Ухвала суду № 80304288, 06.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

06.03.2019 Справа №607/17357/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, державного реєстратора комунального підприємства «Тернопільське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – товариство з обмеженою відповідальністю «Малоходачківське», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4, про скасування державної реєстрації права власності, скасування свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) та визнання права власності, –

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, державного реєстратора комунального підприємства «Тернопільське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – товариство з обмеженою відповідальністю «Малоходачківське», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4, про скасування державної реєстрації права власності, скасування свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) та визнання права власності.

Представник позивача звернувся в суд із заявою про забезпечення позовушляхом заборони філії «Тернопількомунземля» Комунального підприємства «Тернопількомунінвест» завершувати роботи по виконанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під зерноскладом-піднавісом, який знаходиться за адресою: Тернопілька область, Тернопільський район, село Малий Ходачків, вул. Кн. Острозького, 10Ж у власність до моменту, коли рішення у справі за № 607/17357/18 не набере законної сили; та заборонити Малоходачківській сільській раді затверджувати проект землеустрою та передавати земельну ділянку під зерноскладом-піднавісом, який знаходиться за адресою: Тернопілька область, Тернопільський район, село Малий Ходачків, вули ОСОБА_5, 10Ж у власність до моменту, коли рішення у справі за № 607/17357/18 не набере законної сили.

Заява обґрунтована тим, що спір виник з приводу будівлі зерноскладу-піднавісу, яка знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Малий Ходачків, вулиця Князя Острозького, 10Ж. Станом на сьогодні зерносклад належить на праві приватної власності ОСОБА_4, яка викупила більшість майнових паїв жителів села- Малий Ходачків, що входили до складу СГТзОВ «Малоходачківське». Проте докази, надані стороною позивача, а також показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8В,, ОСОБА_9, - які були заслухані під час судового засідання, підтверджують, що жителі села Костянтинівка, які відчужили свої майнові паї на користь позивача, також мають право на частину зерноскладу. Отже, існує невизначеність стосовно прав на об’єкт нерухомості, яка може бути вирішена виключно шляхом прийняття вмотивованого судового рішення.

Після усної розмови з представниками Малоходачківської сільської ради стороні Позивача стало відомо, що Філією «Тернопількомунземля» комунального підприємства «Тернопількомунінвест» розробляється проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка знаходиться під спірною будівлею зерноскладу-піднавісу. Для отримання детальних відомостей на адресу зазначеної організації було надіслано адвокатський запит про надання копію договору, згідно якого виконувалися відповідні землевпорядні роботи, а також копії самого проекту землеустрою. Філією «Тернопількомунземля» було підтверджено факт розробки проекту землеустрою, водночас запитувані відомості надані не було з посиланням на законодавство про захист інформації з обмеженим доступом.

Факт приватизації земельної ділянки був підтверджений і в судовому засіданні представником відповідача, яка зазначила, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під зерноскладом у власність ОСОБА_4 був виданий ще у 2016 році, тобто до моменту, коли право власності на будівлю зерноскладу було зареєстроване у встановленому законом порядку. Законність виділення земельної ділянки в межах цього провадження не розглядається, так як і земельна ділянка під зерноскладом не є об’єктом, стосовно якого виник спір Водночас, питання правового статусу земельної ділянки зачіпає інтереси позивача і прямо впливає на можливість реалізації його прав в майбутньому, враховуючи нижченаведене.

Оскільки, зазначена земельна ділянка знаходиться під будівлею зерноскладу-піднавісу, який знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, село Малий Ходачків, вулиця Князя Острозького, 10Ж, вона буде використовуватися для його обслуговування та доступу до приміщень. Процес безоплатної приватизації земельної ділянки ОСОБА_4 може закінчиться як під час судового розгляду, так і після прийняття рішення по суті справи. За умови повного задоволення позовних вимог і реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_4 виникне колізія між визнаним в судовому порядку правом власності ОСОБА_2 AM. на будівлю зерноскладу-піднавісу і правом власності іншої особи на земельну ділянку, що під ним розташована. Така ситуація суперечитиме закріпленому у ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України принципу єдності земельної ділянки та об’єкта нерухомості, що на ній розміщений. Крім того, у випадку якщо позовні вимоги будуть задоволені в частині скасування права власності ОСОБА_4 (без визнання відповідного права за позивачем), вона зможе повторно зареєструвати право власності на будівлю зерноскладу як власник земельної ділянки. Задоволення позовних вимог повністю або в частині змусить позивача повторно звертатися із позовом, предметом якого буде скасування права власності на земельну ділянку, що також потребуватиме значних затрат часу та інших ресурсів.

Оскільки земельна ділянка є несформованою, її формування здійснюється за проектом землеустрою щодо формування нової земельної ділянки у відповідності із ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

Документації із землеустрою, після її завершення і отримання всіх необхідних погоджень, затверджується органом, який в межах встановленої законом компетенції уповноважений розпоряджається відповідними землями. Таким чином, процес приватизації земельної ділянки буде завершено, коли Малоходачківська сільська рада прийме рішення про затвердження проекту землеустрою і передачу земельної ділянки під спірним об’єктом нерухомості у власність.

З огляду на вищенаведене, заявник вважає за доцільне забезпечити позов шляхом встановлення заборони на вчинення певних дій.

Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів…Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 2, 8 ЦПК України.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Натомість, у поданій заяві про забезпечення позову заявник не навів достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому, відповідно, останнім не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 149-153, 261, 352-354 ЦПК України, –

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Малоходачківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, державного реєстратора комунального підприємства «Тернопільське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – товариство з обмеженою відповідальністю «Малоходачківське», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4, про скасування державної реєстрації права власності, скасування свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) та визнання права власності.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Ухвала суду складена та підписана 06 березня 2019 року.

CуддяОСОБА_10