Ухвала суду № 8029942, 14.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2010 р.                               м. Київ                                        К-7413/07

Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі –ДПІ) та товариства з обмеженою відповідальністю «Рост»(далі –ТОВ «Рост»)

на постанову господарського суду міста Києва від 01.12.2006

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007

у справі № 34/16-А

за позовом ТОВ «Рост»

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –не з’явились,

відповідача –Сича Є.В.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про:

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.12.2005 №0001902302/0 та № 0001892302/0, від 09.03.2006 № 0001902302/1 та №0001892302/1, від 23.05.2006 № 0001902302/3 та № 0001892302/3;

зобов’язання відповідача винести податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 31433,33 грн., у тому числі 7858,33 грн. основного платежу та 23575 грн. штрафних санкцій;

визнання недійсною першої податкової вимоги від 07.09.2006 № 1/3484.

Постановою господарського суду міста Києва від 01.12.2006 позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 21.12.2005 № 0001892302/0, від 09.03.2006 № 0001892302/1, від 23.05.2006 №0001892302/2, від 02.08.2006 № 0001892302/3, а також податкові повідомлення-рішення від 02.08.2006 № 0001902302/3 в частині визначення ТОВ «Рост»податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 17041,67грн. (у тому числі 2591,67 грн. за основним платежем та 14450грн. штрафних санкцій). В решті позову відмовлено. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що:

валові доходи позивача з операції з купівлі-продажу об’єкта нерухомості слід обчислювати в порядку підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто виходячи з суми перевищення виручки від продажу цього об’єкта над його балансовою вартістю;

надані нерезидентом України транспортні послуги з перевезення вантажів від пункту проведення митних процедур (м. Київ) до пункту призначення поза межами державного кордону України (територія Республіки Молдова) оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ;

скасовані або змінені податкові повідомлення-рішення контролюючого органу вважаються відкликаними в силу підпункту «б»підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому не підлягають скасуванню в судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.12.2005 №0001892302/0, від 09.03.2006 № 0001892302/1, від 23.05.2006 №0001892302/2, від 02.08.2006 № 0001892302/3; у цій частині позовних вимог відмовлено; визнано недійсною першу податкову вимогу ДПІ від 07.09.2006 №1/3484; в решті постанову господарського суду міста Києва від 01.12.2006 залишено без змін. Названий судовий акт апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що нульова ставка ПДВ за підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»застосовується під час оподаткування операцій з надання транспортних послуг саме підприємствами-резидентами, тоді як в даному разі надавачем цих послуг є нерезидент.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення в частині задоволення позовних вимог та повністю відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення позивачем приписів пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу підприємства у IV кварталі 2003 року на суму 262,3тис. грн. та відповідного завищення валового доходу в І кварталі 2004 року.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ТОВ «Рост»просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, скасувавши таким чином оскаржувані судові акти попередніх інстанцій. Скаргу мотивовано посиланням, зокрема, на підпункт 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено оподаткування за нульовою ставкою ПДВ операцій з поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- за договором купівлі-продажу від 13.10.2003, укладеним ТОВ «Рост»(продавець) та Казаряном Артуром Рафіковичем (покупець), позивачем було відчужено об’єкти нерухомості, вартість яких за договором склала 770810грн. (у тому числі ПДВ –128468,33 грн.);

- оплату за договором було здійснено покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача 10.11.2003 грошових коштів у сумі 154162грн. (у тому числі 25693,67грн. ПДВ); 10.12.2003 –160648грн. (у тому числі 26774,67грн. ПДВ) та решти суми у розмірі 456000грн. (у тому числі 76000грн. ПДВ) - 17.02.2004; фактично зазначене майно було передано покупцеві за актом приймання-передачі від 20.02.2004;

- балансова вартість нерухомих об’єктів, які є предметом цього договору, становила 105175грн.;

- протягом квітня 2003 року –березня 2005 року ТОВ «Рост»(замовник) було укладено низку договорів з нерезидентами, на виконання яких іноземними суб’єктами господарювання (які були надавачами цих послуг) було здійснено транспортні перевезення вантажів за маршрутом з пункту проведення митних процедур (м.Київ) до пунктів призначення поза межами державного кордону України (територія Республіки Молдова);

- в ході проведеної ДПІ виїзної планової документальної перевірки на предмет дотримання ТОВ «Рост»вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003 по 01.07.2005, оформленої актом від 14.12.2005 № 88-23/02-7/30381807, було виявлено, зокрема, факт ненарахування позивачем податкових зобов’язань з ПДВ з операцій з поставки названих транспортних послуг з причин застосування нульової ставки податку до цих операцій, а також заниження валового доходу на суму 262,3тис. грн. у IV кварталі 2003 року та завищення валового доходу на цю ж суму в І кварталі 2004 року внаслідок не включення до валового доходу у IV кварталі 2003 року суми попередньої оплати за названим договором купівлі-продажу;

- за наслідками цієї перевірки контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.12.2005 № 0001902302/0, згідно з яким ТОВ «Рост»було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 52450 грн. (у тому числі 13100 грн. за основним платежем та 39350грн. штрафних санкцій), та № 0001892302/0, за яким позивача зобов’язано сплатити податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 18436,50грн. (у тому числі 12291 грн. за основним платежем та 6145,50 грн. штрафних санкцій);

- за наслідками оскарження цих рішень в адміністративному порядку ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2006 №0001902302/3 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 48475 грн. (у тому числі 10450грн. за основним платежем та 38025грн. штрафних санкцій), а також податкове повідомлення-рішення від 02.08.2006 № 0001892302/3, визначене ТОВ «Рост» податкове зобов’язання з податку на додану вартість залишилося у тій самій сумі.

Відповідно до підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 цього ж Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, з урахуванням наведених приписів Закону, з огляду на установлені судами факти, а саме –обставини щодо балансової вартості відчужених об’єктів нерухомості, виручки від їх реалізації та термінів внесення відповідних платежів покупцем –слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою про неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 17041,67 грн. (у тому числі 2591,67грн. за основним платежем та 14450грн. штрафних санкцій) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Водночас попередні судові інстанції дійшли протилежних висновків щодо правомірності оподаткування операцій з поставки позивачеві транспортних послуг, наданих фірмами-нерезидентами, за нульовою ставкою ПДВ. Так, суд першої інстанції підтримав правову позицію позивача, зазначивши при цьому, що нульова ставка ПДВ застосовується при експорті послуг незалежно від суб’єкта їх надання. Водночас, за висновком апеляційного суду, зазначені правила оподаткування застосовується лише у випадках, коли безпосереднім надавачем послуг з міжнародного перевезення є саме резидент України.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

У разі коли надання транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Операції з надання послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 6.1 цієї статті, яка має включатися до вартості послуг за транзит.

Таким чином, аналізуючи усі абзаци наведеної норми Закону у їх системному зв’язку, можна зробити висновок, що в абзаці першому йдеться про надання транспортних послуг саме перевізником –платником ПДВ за законодавством України. Адже у другому абзаці законодавець виокремив такого перевізника від його довірених осіб, а в третьому –від перевізників-платників ПДВ, які здійснюють транзитні перевезення. Тобто фактично законодавець, встановивши умови застосування нульової ставки ПДВ для перевізників-платників ПДВ, також визначив випадки непоширення цього пільгового режиму оподаткування на цих самих перевізників.

За таких обставин, слід погодитися з висновком апеляційного суду про те, що право на застосування режиму оподаткування за нульовою ставкою ПДВ згідно із зазначеним приписом має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів, тобто міжнародний перевізник, що за даних обставин виключає правомірність застосування нульової ставки позивачем.

За змістом пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова вимога – це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 цього ж Закону перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Згідно ж з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відтак, як вірно зазначив апеляційний суд, з огляду на оскарження позивачем за цим позовом (який було подано у серпні 2006 року) оспорюваних податкових повідомлень-рішень ДПІ, направлення відповідачем першої податкової вимоги від 07.09.2006 № 1/3484 про зобов’язання сплатити оспорювані суми податкових зобов’язань є незаконним.

З урахуванням викладеного, у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для скасування правильного та обґрунтованого рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва та товариства з обмеженою відповідальністю «Рост»залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 у справі №34/16-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна