Рішення № 80307090, 22.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/16547/17

Провадження №2/522/1425/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді – Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання – Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департамент патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся 05.09.2017 року до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 40587,47 грн. та судовий збір у розмірі 1600 грн.

В обґрунтування позову відзначено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.08.2016 року було встановлено в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_1 займає посаду інспектора патрульної поліції в Управлінні патрульної поліції у м. Одесі. Всупереч своїй присязі ОСОБА_1 пошкодив автомобіль Департаменту Toyota Prius, державний номерний знак 161777. Вартість матеріального збитку позивачу, внаслідок пошкодження автомобіля у ДТП становить 40587,47 грн. Тож, посилаючись на ст.ст. 1166, 1187, 1192 ЦК України, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача як винної у ДТП особи завдану шкоду.

Справа надійшла до провадження судді Кравчук Т.С. та ухвалою від 06.09.2017 року провадження у справі відкрите.

До суду (а.с.57) надійшли заперечення на позовну заяву від ОСОБА_1, відповідного до яких просив відмовити у задоволенні позову та застосувати строки позовної давності. Заперечення мотивовані тим, що ДТП сталося 06.05.2016 року під час виконання відповідачем посадових обов’язків. ОСОБА_2 позовної давності встановлений у один рік закінчився у травні 2017 року, проте позивач звернувся до суду лише у вересні 2017 року. Крім того, відповідач вказує, що його матеріальна відповідальність як працівника обмежується розміром середнього місячного заробітку згідно вимог КЗпП. Вказує, що висновок про розмір шкоди авто складений Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ, яке є власником автомобіля.

Згідно пояснень на заперечення проти позову від 28.02.2018 року представника Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3, позивач відзначає, що посилання відповідача на норми Кодексу Закону про працю є небунтованими, адже ним передбачена відповідальність за пряму шкоду, спричинену порушенням працівником трудових обов’язків, а в даному випадку позов подану про відшкодування шкоди спричиненої джерелом підвищеної небезпеки. Вказує, що доказів щоб свідчили про сумнівність висновку експерта відповідачем не подано.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №3478/18 від 11.05.2018 року по справі було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, в результаті якого справа надійшла до провадження судді Бондаря В.Я. та ухвалою якого від 18.05.2018 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 27.06.2018 року.

У зв’язку з неявкою представника позивача, розгляд справи у підготовчому засідання 27.06.2018 року було відкладено на 25.09.2018 року.

Протокольною ухвалою від 25.09.2018 року було закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 29.11.2018 року.

До суду 28.11.2018 року від представника відповідача – ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення, згідно яких вказує, що додатково поданий експертний висновок також не відповідає вимогам законодавства.

У судовому засідання призначеному на 29.11.2018 року розгляд справи було відкладено на 22.02.2019 року у зв’язку з поданням заяви представником позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.02.2019 року представник позивача – ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з’явилися. Про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді поліцейського роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м. Одесі та наказом від 13.03.2017 року Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 було звільнено на підставі його рапорту від 14.02.2017 року.

06.05.2016 року о 02 год. 00 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Toyota Prius державний номерний знак 161777 не вибрав безпечну швидкість внаслідок чого скоїв зіткнення із перешкодою в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Суд у постанові Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/8548/16-ц від 22.08.2016 року зробив висновок про наявність у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, проте закрив провадження у справі, у зв’язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постановою суду встановлений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в результаті якого автомобіль Toyota Prius державний номерний знак 161777 отримав механічні пошкодження.

Toyota Prius, державний номерний знак 161777 належить Управлінню патрульної служби МВС у м. Одесі, що вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно висновку експертного дослідження №24 від 10.01.2017 року Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Prius державний номерний знак 161777. Внаслідок його ушкоджень при ДТП від 05.05.2016 року становить 40587,47 грн.

В той час як згідно висновку експертного дослідження від 06.03.2018 року Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вартість матеріального збиту Toyota Prius державний номерний знак 161777 внаслідок його ушкоджень при ДТП 06.05.2016 року становить 39 518,53 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 130 КзпП України законодавцем встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Частиною другою вищевказаної встановлено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно вимог ч. 1 ст. 132 КзпП України визначено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Відповідно до вимог пп. 2, 6 ст. 134 КзпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами або якщо відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

При цьому, статтею 138 КзпП України законодавцем в імперативному порядку встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до ст.19 Закону «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п.23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (затверджене постановою КМУ УРСР від.29.07.1991р. №114) особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

За правилами, встановленими в п.1-3,5,10 розділу 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (затверджено Постановою Верховної Ради України 25.06.1995р. №243/95-ВР), яке поширюється також на осіб рядового та начальницького складу МВС України, це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності осіб винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода заподіяна, в тому числі пошкодженням майна, що спричинило додаткові витрати для його відновлення за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди.

Час протягом якого винну особу може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого в особисте користування, настає матеріальна відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення. Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди настає у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети (п.10,11 розділу ІІ цього ж Положення).

За таких обставин, можна дійти висновку, що відповідач, будучи рядовим поліції, заподіяв майнову шкоду під час виконання службових обов’язків.

В той же час, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди у повному розмірі є безпідставними.

Так, доказів того, що автомобіль відповідач пошкодив умисно, вчинив ДТП в стані сп’яніння або скоїв діяння, яке має ознаки злочину, у справі відсутні та сторонами не заперечується вчинення ДТП при здійсненні маневру задля уникнення наїзду на пішохода.

Тож, за таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача частково обґрунтовані.

Виходячи із загального строку позовної давності в три роки (ст.257 ЦК), позивач не пропустив строку, в межах якого може звернутись з вимогою про захист свого цивільного права.

Проте, до правовідносин, що виникли між сторонами як працівником та роботодавцем слід застосувати спеціальну позовну давність встановлену ч. 3 ст. 233 КЗпП.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановляється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як роз’яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст.233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Пропуск вказаного ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку для звернення до суду є підставою для відмови у позові.

Дорожньо-транспортна пригода сталась 06.05.2016 року, протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №076384 складено 06.05.2016 року. А тому річний строк згідно ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду для позивача почав свій відлік з 07.05.2016 року, тобто часу з якого виявлено порушення права позивача.

Суд критично ставиться до пояснень представника позивача щодо встановленого загального строку позовної давності, адже Кодексом законів про працю передбачений спеціальний річний строк, а крім того законодавець встановлює початок такого строку не з моменту притягнення винної особи до адміністративної відповідальності а саме з моменту виявлення заподіяної працівником шкоди, що було встановлено під час ДТП та моменту складення протоколу.

Позовна заява подана позивачем до суду 05.09.2017 року, а тому з урахуванням вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом з порушенням строку встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України, що має наслідком відмови позивачу у судовому захисті.

Позивач заяви про поновлення пропущеного строку передбаченого ч. 3 ст. 233 КЗпП України до суду не надав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, у випадку відмови у задоволенні позову, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, м. Одеса, вул. Піонерська, 8) про відшкодування матеріальної шкоди – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04.03.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар