Ухвала суду № 8029946, 14.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-27465/06

Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Добропільська ОДПІ)

на постанову господарського суду Донецької області від 30.03.2006

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006

у справі № 22/31а

за позовом Октябрської сільської ради Добропільського району (далі –Октябрська сільрада)

до Добропільської ОДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.11.2003 № 0000662340/0 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Донецької області від 30.03.2006, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006, позов задоволено. У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що з огляду на обсяг оподатковуваних операцій позивача за період перевірки Октябрська сільрада не підпадає під визначення платника податку на додану вартість у розумінні пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Добропільська ОДПІ просить скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про безпідставне поширення судами на спірні правовідносини дії приписів пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо визначення податкового періоду. Крім того, за посиланням відповідача, факт надходження на рахунок позивача орендної плати за надані в оренду Добропільською державною районною адміністрацією земельні ділянки є підставою для включення цих коштів до обсягу оподатковуваних операцій позивача.

У судове засідання представники сторін не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- в ході проведення Добропільською ОДПІ позапланової документальної перевірки Октябрської сільради з питання правильності нарахування та своєчасності перерахування податку на додану вартість за період з 01.10.2000 по 30.09.2003, оформленої актом від 21.11.2003 №97/23-1/04343197, було виявлено факт відсутності реєстрації цього органу місцевого самоврядування як платника ПДВ;

- за наслідками перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2003 № 0000662340/0, згідно з яким позивача зобов’язано сплатити штрафні санкції у сумі 7225грн.;

- за результатами оскарження цього акта індивідуальної дії в адміністративному порядку рішенням державної податкової адміністрації у Донецькій області від 10.03.2004 № 3335/10125-013-5 зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині нарахування 2370 грн. штрафних санкцій, а в решті (тобто в частині накладення на позивача штрафу у сумі 7225грн.) –залишено без змін;

- фактично у період з червня 2002 року по травень 2003 року Октябрською сільрадою з надання в оренду земельних ділянок було одержано орендну плату у сумі 11683,84грн.;

- у цей самий період до місцевого бюджету Октябрської сільради надійшли кошти у розмірі 52044,87грн. від орендарів за договорами, укладеними Добропільською районною державною адміністрацією як орендодавцем; ці кошти були враховані податковим органом під час визначення обсягу оподатковуваних операцій позивача за період, охоплений перевіркою.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у позивача обов’язку зареєструватися як платник ПДВ.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 7.9 статті 7 названого Закону у цій самій редакції передбачено, що для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, ніж зазначений у пункті 7.9.1, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу.

Таким чином, як вірно зазначено судовими інстанціями, для отримання статусу платника ПДВ відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону обсяг оподатковуваних операцій позивача за будь-який календарний місяць або квартал, що припадав на період, охоплений перевіркою, мав становити не менше 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що дорівнювало 61200грн.).

Однак, як вбачається з установлених судами фактичних даних, за перевірений період Октябрською сільрадою було одержано лише 11683,84грн., що виключає правомірність висновку контролюючого органу про обов’язковість реєстрації позивача як платника ПДВ.

Посилання Добропільської ОДПІ на необхідність включення до обсягу оподатковуваних операцій позивача також і коштів, які надійшли на його рахунок від наданих в оренду земельних ділянок Добропільською районною державною адміністрацією, є безпідставними.

Адже зі змісту приписів пункту 2.1 статті 2 та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що платником податку є особа, яка здійснює продаж товарів (робіт, послуг), тобто в даному разі –орендодавець, незалежно від того, на чий рахунок надходять кошти від оренди майна.

З урахуванням викладеного у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 30.03.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2006 у справі №22/31а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак

Є.А. Усенко

Т.М. Шипуліна