Рішення № 80299506, 05.03.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2745/18

Номер провадження 2/629/337/19

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання – Котяй А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №629/2745/18 за уточненим позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Лозівського об'єднаного управління ОСОБА_2 фонду України Харківської області ОСОБА_3 про зобов‘язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до заступника начальника Лозівського об'єднаного управління ОСОБА_2 фонду України Харківської області ОСОБА_3, в якому просив винести окрему ухвалу про здійснення дій, які перешкоджають виконанню судового рішення та зобов‘язати ОСОБА_2 фонд виконувати рішення від 19.07.2017 року в повному об‘ємі.

Провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам надано час для обміну заявами по суті.

10.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся з уточненим позовом до заступника начальника Лозівського об'єднаного управління ОСОБА_2 фонду України Харківської області ОСОБА_3, в якому просить встановити факт підробки документів посадовою особою заступником начальника управління ОСОБА_3, постановити окрему ухвалу про виготовлення і надання посадовою особою пенсійних документів, в яких надано завідомо неправдиві відомості, що підпадає під дію ст.366 КК України, зобов‘язати ОСОБА_2 фонд нарахувати пенсію відповідно до законодавства, зобов‘язати заступника начальника управління відшкодувати йому моральну шкоду у сумі 100 000 грн. та судові витрати, при перерахунку пенсії згідно судового рішення враховувати офіційний індекс інфляції, згідно інформації державної служби статистики.

18.12.2018 року представником ОСОБА_2 фонду України подано відзив, в якому відповідач зазначив, що рішення управлінням виконувалося, а також постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2018 року не зобов‘язано відповідача нараховувати пенсію ОСОБА_1 в розмірах, що визначені висновком експерта, а лише зобов‘язано врахувати вимоги Указу Президента України від 07.11.1992 року №549/92 та застосувати курс рубля при перерахунку пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати з 01.11.1992 року, що і було виконано управлінням. Представник також зауважив, що під час розгляду справи 629/4236/15-а ОСОБА_1 заявлялась вимога щодо притягнення до відповідальності заступника начальника управління ОСОБА_3, однак у її задоволенні було відмовлено.

04.01.2019 року ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, в якому вказав, що перерахунок курсу рубля в гривні, що здійснив ОСОБА_2 фонд відрізняється від перерахунку експертної установи в 1000 разів. Відносно зазначеного відповідачем факту відмови у притягненні до відповідальності, позивач вказав, що йому відмовлено через те, що в межах адміністративного судочинства не можливо притягнути заступника начальника УПФУ ОСОБА_3 до відповідальності за ст.212-3 КУпАП. Також, ОСОБА_1 зазначив, що всі відомості надані управлінням є завідомо неправдивими, а тому необхідно винести окрему ухвалу про порушення ОСОБА_2 фондом законодавства, постановити окрему ухвалу про складання і надання офіційних документів заступником начальника управління ОСОБА_3 в яких надані завідомо неправдиві відомості, що підпадає під ст.366 КК України.

08.01.2019 року позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій ним доповнено такі вимоги, а саме: постановити окрему ухвалу про складання та надання заступником начальника управління ОСОБА_3 завідомо недостовірної інформації, ухвалу направити до Лозівської місцевої прокуратури, зобов‘язати ОСОБА_2 фонд нараховувати доплату пенсії на підставі офіційних документів про заробітну плату за період роботи в Російській Федерації, які зараховано до страхового стажу з 27.12.2009 року.

17.01.2019 року позивачем надано ще одну заяву про збільшення позовних вимог, а саме просив постановити окрему ухвалу про службову підробку документів заступника начальника управління ОСОБА_3, здійснити перерахунок пенсії з 27.12.2009 року з врахуванням всіх довідок про заробітну плату за період роботи в Російській Федерації з 27.12.2009 року, розмір пенсії, який недонараховано і не виплачено за період з 27.12.2009 року сплатити з урахуванням індексу інфляції, згідно відомостей Державної служби статистики на день виплати заборгованості, що станом на 01.01.2019 року становить 340 %.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК).

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Спірні відносини склалися з приводу виконання відповідачем постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017 по справі № 629/4236/15-а. А саме, позивач вважає, що пенсія йому повинна виплачуватись у розмірі, встановленому висновком судово-економічної експертизи № 9738 від 31.01.2017.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017 по справі № 629/4236/15-а(а.с.3-4), Міждержавні відносини у сфері пенсійного забезпечення між Україною та Російською Федерацією регулюються Угодою про гарантії прав громадян - учасниць СНД від 13 березня 1992 року.

Згідно зі ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. призначення пенсій громадянам держав-учасниць договору здійснюється за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на вигідних підставах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якого з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

Обчислення пенсій здійснюється із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. В разі, якщо в державах-учасницях договору введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу до моменту призначення пенсії.

Відповідно до Указу Президента України «Про реформу грошової системи України», починаючи з 23-ї години 12 листопада 1992 року припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України. Та встановлено, що єдиним законним засобом платежу на території України стає український карбованець.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2017 по справі № 629/4236/15-а констатовано, що відповідачем при перерахунку пенсії з 01.09.2010 року заробіток для визначення розміру пенсії, отриманий ОСОБА_1 на території Російської федерації в російських рублях, перераховано в гривню по курсу НБУ починаючи з 01.12.1992, тобто, не враховано вимоги Указу президента України «Про реформу грошової системи України» від 07.11.1992 № 549/92.

Відповідно до п.п.1, 2, 5 вищезазначеного Указу починаючи з 23 години 12 листопада 1992 року припинено функціонування рубля в грошовому обігу на території України.

Встановлено, що єдиним законним засобом платежу на території України стає український карбованець, представником якого в готівковому обігу виступає купон Національного банку України.

Передбачено, що бухгалтерський облік господарсько-фінансових та кредитних операцій та звітність в Україні ведуться в українських карбованцях.

Висновком судово-економічної експертизи №9738 від 31.01.2017 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 в рамках розгляду справи № 629/4236/15-а, підтверджено правильність застосування відповідачем курсу рубля при перерахунку пенсії та визначення коефіцієнтів заробітної плати, яка враховується для призначення пенсії позивача, проте встановлено, що управлінням ОСОБА_2 фонду не було враховано вимоги Указу Президента України «Про реформу грошової системи України» від 07.11.1992 №549/92, а саме: перерахунок у гривню заробітку, одержаного на території Російської федерації в рублях, необхідно було проводити з 01.11.1992.

У зв'язку з викладеним постановою Лозівського міськрайонного суду у справі №629/4236/15-а від 19.07.2017 зобов'язано Лозівське об'єднане управління ОСОБА_2 фонду України Харківської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з врахуванням курсу рубля з 01.11.1992. Крім того, вказаним судовим рішенням було стягнуто з Лозівського об'єднаного УПФУ недораховану та невиплачену пенсію за період з 27.12.2009 (з моменту призначення пенсії) по 31.08.2016 в розмірі 10646,41 грн., яка утворилася внаслідок неврахування курсу рубля з 01.11.1992, а також компенсувати позивачеві вартість проведеної експертизи в розмірі 8701,56 грн.

Враховуючи розрахунок від 19.07.2017 року(а.с.96-99), Лозівським об'єднаним УПФУ було перераховано період отримання сум заробітної плати в рублях з 01.11.1992 та застосовано при розрахунку заробітної плати курс рубля на момент призначення пенсії, тобто на 27.12.2009.

За даними Національного банку України станом на 27.12.2009 курс рубля складав 2,6616 гривень за 10 російських рублів.

Отже, з урахуванням п.3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення, заробіток позивача, який він отримав на території Російської Федерації і який враховується для обчислення пенсії, перераховано у гривню за вказаним курсом.

При цьому, згідно з Указами Президента України від 07.07.1992 № 549/92 та від 25.08.1996 № 762/96 було врегульовано порядок обміну рублевої грошової наявності на український карбованець у відношенні 1:1, та обміну українського карбованця на гривні по курсу 10000 карбованців за 1 гривню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.1996 № 1002 визначено, що в довідках про заробітну плату для нарахування пенсії заробітна плата в загальній сумі за кожний календарний рік перераховується в гривні з округленням до 5 знаків після коми.

У зв'язку з чим, а також беручи до уваги, що курс рубля Нацбанком надано за 10 російських рублів (2,6616 грн.), відповідачем було суму заробітної плати позивача для перерахунку рублів у гривні поділено на 10000.

Доводи позивача про те, що таке обчислення призвело до зменшення його пенсії у 1000 разів, є необґрунтованими та не враховують вимог вищезазначених нормативних актів.

При цьому, ані експерт, ані позивач не враховують, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, якою передбачено визначення розміру заробітку (доходу) виходячи з офіційно встановленого курсу національної валюти до моменту призначення пенсії, набрала чинності раніше, ніж введено Указом Президента України від 07.11.1992 № 549/92 в якості національної валюти український карбованець, та раніше введення гривні Указом Президента України від 25.08.1996.

У зв'язку з чим є помилковими твердження позивача про те, що вказана Угода застосовується відповідачем по-різному в однакових ситуаціях (при перерахунку заробітної плати, отриманої позивачем під час роботи у Російській Федерації в період з 01.12.2006 по 02.09.2008 (який позивач вважає вірним, оскільки розрахунок зроблений за курсом 0,26616 грн. за 1 російський рубль) та з 01.11.1992 по 01.01.1995 (з яким позивач не погоджується, оскільки розрахунок зроблений за курсом 0,00026616 грн. за 1 російський рубль або 0,26616 крб. за 1 російський рубль).

Та обставина, що у висновку експертизи для обчислення пенсії позивача заробітна плата в рублях експертом перерахована у гривні (без урахуванням співвідношення між карбованцем і гривнею внаслідок деномінації), не свідчить про неправомірність дій відповідача у спірних відносинах.

Також, слід вказати, що постановою Лозівського міськрайонного суду у справі №629/4236/15-а від 19.07.2017 не зобов'язано відповідача нараховувати пенсію ОСОБА_1 в розмірах, що визначені висновком експерта, а лише зобов'язано врахувати вимоги Указу Президента України від 07.11.1992 № 549/92 та застосувати курс рубля при перерахунку пенсії позивача із заробітної плати з 01.11.1992, що і було зроблено відповідачем по справі.

Щодо тверджень позивача про невірне обчислення відповідачем коефіцієнта за грудень 1993 року при перерахунку пенсії на виконання постанови Лозівського міськрайонного суду у справі №629/4236/15-а від 19.07.2017 колегія суддів зазначає, що розбіжності між коефіцієнтом заробітної плати за грудень 1993 року, визначеним відповідачем (4,89558) та визначеним експертом (5,6) пояснюється тим, що експертом не було враховано підвищення середньої заробітної плати у грудні 1993 року порівняно з попередніми 11 місяцями (836534 крб. або 8,36534 грн. у грудні 1993 року і 327630 крб. або 3,27630 грн. у листопаді 1993 року).

Згідно з ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058) коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - заробітна плата (дохід), в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).

Таким чином, коефіцієнт заробітної плати є результатом ділення заробітної плати, яку отримувала особа, на середню заробітну плату на одну застраховану особу в цілому по Україні, і величина коефіцієнта залежить від величини середньої заробітної плати.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Таким чином, для заробітної плати (доходу), що виплачувались особам до набрання чинності Законом № 1058 (09.07.2003), передбачено граничний розмір коефіцієнту заробітної плати - 5,6, який і було застосовано експертом.

Як встановив Харківський апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 16.11.2018 року (а.с. 90-95), експертом не було враховано зростання середньої заробітної плати по Україні у грудні 1993 року порівняно з попередніми 11 місяцями 1993 року, а тому він дійшов помилкового висновку, що коефіцієнт заробітної плати позивача залишився на максимальному рівні - 5,6.

Також, слід вказати, що сума в розмірі 10646,41 грн., на яку вказує позивач, не є сумою пенсії, яка повинна бути виплачена позивачеві за висновком експерта, а є розбіжністю між сумою пенсії, яка була б нарахована відповідачем по справі у разі взяття ним до уваги вимог Указу Президента України від 07.11.1992 № 549/92 та застосування курсу рубля саме з 01.11.1992 (а не з 01.12.1992), та сумою фактично виплаченої пенсії.

Сума в розмірі 10646,41 грн. є одноразовою виплатою, яка була виплачена Лозівським об'єднаним УПФУ позивачеві. Також, відповідачем при перерахунку враховано заробітну плату за період з 01.01.1990 по 31.09.2009, застосовано курс гривні до російського рубля - 2,6616 грн. за 10 російських рублів з 01.11.1992, визначено заробітну плату в гривнях, обчислено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,61826, визначено середньомісячний заробіток - 5971,68 грн., обчислено розмір пенсії за віком 3453,12 грн., враховано доплату за понаднормовий стаж - 192,10 грн., нараховано підвищення з 01.05.2012 - 100,00 грн., обчислено доплату до попереднього розміру пенсії станом на 12.2014 - 146,69 грн., та обчислено загальний розмір пенсії, який станом на 01.09.2016 склав 3891,91 грн., що встановлено рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 року(а.с.90-95), а також відображено в розрахунках та відомостях ОСОБА_2 фонду України(а.с.77-84).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, при цьому права громадян не можуть бути скасовані.

Відповідно до вище вказаного, суд приходить до висновку, що пенсія нарахована позивачу ОСОБА_2 фондом України відповідає вимогам законодавства та обчислена вірно, а тому підстави для здійснення перерахунку та виплати недоплачених, на думку позивача, сум відсутні.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Зважаючи на викладене, факт відсутності підписання трудових договорів, документації про оплату праці та звільнення не оспорюється, тобто не оформлення трудових правовідносин підтверджується як позивачем, так і відповідачем.

На підставі ч.2 ст.80 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу.

Щодо вимоги позивача встановити факт підробки документів заступником начальника управління ОСОБА_3 та постановити окрему ухвалу про виготовлення і надання посадовою особою документів з завідомо неправдивими відомостями, суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки твердження позивача не знаходять свого документального підтвердження та порушення чи недоліки в діяльності відповідача з матеріалів не вбачаються.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) (далі - постанова Пленуму від 31.03.1995) роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У п.9 постанова Пленуму від 31.03.1995 роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 фонд України діяв в межах своїх повноважень та згідно норм законодавства, а тому стягнення моральної шкоди на користь відповідача у розмірі 100 000 грн. є безпідставним.

Зважаючи на вище вказане, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати з відповідача не стягуються.

Враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Закон України «Про пенсійне забезпечення», Указ Президента України «Про реформу грошової системи України», та керуючись ст.ст. 4, 13, 76-82, 141, 258, 262, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до заступника начальника Лозівського об'єднаного управління ОСОБА_2 фонду України Харківської області ОСОБА_3 про зобов‘язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.О.Каращук