Рішення № 80299776, 25.02.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/438/19

Провадження № 2/643/2219/19

25.02.2019 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Горбунової Я.М., за участю секретаря Арестової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.10.2007 р. ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Взяті на себе зобов’язання за кредитним договором банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_3 кредитні ресурси. ОСОБА_3 померла 26.04.2015 р. Відповідачі постійно проживали разом з ОСОБА_3, а тому позивач вважає, що згідно з діючим законодавством вони є спадкоємцями померлої ОСОБА_3 та зобов’язані задовольнити вимоги позивача за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_3 та позивачем. ОСОБА_3 не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв’язку із чим, станом на дату смерті ОСОБА_3 має заборгованість у розмірі 8955,61 грн., яка складається з наступного: 8818,62 грн. – заборгованість за кредитом; 1326,99 – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зі згоди представника позивача, суд постановляє заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до договору № б/н від 01.04.2011 р. ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

ОСОБА_3, 26.04.2015 р. померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с. 20).

ОСОБА_3 не виконувала взяті на себе зобов'язання. У зв’язку із порушеннями зобов’язань за кредитним договором, станом на 26.04.2015 р. ОСОБА_3 має заборгованість у розмірі 8955,61 грн., яка складається з наступного: 8818,62 грн. – заборгованість за кредитом; 136,99 грн.– заборгованість по процентам за користування кредитом.

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ч.1 ст.1220 ЦК України передбачає, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3,5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Ч.1 ст. 1281 ЦК України передбачає, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ч.1 ст.1282 спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави прийти до висновку, що для встановлення факту переходу прав та обов’язків за кредитним договором від ОСОБА_3 до відповідачів в порядку спадкування необхідно встановити наявність прав на спадщину у відповідачів та факт прийняття ними спадщини в необхідному обсязі. Спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідачі відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За паспортними даними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначена адреса їх реєстрації: АДРЕСА_1. Таку ж адресу зазначила ОСОБА_3 у заяві-анкеті про видачу кредиту від 09.10.2007 р. (а.с. 9).

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у відповідачів права на спадщину після померлої ОСОБА_3 Такими доказами можуть бути, зокрема, заповіт, копія свідоцтва про народження, а також інші документи, що підтверджують наявність родинних відносин, необхідних для віднесення відповідачів до спадкоємців відповідної черги спадкування, зазначеної в ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до п.4.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі Порядку) доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Відповідно до п.3.11. глави 10 Порядкузаява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів. Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.

При цьому право спадкоємців на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи за заповітом), яке видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину вносяться нотаріусом до Спадкового реєстру.

П. 4.11. глави 10 Порядку передбачає, що для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

П.1 Листа-роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» передбачено, що Обставини, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 179 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Відповідно до п.2.1. глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Суд наголошує, що позивач за час розгляду справи клопотань про витребування доказів суду надавав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.10.2007 р., оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що після смерті ОСОБА_3 залишилось будь-яке спадкове майно та не надано доказів наявності спадкової маси, її вартості, та фактичного прийняття відповідачами спадщини після смерті боржника ОСОБА_3, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 1,2,4 ст. 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦПК України)

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1219, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1-д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО №305299.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії МН №802212; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_2, паспорт серії МН №933891;

Суддя: Я.М. Горбунова