послуг №11 від 26.08.2017 - послуги на суму 245000 рублів, відповідно до акту надання послуг № 12 від 28.08.2017 - послуги на суму 245000 рублів, відповідно до акту надання послуг №15 від 07.09.2017 - послуги на суму 210000 рублів, відповідно до акту надання послуг №13 від 13.10.2017 - послуги на суму 35200 рублів, що разом становить 1050200 рублів (копії вказаних актів надання послуг долучена позивачем до позовної заяви; акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання відповідачем позивачу послуг за Договором №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 на загальну суму 1050200 рублів.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.6 Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 якщо перерахована клієнтом сума попередньої оплати перевищує суму витрат, понесених експедитором, то за погодженням з клієнтом дана сума може залишитись у експедитора для виконання наступних заявок клієнта, або може бути зарахована в рахунок оплати винагороди експедитора, в рахунок оплати користування вагонами, або на підставі письмового звернення клієнта підлягає поверненню на його розрахунковий рахунок протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання експедитором письмового звернення клієнта, направленого факсом, електронною поштою чи іншим способом.

Водночас, судом встановлено, що 10.11.2017 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017, в якій сторони дійшли згоди, що аванс, перерахований за надання послуг з надання рухомого складу у поточному місяці може бути зарахований в погашення послуг, які будуть надані у наступному місяці. У випадку невикористання авансу, сума підлягає поверненню на розрахунковий рахунок клієнта протягом 90 робочих днів наступного за звітним місяцем.

Оригінал вказаної додаткової угоди оглянуто судом у судовому засіданні 27.02.2019.

Як встановлено судом, позивачем (клієнтом) було сплачено у серпні 2017 року на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1242000 рублів.

Як вбачається з долучених позивачем до позовної зави копій підписаних сторонами актів надання послуг, у серпні 2017 року відповідач надав позивачу послуги за Договором №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 у загальному розмірі 805000 рублів (відповідно до акту надання послуг № 8 від 10.08.2017 відповідач надав позивачу послуги за Договором №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 на суму 35000 рублів, відповідно до акту надання послуг № 9 від 12.08.2017 - послуги на суму 210000 рублів, відповідно до акту надання послуг № 10 від 13.08.2017 - послуги на суму 70000 рублів, відповідно до акту надання послуг №11 від 26.08.2017 - послуги на суму 245000 рублів, відповідно до акту надання послуг № 12 від 28.08.2017 - послуги на суму 245000 рублів).

При цьому, у вересні 2017 відповідач надав позивачу послуги на суму 210000 рублів (відповідно до акту надання послуг №15 від 07.09.2017), а у жовтні 2017 року - послуги на суму 35200 рублів (відповідно до акту надання послуг №13 від 13.10.2017).

Таким чином, враховуючи, що позивачем було сплачено відповідачу аванс за Договором №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 у загальному розмірі 1242000 рублів, відповідачем були надані позивачу послуги на загальну суму 1050200 рублів, суд дійшов висновку, що сума невикористаного відповідачем авансу за Договором №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 становить 191800 рублів.

Відповідачем не надано суду доказів надання ним послуг за Договору №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 на суму 191800 рублів (відповідних актів надання послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у Додатковій угоді № 4 від 10.11.2017 сторони дійшли згоди, що у випадку невикористання авансу, сума підлягає поверненню на розрахунковий рахунок клієнта протягом 90 робочих днів наступного за звітним місяцем.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу суму невикористаного авансу у розмірі 191800 рублів у строк до 12.04.2018.

Доказів повернення відповідачем позивачу суми невикористаного авансу у розмірі 191800 рублів станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Альянс Україна» за Договором №0407/2017- ВЭД від 04.07.2017 у сумі 191800 рублів підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги Общества с ограниченной ответственностью «Евротрансрейл» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансрейл») в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Альянс Україна» суми основного боргу у розмірі 191800 рублів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4918 рублів за період з 05.12.2017 по 12.10.2018.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивач нараховує 3% річні, починаючи з 05.12.2017, тоді як за висновком суду, строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення суми невикористаного авансу було встановлено з 01.12.2017 до 12.04.2018.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 3373,58 рублів (за період з 13.04.2018 по 12.10.2018), у зв'язку з чим позовні вимоги Общества с ограниченной ответственностью «Евротрансрейл» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансрейл») в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Альянс Україна» 3% річних у розмірі 4918,49 рублів підлягають частковому задоволенню у розмірі 2884,88 рублів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, ч. 1 ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Общества с ограниченной ответственностью «Евротрансрейл» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансрейл») задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Альянс Україна» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 13, н/п 1, 2; ідентифікаційний код: 41153527) на користь Общества с ограниченной ответственностью «Евротрансрейл» (Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансрейл» (108811, Російська федерація, м. Москва, п. Московський, Київське шосе 22-й км, домоволодіння 4, будова 5, блок Е, 9 поверх, прим. 920Е; ідентифікаційний код: 29020727) суму основного боргу у розмірі 191800 (сто дев'яносто одна тисяча вісімсот) російських рублів 00 коп., 3% річних у розмірі 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) російських рублів 88 коп. та судовий збір у розмірі 1743 (одна тисяча сімсот сорок три) грн 85 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.03.2019.

Суддя Д.О. Баранов