Рішення № 80306317, 22.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1832/19

Справа № 522/17376/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1, за участі третьої особи – приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» про відшкодування завданої майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 01.10.2018 року звернувся позивач з позовом до ОСОБА_1 та просив: стягнути з відповідача на користь позивача завдану майнову шкоду в розмірі 71 076,46 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між позивачем ОСОБА_2 «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №113990 від 09.02.2017 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу марки Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1. 10.07.2017 року в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_3 та автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_1. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 01.08.2017 року особою винною у ДТП визнано ОСОБА_1 ОСОБА_2 «СК «ПЗУ Україна» було визнано вищевказане ДТП страховим випадком та виплатило страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 71076,46 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року провадження у справі відкрите, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 07.12.2018 року.

До суду 05.12.2018 року надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1, який просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що його цивільно-правова відповідальність застрахована в ПАТ «СК «Здорово» та саме страхова компанія має відшкодувати шкоду позивачу.

Протокольною ухвалою від 07.12.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 22.02.2019 року.

У судове засідання сторони не з’явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 «Страхова компіня «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №113990 від 09.02.2017 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу марки Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1 (а.с.7).

10 липня 2017 року м. Одесі по вул. Краснова, 8 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_3 та автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_1.

Постановою Київського районного суду м. Одеси у справі №520/8447/17 від 01.08.2017 року особою винною у ДТП визнано ОСОБА_1 (а.с.12).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

Таким чином, вина ОСОБА_1 є преюдиційним фактом та доказуванню не підлягає.

Тихоновська М.І.10.07.2017 року звернулась до Приватного акціонерного товариства «ПЗУ Україна» з заявою про настання страхового випадку.

Згідно висновку № SOS_-170710-2847221 вартість збитків пошкодженого транспортного засобу Toyota Yaris складає 77 382,36 грн. (а.с.15-25).

ОСОБА_2 «СК «ПЗУ Україна» здійснило на рахунок ТОВ «Інжпроект» для ремонту автомобіля ОСОБА_3 у рахунок страхового відшкодування виплату у розмірі 45 243,06 грн. (а.с.33).

ОСОБА_2 «СК «ПЗУ Україна» здійснило на рахунок ТОВ «Інжпроект» для ремонту автомобіля ОСОБА_3 у рахунок страхового відшкодування виплату у розмірі 20596,28 грн. (а.с.34).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» згідно полісу серії АК №1874532 (а.с.34).

Ліміт відповідальності ОСОБА_2 «СК «Здорово» за шкоду заподіяну майну встановлено у розмірі 100 000 грн. (а.с.80).

ОСОБА_1 11.07.2017 року звернувся до ОСОБА_2 «СК «Здорово» з заявою-повідомленням про пошкодження транспортного засобу (а.с.81).

Норми частини 1 ст. 1188 ЦК України передбачають відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Така шкода відшкодовується на загальних підставах, а саме 1.) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2.) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3.) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі ст.ст. 979, 980 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та\або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Так, постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №755\18006\15-ц (провадження №14-17цс18) зроблено правовий висновок, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він сплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд вважає, що при вирішенні спірних прав та обов'язків слід застосувати саме наведену правову позицію ОСОБА_4 Верховного Суду, оскільки дія цієї постанови спрямована на приведення судової практики у подібних правовідносинах до її однаковості та єдності цілому.

У Постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 04.07.2018 р. зазначено, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Разом із тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Враховуючи ліміт відповідальності страховика ОСОБА_2 «СК «Здорово», встановлений полісом серії АК №1874532 у розмірі 100 000 грн., в той час як вимогами позивача є стягнення меншої суми у розмірі 71 076,46 грн., суд погоджується з твердженням відповідача, що позивач має звертатися до страхової компанії відповідача, а не до нього безпосередньо, тому приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: 65082, АДРЕСА_1), за участі третьої особи – приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (код ЄДРПОУ 33637321, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86-Н) про відшкодування завданої майнової шкоди – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04.03.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар