Вирок № 80299000, 06.03.2019, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/3057/18

Пр. № 1-кп/621/93/19

Вирок

Іменем України

06 березня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Шахової В.В.;

секретаря - Міненко Н.Є.;

прокурора - Макаренка М.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Пасіки, вул. Абрикосова буд.2, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, раніше судимого 31.10.2018 вироком Зміївського районного суду Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

08.08.2018 близько 10 год. у ОСОБА_1, який перебував за місцем свого мешкання за адресою с.Пасіки, вул.Абрикосова,2 Зміївського району, Харківської області виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з території ВЧ-7 ст.Безпалівка виробничого підрозділу Харківської вагонної дільниці філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Українська залізниця" , розташованого за адресою с.Пасіки, вул.Дружби,1А, Зміївського району, Харківської області.

З метою реалізації свого злочинного умислу, близько 10 год. 08.08.2018, ОСОБА_1 прийшов на вулицю Дружби с.Пасіки Зміївського району, Харківської області, де переконавшись, що його дії ніким помічені не будуть, через огорожу проник на територію ВЧ-7 ст.Безпалівка виробничого підрозділу Харківської вагонної дільниці філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Українська залізниця", звідки таємно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою наживи, скоїв крадіжку валику важільної передачі, авторегулятору гальмівної передачі пасажирського вагону, розетки низьковольтної магістралі пасажирського вагону, умивальника з туалету пасажирського вагону, кришки люку пасажирського вагону, горизонтального важелю гальмівної передачі, бокової кришки акумуляторного ящику, пластинки під валик центрального люлькового підвішування, запобіжного валика редуктора пасажирського вагону, бувших у вжитку, загальною вартістю згідно аисновку судової товарознавчої експертизи за №19311/23056-23063 від 25.10.2018 року - 799 грн.51 коп., які перебувають на балансі виробничого підрозділу Харківської вагонної дільниці філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Українська залізниця".

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд,чим спричинив виробничому підрозділу Харківської вагонної дільниці філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Українська залізниця" матеріальної шкоди на загальну суму 799 грн.51 коп.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи, на підставі яких йому пред’явлено обвинувачення. Пояснив про обставини справи як викладено вище у вироку.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, а також винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину.

Вина обвинуваченого у скоєнні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відсутні.

Згідно досудової доповіді, складеної відповідно до ст. 314-1 КПК України, ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий. Ризик небезпеки ОСОБА_1 для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Згідно з абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 відноситься до тяжкого злочину.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст.ст. 65, 68 КК України враховує, що ним скоєно тяжкий злочин, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, їх наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також висновок органу пробації.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також є достатнім для виправлення ОСОБА_1. та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вироком Зміївського районного суду Харківської області від 31.10.2018 року був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Враховуючи вищенаведений пункт Постанови Пленуму ВСУ, а також те, що за попереднім вироком ОСОБА_1 був засуджений до покарання з випробуванням з іспитовим строком, а за цим вироком засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально, то попередній вирок та вирок по цій справі слід виконувати самостійно один від одного.

Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, суд враховує ризики, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України та те, що ОСОБА_1 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально. Тому враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватись від суду, суд застосовує до останнього до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За правилами ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 в строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Долю речових доказів за цим кримінальним провадженням вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи за цим кримінальним провадженням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», взявши його під варту в залі суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 06 березня 2019, тобто з моменту його взяття під варту.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з 06 березня 2019 до набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази: 1. автомобіль марки ВАЗ - 2121, зеленого кольору, 1981 року випуску, двигун №5493436, кузов №0191351, реєстраційний номер 55630ХА; ключі до запалення автомобіля ВАЗ-2121; свідоцтво про реєстрацію ТЗ ХАС№345659; електрична болгарка «MAKITTA» GA9020S з диском розпилювання; ваги металеві прямокутної форми з блоком обчислення, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2, повернутим останньому, як законному володільцю; 2. важіль гальмівної передачі з пасажирського вагону; авторегулятор гальмівної передачі пасажирського вагону; розетка низьковольтної магістралі пасажирського вагону; умивальник з туалету пасажирського вагону; кришка люку пасажирського вагону; горизонтальний важіль гальмівної передачі; бокова спинка з акумулятора пасажирського вагону; пластинка під валик центрального люлькового підвішування у кількості 7 шт.; запобіжний валик редуктора пасажирського вагону, яка знаходяться в камері зберігання речових доказів Зміївського ВП ГУНП в Харківській області, повернути виробничому підрозділу Харківської вагонної дільниці філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19311/23056-23063 від 25.10.2018 у розмірі 1 430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн.

Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 31.10.2018 – виконувати самостійно.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: